Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
7—13 ГРУДНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЛЕВІТ 10, 11
«Любов до Єгови має бути сильніша, ніж любов до рідних»
it «Недозволене приношення»
У Левіт 10:1 єврейське слово зар (ж. р.— зара́, букв. «чужий») вживається у вислові «недозволене приношення». З таким приношенням у святий намет увійшли Ааронові сини, Надав та Авігу, хоча Бог «не казав їм приносити» його. За це він стратив їх, пославши вогонь (Лв 10:2; Чс 3:4; 26:61). Після цього Єгова сказав Аарону: «Коли ти або твої сини будете входити в намет зборів, не пийте ні вина, ні іншого алкогольного напою, щоб не померти. Це незмінна постанова. Дотримуйтесь її з покоління в покоління, щоб ви відрізняли святе від несвятого, чисте від нечистого, а також щоб ви навчали ізраїльтян усіх постанов, які Єгова дав їм через Мойсея» (Лв 10:8—11). Ці слова можуть вказувати на те, що Надав та Авігу наважилися принести недозволене приношення, бо перебували в стані алкогольного сп’яніння. «Недозволеним» воно було, очевидно, тому, що його принесли в неналежний час або спосіб, у невідповідному місці або ж склад цього приношення, фіміаму, відрізнявся від описаного у Вихід 30:34, 35. Стан сп’яніння не виправдовував їхнього гріха.
w11 15.7 31, абз. 16
Чи ти ввійшов у Божий відпочинок?
16 Мойсеїв брат Аарон постав перед тяжким випробуванням через своїх двох синів. Подумаймо, як, мабуть, почувався Аарон, коли його сини, Надав та Авігу, принесли Єгові недозволену жертву і Він уразив їх смертю. Ясна річ, це поклало край будь-яким стосункам тих чоловіків з їхніми батьками. До того ж Бог звелів Ааронові та його вірним синам: «Голів ваших не відкривайте, і одеж ваших не роздирайте,— щоб вам не померти, і щоб на всю громаду не розгнівався [Єгова]» (Лев. 10:1—6). З цих слів чітко видно: любов до Єгови має бути сильнішою за любов до невірних членів сім’ї.
Розшукуймо духовні перлини
w14 15.11 17, абз. 18
Ми повинні бути святими у всіх своїх вчинках
18 Щоб бути святими, нам треба старанно досліджувати Святе Письмо і робити те, що Бог вимагає від нас. Пригадаймо Ааронових синів, Надава й Авігу, які були страчені, бо принесли Богові «недозволене приношення», можливо, перебуваючи під впливом алкоголю (Лев. 10:1, 2). Звернімо увагу, що́ Бог сказав Аарону. (Прочитайте Левіт 10:8—11). Чи ці слова означають, що ми не повинні пити жодного алкогольного напою перед християнським зібранням? Подумаймо про таке: ми не є під Законом (Рим. 10:4). У деяких країнах наші одновірці помірковано споживають за обідом алкогольні напої, перш ніж піти на зібрання. Під час Пасхи використовувалося чотири чаші вина. Коли Ісус започаткував Спомин, він звелів своїм апостолам пити вино, яке символізувало його кров (Матв. 26:27). Біблія засуджує надмірне вживання алкоголю і пияцтво (1 Кор. 6:10; 1 Тим. 3:8). Чимало християн через своє сумління повністю відмовилися від пиття алкоголю перед виконанням будь-якого виду священного служіння. Проте в різних країнах є різні звичаї і важливо, щоб християни «відрізняли святе від несвятого», аби залишатись святими і догоджати Богові.
it «Тварини»
Це обмеження стосувалось тільки тих, хто був під Мойсеєвим Законом, адже в Левіт 11:8 читаємо: «Вони для вас [тобто для ізраїльтян] нечисті». На підставі жертви, яку приніс Ісус Христос, Закон і разом з ним вищезгадані заборони були скасовані. Відтоді всі люди знову можуть керуватися більш загальними вказівками, які Ной отримав після Потопу (Кл 2:13—17; Бт 9:3, 4).
