Стережіться невірства

«Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було [«не розвинулось», НС] злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» (ЄВРЕЇВ 3:12).

1. На яку вражаючу реальність звертають увагу слова Павла до єврейських християн?

ЯКА страхітлива думка, що люди, які мали особисті взаємини з Єговою, можуть розвинути «зле серце» і ‘відступити від Бога Живого’! І яке застереження! Ці слова апостола Павла були звернені не до невіруючих, а до людей, які присвятили своє життя Єгові на основі віри у викупну жертву Ісуса Христа.

2. Які питання нам потрібно розглянути?

² Як може статися, що в людини, котра перебуває в такому благословенному духовному становищі, розвинулось «зле серце невірства»? Дійсно, як може людина, що спробувала Божої любові й незаслуженої ласки, свідомо відступити від нього? І чи може таке трапитися з нами? Це серйозні думки, і вони спонукують нас розглянути причини такої перестороги (1 Коринтян 10:11).

Чому така настійна порада?

3. Опишіть обставини, які впливали на християн у першому столітті в Єрусалимі та в цілій провінції.

³ Імовірно, що Послання до євреїв Павло писав християнам в Юдеї 61 року н. е. Один історик зазначив, що в той час «серйозна, чесна людина не мала спокою і безпеки ні в Єрусалимі, ні в цілій провінції». Це був час беззаконня й насилля, викликаних присутністю гнобительських римських військ, удаваною хоробрістю єврейських зелотів — ворогів римлян — та кримінальними діями злодіїв, які використовували хаос у своїх цілях. Усе це ускладнювало життя християнам, які намагалися не втручатись у такі справи (1 Тимофія 2:1, 2). По суті, через їхню нейтральну позицію дехто вважав їх соціальними невдахами, навіть заколотниками. З християнами часто погано обходилися, і вони зазнавали особистих втрат (Євреїв 10:32—34).

4. Під яким релігійним тиском перебували єврейські християни?

⁴ Також єврейські християни перебували під сильним релігійним тиском. Ревність Ісусових вірних учнів і швидке збільшення християнського збору викликали заздрість та гнів євреїв, особливо їхніх релігійних провідників. Вони ні перед чим не зупинялися, бажаючи турбувати і переслідувати послідовників Ісуса Христаa (Дії 6:8—14; 21:27—30; 23:12, 13; 24:1—9). Навіть якщо деякі християни уникали відкритого переслідування, їх, однак, зневажали й висміювали євреї. Християнство зневажали як новостворену релігію, що не мала пишноти юдаїзму, храму, священства, свят, жодних офіційних жертвоприношень і так далі. Навіть провідника християн, Ісуса, стратили, як засудженого злочинця. Щоб практикувати свою релігію, християни мусили мати віру, мужність та витривалість.

5. Чому християнам в Юдеї було необхідно залишатися духовно пильними?

⁵ Понад усе єврейські християни в Юдеї жили в історично вирішальний для того народу час. Багато подій, які за словами їхнього Господа, Ісуса Христа, мали позначити кінець єврейської системи речей, вже відбулися. Кінець не міг бути далеко. Щоб вижити, християни мусили залишатися духовно пильними і бути готовими ‘втікати в гори’ (Матвія 24:6, 15, 16). Чи вони матимуть віру та духовну силу, потрібну для того, щоб невідкладно діяти, як наказав Ісус? Здається, деякі мали сумніви.

6. Чого християни в Юдеї терміново потребували?

⁶ Протягом останнього десятиліття перед ліквідацією цілої єврейської системи речей християни зазнавали відчутного тиску у зборі і за його межами. Їм потрібно було підбадьорення. Але вони також потребували порад, керівництва й допомоги, аби зрозуміти, що дорога, яку вони вибрали, правильна і що вони не надаремно страждають і виявляють витривалість. На щастя, Павло не розгубився в складних обставинах і прийшов їм на допомогу.

7. Чому нам слід цікавитись тим, що Павло написав єврейським християнам?

