Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
5—11 ЖОВТНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ВИХІД 31, 32
«Втікайте від ідолопоклонства»
w09 15.5 11, абз. 11
Поспішаймо до зрілості, оскільки великий день Єгови близько
11 Буває нелегко застосовувати те, про що ми дізнаємося зі Святого Письма, особливо коли перебуваємо в скрутних обставинах. Розгляньмо приклад з давнини. Невдовзі після того, як Єгова визволив Ізраїль з єгипетського рабства, «сварився народ із Мойсеєм» і «випробовував Господа». Чому ізраїльтяни так поводились? Тому що не мали води (Вих. 17:1—4). Єгова уклав з ізраїльтянами угоду, і вони погодилися виконувати «усе, про що говорив Господь». А менш ніж через два місяці після того ізраїльтяни порушили закон, вчинивши ідолопоклонство (Вих. 24:3, 12—18; 32:1, 2, 7—9). Чи вони зробили це, тому що їх огорнув страх через тривалу відсутність Мойсея, коли він отримував вказівки на горі Хорив? Може, вони думали, що амаликитяни знову нападуть? Можливо, вважали, що Ізраїль буде безпомічним без Мойсея, завдяки якому Єгова раніше дав народу перемогу над амаликитянами? (Вих. 17:8—16). Хоч би як там було, ізраїльтяни «не хотіли слухатись» (Дії 7:39—41). Павло настійно радив християнам докладати «усіх сил», щоб «не піти шляхом непослуху» (Євр. 4:3, 11).
w12 15.10 25, абз. 12
Слухайся Бога і черпай пожиток з його обітниць
12 Єгова відразу почав виконувати свої зобов’язання відповідно до Закон-угоди. Він обрав священиків, які мали служити в наметі для поклоніння і допомагати грішним людям наближатися до Бога. А от ізраїльтяни швидко забули про своє присвячення і «зневажали Святого Ізраїлевого» (Пс. 78:41). Наприклад, коли Мойсей пішов на гору Сінай, щоб отримати вказівки від Єгови, ізраїльтяни почали втрачати терпіння і віру в Бога. Вони подумали, що Мойсей покинув їх, тому зробили собі золоте теля і проголосили: «Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!» (Вих. 32:1, 4). Ізраїльтяни стали поклонятися своєму ідолу і приносити йому жертви, назвавши той день «святом для Господа». Побачивши це, Єгова сказав Мойсеєві: «Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм» (Вих. 32:5, 6, 8). На жаль, відтоді ізраїльтяни часто порушували свої присяги, які давали Єгові (Чис. 30:3).
w18.07 20, абз. 14
«Хто за Єгову?»
14 Ізраїльтяни знали, що ідолопоклонство — серйозний гріх проти Єгови (Вих. 20:3—5). Але вже невдовзі вони почали поклонятися золотому теляті. Ізраїльтяни явно порушили Божу заповідь, проте вони обманювали самих себе, думаючи, що залишаються на боці Єгови. Аарон навіть назвав поклоніння теляті «святом для Єгови». Як зреагував на це Єгова? Він почувався зрадженим. Єгова сказав Мойсею, що цей народ зіпсувався і що «вони покинули дорогу, якою [він] наказав їм іти». У гніві Єгова навіть хотів вигубити новосформований ізраїльський народ (Вих. 32:5—10).
Розшукуймо духовні перлини
w19.12 3, абз. 4
«На все свій час»: і для роботи, і для відпочинку
4 Отже, Єгова та Ісус подають приклад у тому, як наполегливо працювати. Чи це означає, що нам не потрібно відпочивати? Зовсім ні. Єгова ніколи не втомлюється і тому не потребує буквального відпочинку. У Біблії сказано, що, створивши небо і землю, Єгова «почав відпочивати» (Вих. 31:17). Однак це, очевидно, означає, що Єгова зробив перерву у своїй праці, щоб насолодитися її результатами. А що сказати про Ісуса? Під час свого земного життя Ісус багато трудився, проте він виділяв час і на те, щоб відпочити та поїсти разом з друзями (Матв. 14:13; Луки 7:34).
w87 1.9 29, англ.
