Чи образи можуть приблизити вас до Бога?

СЬОГОДНІ в музеях знаходиться дуже багато єгипетських, вавілонських і грецьких образів. Статуї, до яких колись ставились з палкою пошаною, тепер стоять на виставі, як твори стародавнього мистецтва. Їхня сила знаходилась тільки в уяві поклонників. Як минулись люди, які ставились до них з великою пошаною, то з ними також зникла й уявна сила тих образів. Образи виявились безсилими,— якими в дійсності вони завжди були,— неживими предметами, виробленими з дерева, каменю, або заліза.

Що ж сказати про образи, до яких люди в наш час ставляться з великою пошаною? Чи ці образи потужніші, ніж образи єгиптян, вавілонян, або греків? Чи вони дійсно допомогли людині наблизитися до Бога?

З перебігом кожного покоління, здається, людство відступає все дальше й дальше від Бога. І чи всі релігійні образи в світі можуть допомогти людині наблизитись до Нього? Якщо б залишити їх без догляду, вони стають вкриті пилом, і зрештою іржавіють або гниють. Вони не можуть дбати про себе, нічого й не кажучи про здійснення людям чого-небудь. Більш важливим, проте, є те, що Біблія говорить про цю справу?

Коштовні, старанно вироблені некорисні

Не дивно, Біблія викриває образи, як щось некорисне й зовсім безпомічне допомогти своїм вірним наближуватися до Бога. Хоча образи, звичайно, дуже коштовні й старанно вироблені, то Біблія показує їхню дійсну користь, коли каже: «Їхні божки — срібло й золото, діло рук людських: вони мають уста — й не говорять, очі мають вони — і не бачать, мають уші — й не чують, мають носа — й без нюху, мають руки — та не дотикаються, мають ноги — й не ходять, своїм горлом вони не говорять! Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!» (Псалом 115:4​-8).

Біблія не тільки викриває, що такі божки нічого не варті, але також осуджує їх разом з їхніми поклонниками. «Вони, опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчиняють лихого, і також учинити добре — це не в їхній силі. Кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його — це неправда, і немає в них духа!.. Марнота вони, вони праця на сміх» (Єремії 10:5, 14, 15).

Точка зору католиків

Правда, багато людей, які кланяються образам, моляться до них, запалюють їм свічки, і цілують їх, не вважають себе ідолопоклонниками, або поклонниками образів. Наприклад, католики кажуть, що ставляться з пошаною до образів Христа й Марії не тому, що вони святі, але через те, кого вони представляють. Ворлд Бук енциклопедія каже, що «в римсько-католицькій церкві ставляться з пошаною до образів, як до символів осіб, яких вони представляють». Духівництво католицької церкви проповідувало, що це правильно ставитись з пошаною до релігійного образа доти, поки це ставлення є підлегле ставленню якого людина зобов’язана віддавати Богові.

Але в дійсності католики віддають пошану самим образам. Навіть Нова католицька енциклопедія признає, що таке ставлення є «акт поклоніння». Проте Ісус виключив образи, як допоміжний засіб, щоб через нього наближатись до Бога, коли сказав: «До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6). Не дивно, що християни в першому столітті відмовлялися від використання образів у поклонінні.

Все-так, сьогодні у так званому християнстві є більше образів ніж в інших релігіях. Так, всупереч історичному й біблійному доказу, який викриває безглуздя віддавати образові пошану, так звані християни цілого світу продовжують кланятися і молитися перед ними, як щиро шукають Бога. Чому?

Спокушені ворогом

Пророк Ісая сказав, що ідолопоклонники за його днів не бачили безглуздя їхніх вчинків, тому що «їхні очі зажмурені, щоб не побачити, і стверділи їхні серця, щоб не розуміти» (Ісаї 44:18). Хто ж може так сильно вплинути на людей? Іконоборча рада, у 754 році н. е. заявила, що Сатана впровадив шанобливе ставлення до образів з наміром відманити людину від правдивого Бога. Чи це правильний висновок?

Так, правильний, бо погоджується з натхненною Біблією, яка століття перед тим заявила, що Сатана, Диявол, головний Божий ворог «засліпив розум» людям, щоб правда «не засяяла» їм (2 Коринтян 4:4). Отже коли люди ставляться шанобливо до образів, то замість наближуватися до Бога, вони в дійсності, служать інтересам демонів (1 Коринтян 10:19, 20).

Наближення до Бога

Образи не можуть приблизити нас до Бога. Величний Творець, Бог Єгова, ставиться з відразою до шанування образів (Повторення Закону 7:25). «Єгова вимагає виключної відданості» (Наума 1:2, НС). Він каже: «Я Господь [Єгова, НС],— оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам (Ісаї 42:8). Таким чином, Біблія перестерігає, що шанобливі поклонники образів, «не вспадкують вони Царства Божого!» (Галатів 5:19​-21).

Однак Єгова також є милостивий Бог, Який прощає. Біблія говорить про тих, які повернулися до Бога від їхніх ідолопоклонницьких практик (1 Коринтян 6:9​-11; 1 Солунян 1:9). Такі звернули увагу на Ісусові слова: «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Івана 4:24).

З ревного дослідження Біблії ви навчилися, що приближуватися до Бога не трудно (Дії 17:26​-28). Єгова — сердечний, люблячий, доступний Бог, і Він запрошує нас, так, сподівається, щоб ми розвивали з Ним близьке споріднення (Ісаї 1:18).

Свідки Єгови запрошують вас навчатись про нашого небесного Отця як про Особу, про Його Ім’я, Єгова, і про Його риси та стосунки з людством. Із сторінок Його Слова, Біблії, ви зрозумієте, чому вам непотрібні видимі посібники, як наприклад, статуї та образи, щоб наближатися до Бога. Так, «Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас» (Якова 4:8).

[Рамка на сторінці 6]

Історики спостерігають, що:

◻ «Це відомий факт, що в буддизмі, заснований в шостому столітті до н. е., перший образ його засновника появився аж у першому столітті н. е.»

«Протягом багатьох століть, у індуській традиції, ідолів або образів не було».

«На початку в індуїзмі і буддизмі образів не було. Поступово образи були впроваджені в їхнє поклоніння. Так само сталось з християнством» (Енциклопедія релігії, Мірша Едіада).

◻ «З різних біблійних звітів, стає ясно, що в правдивому поклонінні Богові не було образів... У НЗ [Новому Завіті] поклоніння ідолам і чужим богам теж заборонено» (Нова католицька енциклопедія).

◻ «Ранні християни не користувалися образами в поклонінні» (Енциклопедія біблійної, теологічної, і церковної літератури, Мак-Клінтока з Стронга).

◻ «Ані в Новому Завіті, ані в жодних справжніх писаннях раннього християнства в першому столітті, немає жодного доказу, що християни користувалися статуями в поклонінні, прилюдно чи приватно» (Коротка енциклопедія релігійного знання, Аліас Бенджамін Санфорд).

◻ «Ранні християни жахалися б думкою про образи в церкві, і вважали б кланятися їм або молитися перед ними, ніщо інше як ідолопоклонство» (Історія християнської церкви, Джон Флечер Герст).

◻ «Рання церква твердо протистояла виробництву і обожанню зображень Христа й святих» (Нова британська енциклопедія).

◻ «Хоч рання церква не була проти мистецтва, однак не мала образів Христа» (Шаф-Герзог енциклопедія релігійного знання).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ісус підкреслював, що Бог шукає тих, які «вклоняються Отцеві в дусі та в правді».