Майбутнє життя через воскресення

„ЯКЩО ВИ СПОЖИВАТИ НЕ БУДЕТЕ ТІЛА СИНА ЛЮДСЬКОГО Й ПИТИ НЕ БУДЕТЕ КРОВИ ЙОГО, ТО В СОБІ ВИ НЕ БУДЕТЕ МАТИ ЖИТТЯ”.— ІВ. 6:53.

1, 2. Що Ісус сказав в Івана 6:53, 54, і віруючим в яке навчання буде тяжко зрозуміти ці слова?

НАВЧАННЯ про безсмертність людської душі дуже поширилось. Віруючим у те вчення буде тяжко зрозуміти правдивість слів Ісуса Христа, так як вони є записані в Біблії в Івана 6:53, 54:

² „Якщо ви споживати не будете тіла Сина людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня”.

3. Які розсудливі запитання питають віруючі про безсмертність душі, відносно „життя у собі” і про воскресення?

³ Якщо, так як багато заявляють, людська душа вже є безсмертна і переживає смерть нашого теперішнього тіла, то чому ми маємо ж їсти тіло Ісуса Христа, „Сина людського”, і пити Його кров, щоб мати ,життя в собі’? Якщо душа звільняється, коли тіло вмирає і живе в якомусь духовному світі, то чому людина потребує воскресення, щоб знову жити? Ми всі повинні признати, що такий розсудок є логічний.

4. Хто, між тими, що слухали Ісуса, не могли зрозуміти Ісусових слів, і що сказати про сьогоднішній час?

⁴ Навіть послідовники Ісуса Христа турбувались тим, що Він був сказав, бо ми читаємо: „А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: ,Чи оце вас спокушує?’ ” (Ів. 6:61) Навіть, сьогодні декотрим читачам буде тяжко зрозуміти Ісусові слова. Однак, Ісус знав про що говорив в той час, бо Сам не вірив у безсмертність людської душі. Його власні слова доказують цей факт.

5. Якими висловами Ісус показав, що Він не вірив у безсмертність людської душі?

⁵ Одного разу Ісус сказав Своїм учням: „Бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні”. (Мат. 10:28) Пізніше, перш ніж Його заарештували в Гефсиманському саду, Він сказав Своїм учням, „Обгорнена сумом смертельним душа Моя”. (Мат. 26:38; Марка 14:34) Ісус часто цитував пророцтво Ісаї і погоджувався з тим, що воно говорило про Нього: „І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, . . . на смерть віддав душу Свою”.— Іс. 53:9, 12.

6. Згідно з книгою Івана 6:53, 54, то що декотрі будуть робити відносно Ісусової людської жертви перед „останнім днем”, і що станеться з тими у той день?

⁶ Тому то, в Івана 6:53, 54, Ісус сказав, що Він станеться людською жертвою, і деякі будуть їсти Його тіло та пити Його кров перед „останнім днем”. З часом ці помруть, але відносно кожного з цих, Ісус сказав: „І того воскрешу Я останнього дня”. Згідно з тим, що Марта з Віфанії сказала, в Івана 11:24, то вони вірили, що той „останій день” буде час на воскресення, Марта мешкала недалеко Єрусалиму. Тут, якийсь час після Пасхи у 31 р. З.Д., Ісус говорив їм про Його Богом-дане призначення воскрешати померлих. Його дуже релігійно скритикували за те, що в суботу Він виздоровив чоловіка і сказав йому взяти своє ложе та піти до дому. У відповідь на таку критику, Ісус сказав:

7, 8. (а) Кого Ісус Христос оживлює з мертвих, і подібно до кого, Його належиться прославити, і чому? (б) Хто тепер переходить від смерти у життя? (в) До яких воскресінь Син Божий покличе всіх тих померлих у пам’ятних гробах?

⁷ „Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові. . . . Хто не шанує Сина,— не шанує Отця, що послав Його. Поправді, поправді, кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене,— життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.

⁸ „Поправді, поправді, кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — людський Син. Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах (пам’ятних гробах, НС, анг.) — Його голос почують і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення суду. Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий,— не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене”.— Ів. 5:21—30.

9. У вищенаведених словах Ісуса, на яку справу ставиться особливий наголос?

⁹ У вищесказаних словах, ми завважуємо, що наголос ставиться на справу суду і слова „судити”, „судить”, „чинити суд” і „суд” трапляються сім разів. Також, хто практикував зло, то на нього чекає „воскресення суду”.