Запитання читачів
Якщо людина гідна схвалення Єгови і він її пам’ятає (тобто її ім’я було внесено «в книгу життя»), це ще не означає, що вона обов’язково отримає вічне життя, так ніби це було визначено наперед і є незмінним фактом. Стосовно ізраїльтян Мойсей попросив Єгову: «Якби ти тільки простив їхній гріх... Якщо ж ні, то, прошу, зітри мене з книги, яку ти написав». На це Бог відповів: «Хто згрішив проти мене, того і зітру з книги» (Вихід 32:32, 33). Тож навіть після того, як Бог визнає когось гідним схвалення і записує в свою «книгу», така людина може стати непокірною або зректися своєї віри. Тоді її ім’я Бог зітре «з книги життя» (Об’явлення 3:5).
12—18 ЖОВТНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ВИХІД 33, 34
«Чудові риси Єгови»
it-2 466, 467, англ.
Ім’я, назва
Матеріальне творіння свідчить про існування Бога, але воно не виявляє Божого імені (Пс 19:1; Рм 1:20). Знати ім’я Бога — це не просто знати, як його звати (2Хр 6:33). Це означає знати особистість Бога — його наміри, діла і риси, про які розповідає Боже Слово. (Пор. 1Цр 8:41—43; 9:3, 7; Не 9:10). Це добре видно з прикладу Мойсея — чоловіка, якого Єгова знав «на ім’я», тобто дуже близько (Вх 33:12). Мойсей удостоївся честі побачити славу Єгови і почути, як він «проголосив своє ім’я» (Вх 34:5). Єгова не просто повторив своє ім’я, але й розповів про свої риси та діла. Він промовив: «Єгова, Єгова, Бог милосердний і співчутливий, негнівливий, сповнений відданої любові та у всьому правдивий; він виявляє віддану любов тисячам і прощає провини, переступи та гріхи, але ніколи не залишає винних без кари. За провину батьків він карає синів і внуків до третього і четвертого покоління» (Вх 34:6, 7). Так само в пісні Мойсея, в якій містяться слова: «Я звіщатиму про ім’я Єгови», розповідається про риси Бога і про те, як він поводився з Ізраїлем (Пв 32:3—44).
w09 1.5 18, абз. 3—5
Як Єгова описав себе
Спершу Єгова виявив про себе, що він «Бог милосердний, і милостивий» (вірш 6). За словами одного біблеїста, єврейське слово, перекладене як «милосердний», вказує на Боже «ніжне співчуття, подібне до того, яке батько має до своїх дітей». А єврейський відповідник слова «милостивий» є формою дієслова, котре «передає думку про щирий відгук особи, що прагне поділитися з тим, хто перебуває в нужді». Єгова хотів показати, що дбає про своїх служителів, як батьки дбають про дітей, з любов’ю задовольняючи їхні потреби (Псалом 103:8, 13).
Далі Єгова говорить, що є «довготерпеливим» (вірш 6). Він не схильний гніватися на своїх земних слуг, натомість терпеливо зносить їхню недосконалість і дає їм час змінити свою грішну поведінку (2 Петра 3:9).
Потім Бог називає себе «многомилостивим та правдивим» (вірш 6). Милість Єгови, або віддана любов, є цінною рисою. Завдяки ній між Богом і його служителями утворюються міцні й нерозривні узи (Повторення Закону 7:9). Він також є джерелом правди. Єгову неможливо обманути, і сам він ніколи не обманює. Оскільки він — «Бог правди», ми можемо повністю довіряти його словам, у тому числі обіцянкам щодо майбутнього (Псалом 31:6).
w09 1.5 18, абз. 6
Як Єгова описав себе
Єгова теж хоче, аби ми знали, що він «вибачає провину й переступ та гріх» (вірш 7). Бог з готовністю прощає розкаяних грішників (Псалом 86:5). Водночас Єгова ніколи не закриває очей на зло. Він «не вважає чистим винуватого» (вірш 7). Святий і справедливий Бог не залишить без покарання людей, які свідомо грішать. Рано чи пізно вони пожнуть наслідки своєї грішної поведінки.