⁷ Те, що Павло написав до єврейських християн, повинне дуже цікавити нас. Чому? Тому що ми живемо в аналогічному часі. Щодня ми зазнаємо тиску від світу, яким править Сатана (1 Івана 5:19, УКУ). На наших очах сповнюються пророцтва Ісуса та апостолів про останні дні та «закінчення системи речей» (Матвія 24:3—14, НС; 2 Тимофія 3:1—5; 2 Петра 3:3, 4; Об’явлення 6:1—8). Понад усе нам потрібно залишатися духовно пильними, щоб «уникнути всього того, що має відбутись» (Луки 21:36).

Хтось більший від Мойсея

8. До чого Павло спонукував співхристиян в Євреїв 3:1?

⁸ Наводячи дуже важливу думку, Павло писав: «Уважайте на Апостола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса» (Євреїв 3:1). «Уважати» тут означає «чітко збагнути... повністю зрозуміти, близько розглядати» («Тлумачний словник слів Старого й Нового Завіту», В. Е. Вайн, англ.). Отже, Павло спонукував співвіруючих докладати зусиль, щоб належно оцінити роль, яку Ісус відіграє в їхній вірі та спасінні. Це укріпило б їхню рішучість бути міцними у вірі. Але яку роль відіграє́ Ісус і чому нам слід «уважати» на нього?

9. Чому Павло назвав Ісуса «Апостолом» і «Первосвящеником»?

⁹ Павло застосував до Ісуса терміни «Апостол» і «Первосвященик». Слово «апостол» означає посланець і тут стосується Божого способу спілкування з людьми. «Первосвященик» — це той, через кого люди можуть приступати до Бога. Ці дві речі необхідні в правдивому поклонінні, й Ісус є втіленням їх обох. Він посланий з неба навчати людей правди про Бога (Івана 1:18; 3:16; 14:6). Ісус також призначений Первосвящеником у духовному храмі Єгови для прощення гріхів (Євреїв 4:14, 15; 1 Івана 2:1, 2). Якщо ми справді цінуємо благословення, які можемо отримати через Ісуса, то матимем мужність і рішучість залишатися міцними у вірі.

10. а) Як Павло допоміг єврейським християнам усвідомити переваги християнства над юдаїзмом? б) Яку універсальну істину навів Павло на підтвердження своєї думки?

¹⁰ Щоб наголосити на цінності християнської віри, Павло порівнює Ісуса з Мойсеєм, якого євреї вважали найбільшим пророком серед своїх предків. Якщо б єврейські християни могли цілим серцем сприйняти факт, що Ісус більший за Мойсея, вони не мали б причини сумніватися у перевагах християнства над юдаїзмом. Павло зазначив, що, хоча Мойсей вважався достойним, щоб йому довірити Божий «дім» — ізраїльський народ, або збір,— він був лише вірним слугою (Числа 12:7, Ог., 1988). З іншого боку, Ісус є Сином, паном дому (1 Коринтян 11:3; Євреїв 3:2, 3, 5). Щоб підсилити цю думку, Павло наводить універсальну істину: «Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував,— то Бог» (Євреїв 3:4). Ніхто не буде заперечувати, що Бог більший за всіх, тому що він Будівничий, або Творець усього. Логічно, що, оскільки Ісус був Божим співробітником, він має бути більшим за всяке інше створіння, у тому числі Мойсея (Приповістей 8:30; Колосян 1:15—17).

11, 12. Чого Павло заохочував єврейських християн триматися «певними аж до кінця» і як ми можемо застосувати його пораду?

¹¹ Справді, єврейські християни були в дуже привілейованому становищі. Павло нагадав їм, що вони «учасники небесного покликання», це привілей, який слід цінувати більше від усього, що могла запропонувати єврейська система речей (Євреїв 3:1). Павлові слова мусили заохотити тих помазаних християн бути вдячними за те, що вони мали отримати нову спадщину, а не жалкувати, що залишили речі, пов’язані з єврейською спадщиною (Филип’ян 3:8). Заохочуючи їх триматися свого привілею і не сприймати його як належне, Павло сказав: «Христос же, як Син, у Його [Божому] домі. А дім Його — ми, коли тільки відвагу й похвалу надії додержимо певними аж до кінця» (Євреїв 3:6).