10. На протязі Христового тисячолітнього царювання, кому передано суд людства, і чому не буде можливо апелювати його вирок?

¹⁰ Отже, ця тема про воскресення є зв’язана з судом. Тому, що Син Божий з неба стався „Сином людським” на землі, то Йому дано владу судити всіх членів людства. Таким чином, Бог Отець зробив Свого вірного Сина Своїм спільним суддею. На протязі тисячолітнього царювання Ісуса Христа, то судження всього людства є перше передано Синові Божому, як спільному Судді, що є в єдности з Найвищим суддею. Судження, якого Син Божий чинить не буде можливо апелювати, тому що Він буде судити досконало. Суд, якого Бог Єгова буде чинити після тисячолітнього Дня Суду, не буде тому, що хтось незадоволений з відновленого людства буде звертатися до Єгови, як до Верховного Судді, Остаточного Судді.— 1 Кор. 15:24—28.

ПЕРЕХОДЯЧИ ВІД СМЕРТИ У ЖИТТЯ ТЕПЕР

11. В Івана 5:24, 25, як Ісус пояснив чому Його віруючі переходять „від смерти до життя”?

¹¹ На землі Ісус Христос був Божим промовцем до людства. Отже, коли якийсь слухаючий повірив у те, що Ісус Син Божий говорив, то це було то саме, як би повірив у те, що Сам Бог Отець говорив. Ісус сказав, яку користь усе це принесе євреям, які слухали Його, коли сказав слідуюче: „Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене,— життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя”. Але як це стається? Ісус пояснив як, коли сказав: „Поправді, поправді, кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Сина Божого почують померлі, а ті, що почують, оживуть”. (Ів. 5:24, 25) Звичайно, ті, що в той час були буквально мертві в гробах не могли чути Ісусових промовлених слів і слухатись їх, в тій „годині” про яку Він говорив. Отже, яких „померлих” Ісус там мав на думці?

12, 13. (а) Яких „померлих” Ісус мав на думці, коли говорив, що вони почують Його слово і будуть жити? (б) Через таке божественне постачання, то згідно з Ефесян 2:4—7, що Павло міг написати тим „померлим” у переступах і гріхах?

¹² Тому що Ісус сказав, що „година” для цього статись „уже є” тепер, то Він мусів мати на думці тих людей, які в той час жили на землі, але, які були під засудом смерти через недосконалість і гріх успадковані від Адама. Згідно з Божим поглядом, все людство є „мертве!” Воно не має права на життя, і „заплата”, яку гріх дає їм, є смерть. (Рим. 6:23) Але, коли почують і послухаються Ісусових „слів”, то виходять з-під Божого засуду смерти, і таким чином, зображально, ,переходять від смерти у життя’.

¹³ Через таке божественне постачання, апостол Павло міг написати „святим” віруючим в Ефесі, які були „в єдності з Ісусом Христом” слідуючі слова: „Крім того, це вас Бог оживив хоч ви були мертві через ваші провини й гріхи. . . . Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, оживив нас разом із Христом, хоч ми ще були мертві через прогріхи — через незаслужену ласку ви є спасені — і Він воскресив нас разом і разом посадив нас на небесних місцях у єдності з Христом Ісусом, щоб у наступній системі був доказ безмірного багатства Його [тоді в минулому] незаслуженої ласки в Його добрості до нас в єдності з Христом Ісусом”.— Ефес. 1:1; 2:1, 4—7, НС (анг.).

14. Отже, де сидять ті, яких так оживлюється духовно й яку групу вони формують і з ким вони мусять бути в єдності?

¹⁴ Ті, що були визволені з-під засуду смерти і оживлені духовно, щоб сісти з Ісусом Христом „на небесних місцях” стались членами Христового збірного тіла. Їх також сформовано в „храмовий” клас в якому Бог може замешкувати Своїм святим духом мов би у „святому храмі”. (Ефес. 1:22, 23; 2:20—22) Бувши Христовим „тілом”, вони є у спеціальній „єдності з Христом Ісусом”. Їм потрібно залишатись в єдності з Ним.— Ів. 15:4.

15. Які запитання являються про те, що Отець має „життя у Собі”?