Розшукуймо духовні перлини
w04 15.3 27, абз. 5
Цікаві думки з книги Вихід
33:11, 20. Як Мойсей розмовляв з Богом «лице в лице»? Цей вислів вказує на прямий діалог. Мойсей розмовляв з Божим представником і через нього отримував від Єгови усні вказівки. Але Мойсей не бачив Єгову, бо «людина не може побачити [Бога] — і жити». Єгова не розмовляв безпосередньо з Мойсеєм. «Закон було проголошено через ангелів з допомогою Мойсея як посередника»,— сказано в Галатів 3:19 (СМ).
w98 1.9 20, абз. 5
Неодмінно ставте найголовніше на перше місце!
Усім чоловікам в Ізраїлі, включаючи прозелітів, було наказано тричі на рік з’являтися перед лице Єгови. Голови сімей усвідомлювали, що з таких духовних заходів може скористати вся родина, і тому організовували все так, щоб піти разом із дружиною та дітьми. Але якщо вдома не залишалося жодного члена сім’ї, хто ж в разі нападу ворогів міг захистити доми й поля? Єгова запевнив народ: «Ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш з’являтися перед лице Господа, Бога твого, тричі в році» (Вихід 34:24). Ізраїльтяни мали бути переконані, що, ставлячи духовні інтереси на перше місце, вони не втратять нічого в матеріальному плані; це вимагало віри. Чи Єгова дотримав свого слова? Звичайно, що так!
19—25 ЖОВТНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ВИХІД 35, 36
«Споряджені для виконання праці Єгови»
w14 15.12 4, абз. 4
Єгова рясно благословляє охочий дух
Але Єгові більше подобався охочий дух тих, хто підтримував чисте поклоніння, ніж матеріальні пожертви. Ізраїльтяни також відчували спонуку присвячувати для праці свій час і сили. «Усі жінки, які були вмілими майстринями, пряли своїми руками»,— розповідає Біблія. Тож «всі вмілі майстрині, яких серце спонукувало допомогти, пряли козячу вовну». Крім того, Єгова дав Бецалелю «мудрість, розуміння й знання», і він «був майстерним у всякому ремеслі». Бог наділив Бецалеля й Оголіава вмінням робити всіляку роботу, яку треба було виконати (Вих. 35:25, 26, 30—35).
w11 15.12 18, абз. 6
Вірних служителів давнини вів Божий дух
6 З прикладу Мойсеєвого сучасника Бецал’їла ми багато довідуємося про те, як може діяти Божий дух. (Прочитайте Вихід 35:30—35). Бецал’їла було призначено брати провід в оздобленні скинії. Чи він мав необхідні вміння, перед тим як почався цей грандіозний проект? Можливо, але, скоріш за все, його попередня робота була пов’язана з виготовленням цегли для єгиптян (Вих. 1:13, 14). Тож як Бецал’їл мав виконувати це складне завдання? Єгова «наповнив його Духом Божим, мудрістю, розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи на обмислення мистецьке... щоб робити в усякій мистецькій роботі». Хоч би які здібності мав Бецал’їл, святий дух вдосконалив їх. Те саме стосується Оголіява. Бецал’їл і Оголіяв, мабуть, досконало опанували ремесло, бо не лише виконували доручене їм завдання, але й вчили інших. Дійсно, Бог дав їм до серця, щоб навчати.
w11 15.12 19, абз. 7
Вірних служителів давнини вів Божий дух
7 Про те, що Бецал’їла і Оголіява вів Божий дух, також свідчить довговічність зробленої ними роботи. Приблизно через 500 років їхні вироби все ще використовувались (2 Хр. 1:2—6). На відміну від сучасних майстрів, Бецал’їл і Оголіяв не хотіли ставити на своїх виробах підпис чи відмітний знак. Всю славу за свою роботу вони віддали Єгові (Вих. 36:1, 2).