¹² Так, якщо єврейські християни хотіли пережити прийдешнє закінчення єврейської системи речей, їм потрібно було триматися даної Богом надії «певними аж до кінця». Ми мусимо робити те саме сьогодні, якщо хочемо пережити кінець цієї системи (Матвія 24:13). Нам не слід дозволити життєвим клопотам, апатії людей чи своїм власним недосконалим схильностям захитати нашу віру в Божі обіцянки (Луки 21:16—19). Щоб побачити, як ми можемо зміцнитися, звернімо увагу на подальші слова Павла.

«Не робіть затверділими ваших сердець»

13. Яке застереження дав Павло і як він застосував 95-й Псалом?

¹³ Розглянувши привілейоване становище єврейських християн, Павло дав таке застереження: «Як каже Дух Святий: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині» (Євреїв 3:7, 8). Павло цитував з 95-го Псалма і тому міг сказати, що це «каже Дух Святий»b (Псалом 95:7, 8, Хом.; Вихід 17:1—7). Писання є натхнені Богом через його святий дух (2 Тимофія 3:16).

14. Як ізраїльтяни відреагували на те, що Єгова зробив для них і чому?

¹⁴ Після звільнення з єгипетської неволі ізраїльтяни удостоїлись великої честі вступити у взаємини з Єговою на основі угоди (Вихід 19:4, 5; 24:7, 8). Але замість цінувати те, що Бог зробив для них, вони невдовзі збунтувалися (Числа 13:25—14:10). Як це могло статись? Павло назвав причину: затверділі серця. Але як чутливі, сприйнятливі до Божого Слова серця стають затверділими? І як цьому можна запобігти?

15. а) Як ‘Божий голос’ було чути в минулому і далі чути сьогодні? б) Які запитання нам слід поставити собі щодо ‘Божого голосу’?

¹⁵ Павло розпочинає своє застереження умовним реченням: «Як голос Його ви почуєте». Бог говорив до своїх людей через Мойсея та інших пророків. Пізніше Єгова промовляв до них через свого Сина, Ісуса Христа (Євреїв 1:1, 2). Сьогодні ми маємо повне Боже натхнене Слово, Святу Біблію. Ми також маємо «вірного і мудрого раба», призначеного Ісусом постачати духовну ‘поживу своєчасно’ (Матвія 24:45—47). Отже, Бог промовляє і тепер. Але чи ми слухаємо? Наприклад, як ми реагуємо на поради стосовно одягу та зовнішнього вигляду або вибору розваг та музики? Чи ми «слухаємо», тобто чи звертаємо увагу на почуте, і чи слухаємося? Якщо ми маємо звичку шукати собі виправдання чи вважати себе винятком, є небезпека, що ми робимо свої серця затверділими.

16. Як наші серця можуть стати затверділими?

¹⁶ Наші серця також можуть стати затверділими, коли ми відмовляємося робити те, що можемо і повинні робити (Якова 4:17). Ізраїльтяни, незважаючи на все, що Єгова зробив для них, не виявляли віри, бунтувалися проти Мойсея, повірили негативному повідомленню про Ханаан і відмовились увійти в Обітовану землю (Числа 14:1—4). Тому Єгова постановив, що вони проведуть у пустині 40 років — достатньо часу, щоб вимерли невірні люди того покоління. Обурений ними, Бог сказав: «Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх, тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть» (Євреїв 3:9—11). Чи ми бачимо у цьому урок для себе?

Урок для нас

17. Чому ізраїльтянам бракувало віри, хоча вони бачили могутні діла Єгови і чули його проголошення?