¹⁵ До цих стосуються Ісусові слова: „Бо як мертвих Отець воскрешає і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює”. (Ів. 5:21) Це значить, що Син також має силу наділяти життя іншим. Ісус дав причину на це, коли сказав: „Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати у Самому Собі”. (Ів. 5:26) А що це дійсно значить, що Отець має „життя Сам у Собі”? Чи це тільки значить, що Він є живий, як єдиний „живий і правдивий Бог”? (1 Сол. 1:9) Чи це значить, що Він має незалежне життя або вспадковане життя? Іншими словами, безсмертність? Американський Переклад так розуміє цю справу, бо перекладає Івана 5:26 у цей спосіб: „Бо так як Отець є самоіснуючий, то дав і Синові самоіснування”. У гармонії з цим, Свята Біблія у Сучасній Англійській Мові Ферара Фентона, розуміє, що ім’я Єгова означає „Всеживий”, і так перекладає Ісаї 42:8: „Я є Всеживий; бо це є Моє ім’я”. Єгову називають „Самоіснуючий”.

16. Коли б давання „життя у собі” Синові Божому означало тільки давати Йому досконале життя, то чому Син не був би видатним у цьому відношенні?

¹⁶ Проте, згідно з доводом у змісті цих слів, то вислів „життя у Самому Собі” має сильніше значення ніж тільки самоіснуючий. Цей вислів означає, що небесний Отець має у Собі джерело життя, так, що як Отець, Він може наділяти життя іншим. В обличчі цього факту, Він міг наділити так багато життя своєму Синові, що Він може також наділяти життя іншим. Коли б те, що Отець дав Синові здібність мати „життя в Собі” означало тільки мати досконале життя, тоді Син не був би видатний. А чому ні? Тому, що Бог дав досконале життя і небесним ангелам. Крім цього, Він дав досконале життя Адамові й Єві в Еденському саді. Але чому Синові Божому було дано „життя в Собі”?

17. Чому „життя у собі” було дане Синові, і як Його молитва, в Івана 17:1, 2, є зв’язана з цим?

¹⁷ Це тому, що Син Божий віддав Своє досконале людське життя на викупну жертву за все людство. (Мат. 20:28; 1 Тим. 2:5, 6) У такий спосіб Він міг відкупити людство від смерти, до якої воно було присуджене через успадковану недосконалість. З цією думкою, Ісус міг відкрити Свою молитву вночі Пасхи слідуючими словами: „Прийшла, Отче, година,— прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому”.— Ів. 17:1, 2.

18. Як переклад Івана 5:26 через Р. А. Нокса виявляє цю правду, і коли Христос одержав владу та силу наділяти життя?

¹⁸ Новий Заповіт Нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа через Роналда А. Нокса схоплює цю правду і висловлює її у своїм перекладі Івана 5:26. Там сказано: „Так як Отець має в Собі дар життя, так дав Він і Синові, щоб і Він також мав у Собі дар життя”.a Після Його жертовної смерти, воскресення і представлення цінності Свого досконалого людського життя Своєму небесному Отцю, то Ісус Христос міг одержати владу і силу наділяти користі Своєї жертви тим, яким було потрібно її — усьому осудженому і вмираючому людству. Тому ми читаємо в листі до Римлян 6:23: „Бо заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім”.

19. Чому Ісус Христос є тією правильною особою, яку Бог буде вживати, щоб судити людство?

¹⁹ Бувши людиною з тіла і крови, Ісус, „Син людський,” міг передати Богові точно те, що Адам був загубив для всіх своїх нащадків через добровільний гріх в Едені. (Євр. 2:9, 14, 15; Ів. 1:14) Беручи до уваги те, що Бог Єгова вживає Його давати життя осудженому, вмираючому людству, то це є правильно, щоб Бог Єгова вживав Ісуса Христа „Сина людського” судити те відкуплене людство.

20. В Івана 5:26, 27, що Ісус сказав про владу судити, і як Павло потвердив це в своїй промові на Марс горі?

²⁰ У гармонії з цим фактом, Ісус продовжає: „Так [Отець] і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — людський Син”. (Ів. 5:26, 27) Тому що тепер прославлений Ісус Христос колись Сам був людиною серед зіпсованої світової системи, то Він може милосердно і праведно судити тих, яких відкупив від смерти. Апостол Павло, стоявши між суддями на Марс горі, дуже ясно висловив цей факт перед тим найвищим судовим тілом у стародавніх Афінах, Греції, коли сказав: „Бо Він [Бог незнаний для них] визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши”.— Дії 17:23, 31.

[Примітки]

Біблія Добра Новина перекладає Івана 5:26 ось як: „Так як Отець Сам є джерелом життя, то в такий самий спосіб зробив Свого Сина джерелом життя”. (Видано через Американське Біблійне Товариство у 1976 р. в англійській мові).