Розшукуймо духовні перлини
w05 15.5 23, абз. 14
Пізнаваймо дороги Єгови
14 Ставте на перше місце в житті духовні справи. Ізраїльтянам не можна було дозволяти, щоб турбота про фізичні потреби відвертала їхню увагу від духовних справ. Народ Ізраїля не міг присвячувати своє життя тільки буденним заняттям. На кожному тижні Єгова відвів час, який слід було вважати священним. Цей час мав використовуватися лише для справ, пов’язаних з поклонінням правдивому Богові (Вихід 35:1—3; Числа 15:32—36). Крім того, щороку треба було виділяти час на спеціальні «святі збори» (Левит 23:4—44). Вони давали нагоду розповідати про могутні діла Єгови, отримувати нагадування про його дороги і висловлювати вдячність за всю його доброту. Виявляючи відданість Єгові, люди розвивали страх перед Богом і любов до нього, а також отримували допомогу, щоб ходити його дорогами (Повторення Закону 10:12, 13). Благотворні принципи, що містилися в цих настановах, корисні й для нинішніх служителів Єгови (Євреїв 10:24, 25).
w00 1.11 29, абз. 2
Щедре давання приносить радість
Уявіть собі почуття ізраїльтян. Поколіннями вони жили під гнітом рабства та злиднів. Тепер же — воля і матеріальний достаток. Як могли б міркувати ці люди, коли б треба було віддати частину багатства? Була ймовірність, що вони подумають, ніби заробили його, отже, мають право ним володіти. Однак коли виникла потреба в коштах для підтримки чистого поклоніння, народ почав жертвувати, причому охоче й щедро! Ізраїльтяни пам’ятали: це майно було в них завдяки Єгові. Вони дали тоді дуже багато срібла, золота й худоби та зробили це «за щедрим серцем». Їх «вело серце», а ‘дух чинив щедрими’. То справді був «добровільний дар для Господа» (Вихід 25:1—9; 35:4—9, 20—29; 36:3—7).
26 ЖОВТНЯ — 1 ЛИСТОПАДА
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ВИХІД 37, 38
«Жертовники у святому наметі і їхня роль у правдивому поклонінні»
it-1 82, абз. 3, англ.
Жертовник
Жертовник для спалювання фіміаму. Жертовник для спалювання фіміаму (також названий «золотим жертовником» [Вх 39:38]) теж був виготовлений з акації; вгорі і по боках він був покритий золотом. Довкола верхнього краю йшло золоте оздоблення. Цей жертовник був квадратний: 44,5 см завдовжки і 44,5 см завширшки. Його висота становила 89 см, і зверху на його чотирьох кутах виступали «роги». Під оздобленням на двох протилежних боках жертовника було по два золотих кільця. В них вставляли держаки, за допомогою яких жертовник переносили. Держаки були зроблені з акації і покриті золотом (Вх 30:1—5; 37:25—28). На цьому жертовнику двічі на день (зранку і ввечері) спалювали особливу суміш (Вх 30:7—9, 34—38). Коли мова йде про спалюванням фіміаму, то завжди згадується курильниця, або посудина для жару. Очевидно, її використовували і тоді, коли спалювали фіміам на цьому жертовнику (Лв 16:12, 13; Єв 9:4; Об 8:5; пор. 2Хр 26:16, 19). Жертовник для спалювання фіміаму стояв всередині святого намету перед завісою, що відокремлювала Найсвятіше, тому про нього сказано, що він стояв «перед ковчегом Свідчення» (Вх 30:1, 6; 40:5, 26, 27).
it-1 1195, англ.