¹⁷ Покоління ізраїльтян, які вийшли з Єгипту, бачило своїми очима могутні діла і чуло своїми вухами проголошення Єгови. Однак вони не мали віри, що Бог може благополучно ввести їх в Обітовану землю. Чому? «Вони не пізнали доріг Моїх»,— сказав Єгова. Вони знали, що́ Єгова говорив і робив, але не розвинули впевненості і довір’я у його здатність піклуватися про них. Вони настільки були зайняті особистими потребами і бажаннями, що не звертали уваги на Божі дороги і намір. Так, їм бракувало віри у його обіцянку.

18. В результаті якого способу дій, за словами Павла, розвивається «зле серце невірства»?

¹⁸ Наступні слова, звернені до євреїв, однаково стосуються і нас: «Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було [«не розвинулось», НС] злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» (Євреїв 3:12). Павло доходить до суті справи, зазначаючи, що «зле серце невірства» розвивається в результаті ‘відступлення від Бога Живого’. Раніше у своєму посланні Павло говорив про ‘відпадіння’ через неувагу (Євреїв 2:1). Однак слово «відступати» є буквальним перекладом з грецького і пов’язане зі словом «відступництво». Воно позначає навмисний і свідомий опір, відмову, зраду і має відтінок зневаги.

19. Як ігнорування порад може довести до серйозних наслідків? Наведіть приклад.

¹⁹ Отже, урок для нас полягає в тому, що, коли ми розвиваємо звичку не ‘слухати Божого голосу’, ігноруємо поради Єгови, дані через його Слово та клас вірного раба, не пройде багато часу, як наші серця стануть черствими, затверділими. Наприклад, стосунки двох неодружених осіб стали надто інтимними. Що коли вони просто зігнорують справу? Чи це захистить їх від повторення того, що вони зробили, чи лише полегшить їм вчинити це знову? Подібно, коли клас раба дає поради щодо розбірливості у виборі музики, розваг та іншого, чи ми з вдячністю приймаємо їх і робимо поправки, де необхідно? Павло спонукував нас ‘не кидати збору свого’ (Євреїв 10:24, 25). Незважаючи на цю пораду, деякі легковажать християнськими зібраннями. Вони, можливо, вважають, що пропускати зібрання або взагалі не ходити на деякі з них не матиме серйозних наслідків.

20. Чому нам необхідно відгукуватись на біблійні поради?

²⁰ Якщо ми не відгукуємося на «голос» Єгови, який ясно чути через Святе Письмо та біблійні публікації, то невдовзі почнемо ‘відступати від Бога Живого’. Пасивне ігнорування порад може легко стати активним применшуванням, критикуванням їх і противленням їм. Якщо цього не виправити, в результаті розвинеться «зле серце невірства», від чого, як правило, дуже важко видужати. (Порівняйте Ефесян 4:19). Єремія влучно писав: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне,— хто пізнає його?» (Єремії 17:9). З цієї причини Павло спонукував єврейських співвіруючих: «Кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься «Сьогодні», щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха» (Євреїв 3:13).

21. До чого заохочується всіх нас і які перспективи ми маємо?

²¹ Які ж ми щасливі, що Єгова сьогодні усе ще промовляє до нас через своє Слово та організацію! Можемо бути вдячні, що «вірний і мудрий раб» далі допомагає нам додержувати «аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку» (Євреїв 3:14, Хом.). Тепер час відгукуватися на Божу любов та керівництво. Чинячи так, ми зможемо втішатися сповненням ще одної обіцянки Єгови — обіцянки про можливість ‘увійти’ в його відпочинок (Євреїв 4:3, 10). Цю тему Павло також обговорив з єврейськими християнами, і ми розглянемо її у наступній статті.

[Примітки]

Чи ви можете пояснити?

◻ Чому Павло дав таку настійну пораду єврейським християнам?

◻ Як Павло допоміг єврейським християнам усвідомити, що вони мали щось ліпше, ніж життя згідно з юдаїзмом?

◻ Як серце стає затверділим?

◻ Як ми можемо уникнути того, щоб у нас розвинулося «зле серце невірства»?

[Ілюстрація на сторінці 10]

Чи ви виявляєте віру в Ісуса, Більшого Мойсея?