Бог незрівнянної покірности
НЕ НИЖЧИЙ від нікого і не корячись нікому, Бог Єгова справді є Всевишній Суверен. Бувши всерозумний Бог, Він не потребує поради від нікого. (Іс. 40:13) Він є найвищий рівень усього доброго, справедливого і люблячого. Його силу є неможливо поставити на виклик. Те, що створіння роблять або не роблять не має жодного впливу на Його позицію.
Ми, недосконалі люди, не можемо дати Богові Єгові щось, щоб Він користав з нього. Молодий чоловік Елігу пригадав Йовові: „Як ти будеш грішити, що зробиш Йому [Богові]? А стануть численні провини твої, що ти вчиниш Йому? Коли праведним станеш, що даси ти Йому? Або що Він візьме з твоєї руки? Для людини, як ти, беззаконня твоє, і для людського сина твоя справедливість”.— Йова 35:6—8.
Хоч грішні люди не можуть впливати на Його становище, то Бог Єгова з Своєю великою покірністю є готовий мати справу з ними. Надхнений псальмоспівець писав: „Хто подібний до Господа [Єгови], нашого Бога, що мешкає на висоті, та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі? Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного, щоб його посадити з вельможними”.— Пс. 113:5—8.
Який інший Єгова є від недосконалих людей! Часто добре-освічені або кмітливі особи стають нетерплячі з особами, яким треба більше часу зрозуміти дещо. По суті, вони можуть бути загорді товаришувати з тими, що мають обмежені здібності. Але, Бог Єгова милосердно дивиться на тих, яких люди зневажають — покірних та вбогих.
Жалюгідний стан тих, які знаходять себе принижені до пороху можна бачити з того, що сталося з чоловіком Йовом. Загубивши все те, що мав, хворий Йов сидів „серед попелу”, можливо, як вигнанець на міському смітнику. (Йова 2:8) Колись він мав шановне становище старшого і судді при брамах міста. Але як хворий чоловік він тепер терпів від насмішок і образ підлих осіб. Він сказав: „А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором. Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини”.— Йова 30:9, 10.
Подумайте, Бог Єгова був готовий допомогти таким зневажаним особам, як хворому Йовові. Він повторно підвищував тих, які були досить маловажні з людської точки зору.
Один, який оціняв це був Давид. Признаючи, що Бог зробив для нього, він сказав: „Це Твоя покірність чинить мене великим”. (2 Сам. 22:36, НС) Бувши наймолодшим хлопцем з Єссеєвих синів, то не було правдоподібно, що він буде вибраний на царя цілого Ізраїля. Його батько навіть не покликав його з поля де він пас вівці, щоб представити його пророкові Самуїлові, але представив своїх семеро інших синів. Лише коли Самуїл став вимагати, тоді Єссей покликав Давида. Тоді Самуїл помазав Давида „серед братів його”. (1 Сам. 16:6—13) Отже це через покірність Єгови, Він зауважив молодого Давида і зробив того пастушка великим.
Подібно, Єгова вибирав тих, що будуть царювати разом із Його Сином Ісусом Христом з-поміж зневажаних у світі. Звертаючи увагу на це, християнський апостол Павло писав: „Небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог”.— 1 Кор. 1:26—28.
Особливо визначним є факт, що з Його великої покірности, Бог Єгова дуже терпів, коли ізраїльтяни бунтувалися проти Нього. Через Свого пророка Ісаю, Він сказав: „Я ввесь день простягав Свої руки до люду запеклого, що він, за своїми думками, дорогою ходить недоброю”.— Іс. 65:2.
Справді, що така покірність є чудова. Бог Єгова далі ,простягав Свої руки’ до ізраїльтянів, просячи їх вернутися до Нього, щоб Він міг поблагословити їх. Він робив це незважаючи на факт, що їхня впертість була дуже неприємна Йому. Писання говорить нам: „Та стали вони неслухняними й духа святого Його засмутили”. (Іс. 63:10) На протязі століть Єгова помагав неслухняним ізраїльтянам, але кінець кінцем віддав їх їхнім ворогам. Одначе, Він не закрив дверей до них індивідуально. Він хотів, щоб вони покаялися і доказалися гідні отримати Його похвалу і благословенство. Він далі просив їх: „Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас”.— Мал. 3:7.
А що сказати про сьогодні? Слова апостола Павла, яких він промовив в Атенах далі застосовуються: „Бог . . . усім людям наказує, щоб скрізь каялися”. (Дії 17:30) З Його великої покірности і безмежної любови, Бог Єгова дав Свого Сина за світ. Це відчинило дорогу для людства вернутися у похвалений стан перед Ним, з надією дістати вічне життя.— Ів. 3:16.
Тому що Єгова є Бог такої незрівнянної покірности, то Він не може терпіти гордим. Біблія говорить: „Огида для Господа [Єгови] всякий бундючний (або гордий), НС”. (Прип. 16:5) „Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”.— Як. 4:6.
Факт, що Бог Єгова є покірний запевняє Його скромних слуг, що Він буде завжди помагати їм. Хоч Він є Всевишній, то найменший з Його слуг не мусить боятися, що Він не зауважить Його. „Високий Господь [Єгова]”, каже Псалом 138:6, „але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека”. Особа може бути визначною, але гордою то Єгова не признає її. Але покірна особа є дуже дорога в Його очах. Ісус Христос заохочував Своїх учнів оцими словами: „Чи ж не п’ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців”.— Луки 12:6, 7.
Які вдячні ми всі можемо бути за те, що Єгова є покірний Бог. Коли б Він не був покірний, то ми не могли б набути похваленого стану перед Ним. І покірність Єгови повинна спонукувати нас наслідувати Його. Ми повинні хотіти приходити у цілковиту гармонію з мудрими словами в Приповістці 8:13: „Я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста”. Якщо ми самі будемо розвивати таку ненависть до зла, то можемо бути певні, що Бог незрівняної покірности, Єгова, далі буде звертати Свою ласкаву увагу на нас.