Фіміам
Священний фіміам, який використовували у святому наметі в пустелі, виготовляли з дорогих складників, пожертвуваних ізраїльтянами (Вх 25:1, 2, 6; 35:4, 5, 8, 27—29). Сам Єгова сказав Мойсею, з яких чотирьох складників мали готувати фіміам: «Візьми в однаковій кількості такі пахощі: краплі стакте, ониху, пахучий гальбан і чистий ладан. Зроби з цього фіміам, запашну суміш, посолену, чисту і святу. Ця суміш має бути вміло приготовлена. Розтовчи частину суміші на дрібний порошок і трохи порошку поклади перед Свідченням у наметі зборів, де я з’являтимусь тобі. Ця суміш буде для вас особливо святою». Потім, щоб допомогти ізраїльтянам зрозуміти, наскільки особливим і святим є фіміам, Єгова додав: «Якщо хтось зробить подібний фіміам, щоб вдихати його пахощі, то буде знищений з-посеред народу» (Вх 30:34—38; 37:29).
it-1 82, абз. 1, англ.
Жертовник
Жертовники у святому наметі. Під час спорудження святого намету були побудовані два жертовники за зразком, який дав Бог. Жертовник для цілопалень (який ще називали «мідний жертовник» [Вх 39:39]) був зроблений з акації і був порожнистий, очевидно, без верхньої поверхні і без дна. Він був квадратним: 2,2 м завдовжки і 2,2 м завширшки. Його висота становила 1,3 м, і зверху на чотирьох кутах в нього були «роги». Всі поверхні жертовника були покриті міддю. «Нижче від кайми» і «ближче до середини жертовника» була вставлена мідна решітка, або сітка. Біля решітки на чотирьох кутах жертовника було чотири кільця. Ймовірно, саме в ці кільця вставляли два покритих міддю держаки з акації, призначені для перенесення жертовника. Можливо, з двох боків жертовника прорізали щілину, в яку вставляли плоску решітку, а по обох боках решітки виступали кільця. Думки вчених щодо цього різняться. Багато хто вважає, що, ймовірно, було два комплекти кілець і що другий комплект, в який вставляли держаки, був прикріплений до жертовника ззовні. З міді також були виготовлені казанки і лопатки для попелу, чаші для крові тварин, виделки для м’яса і посудини для жару (Вх 27:1—8; 38:1—7, 30; Чс 4:14).
Розшукуймо духовні перлини
it-1 36, англ.
Акація
Розгалужене віття акації, вкрите довгими колючками, зазвичай переплітається з гіллям сусідніх акацій і утворює непрохідні хащі. Тому в Біблії майже завжди використовується множинна форма — шіттı́м. Акація виростає заввишки 6—8 м, але часто нагадує кущ. Вона має ніжне перисте листя, рясно цвіте жовтими квітами з приємним ароматом і дає плоди у вигляді звужених донизу вигнутих стручків. Під шершавою чорною корою міститься дуже міцна і важка тонкошарова деревина, яка стійка до нападу шкідників. Завдяки тому що акація мала такі властивості і росла в пустелі, вона добре надавалась для виготовлення святого намету, а також різних предметів, які в ньому використовувались. З цієї деревини був зроблений ковчег угоди (Вх 25:10; 37:1), стіл для хлібів представлення (Вх 25:23; 37:10), жертовники (Вх 27:1; 37:25; 38:1), держаки для перенесення цих предметів (Вх 25:13, 28; 27:6; 30:5; 37:4, 15, 28; 38:6), стовпи для завіси та заслони (Вх 26:32, 37; 36:36), рами намету (Вх 26:15; 36:20) і з’єднувальні поперечки (Вх 26:26; 36:31).
w15 1.4 15, абз. 4
Чи ви знаєте?
На відміну від сучасних скляних дзеркал, дзеркала у біблійні часи робили з добре відшліфованого металу, зазвичай з бронзи, а також, імовірно, з міді, срібла, золота або сплаву золота зі сріблом. Перша біблійна згадка про дзеркала міститься в розповіді про будівництво святого намету, першого центру поклоніння ізраїльтян. Жінки позносили свої дзеркала, аби з них виготовили священну мідну умивальницю та її підставку (Вихід 38:8). Очевидно, дзеркала треба було розплавити, щоб зробити ці речі для намету.