14—20 ГРУДНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЛЕВІТ 12, 13
«Які уроки можна взяти із законів щодо прокази?»
wp18.1 7
Книга, яка випередила свій час
• Вимога ізолювати хворих
За Мойсеєвим законом хворих на проказу ізолювали від інших. Лікарі почали застосовувати цей принцип тільки в середні віки під час масштабних епідемій, його дотримуються і сьогодні (Левіт, розділи 13 і 14).
wp16.4 9, абз. 1
Чи ви знаєте?
В давнину євреї панічно боялися прокази. В біблійні часи була поширена форма цієї страшної хвороби, яка вражала нервові закінчення людини і спотворювала її тіло. Проказа була заразною і невиліковною, тому хворі мусили жити окремо і попереджати інших про свій стан (Левіт 13:45, 46).
it-2 238, абз. 3, англ.
Проказа
На одязі та будинках. Іноді проказа з’являлася на шерстяному чи лляному одязі, а також на виробах зі шкіри. У Законі було зазначено, що такі речі слід ізолювати. Після прання пляма могла зникнути. Але якщо на речі залишалася жовтувато-зелена або червонувата пляма, це означало, що проказа буде ширитися далі; таку річ треба було спалити (Лв 13:47—59). Якщо на стіні будинку з’являлися жовтувато-зелені або червонуваті плями, які в’їлися в стіну, священик зачиняв цей будинок на карантин. Заражені камені слід було витягнути зі стін і вишкребти весь дім зсередини. Штукатурку та висохлий розчин, який зішкребли, а також заражені камені викидали в нечистому місці за містом. Якщо ж після того в будинку знову з’явилися плями, його слід було оголосити нечистим і зруйнувати. Матеріали, з яких був зведений цей будинок, відносили в нечисте місце. Якщо ж будинок був оголошений чистим, над ним ще здійснювали церемонію очищення (Лв 14:33—57). Припускають, що проказа, яка вражала будинки й одяг, була якимсь різновидом плісені або грибка, однак це неможливо стверджувати з певністю.
Розшукуймо духовні перлини
w04 15.5 23, абз. 2
Цікаві думки з книги Левит
12:2, 5. Чому народження дитини робило жінку «нечистою»? Органи розмноження були створені для того, щоб передавати досконале людське життя. Однак через успадковані наслідки гріха нащадкам передавалося недосконале і грішне життя. Періоди тимчасової нечистоти, пов’язаної з народженням дітей, а також з іншими чинниками, наприклад з менструацією і сім’явилиттям, служили нагадуванням про спадкову гріховність (Левит 15:16—24; Псалом 51:7; Римлян 5:12). Постанови щодо очищення допомагали ізраїльтянам зрозуміти, що людство потребує викупної жертви, яка б покрила гріховність і відновила людську досконалість. Таким чином «Закон виховником був до Христа» (Галатів 3:24).
wp18.1 7
Книга, яка випередила свій час
• Вимога проводити обрізання у визначений час
За Божим Законом хлопчиків треба було обрізати на восьмий день після народження (Левіт 12:3). Відомо, що кров у немовлят набуває властивості нормально згортатися після першого тижня життя. У біблійні часи, коли люди ще не вміли проводити складні медичні втручання, обрізати хлопчиків саме на восьмий день було безпечно.
21—27 ГРУДНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЛЕВІТ 14, 15
«Поклоніння Єгові має бути чистим»
it-1 263, англ.
Миття, обмивання
Від ізраїльтян вимагалося церемоніальне обмивання з різних причин. Той, хто очистився від прокази; той, хто контактував з речами, яких торкнулася людина, що «має виділення»; чоловік після виділення сім’я; жінка після менструації або іншої кровотечі, а також люди після статевого акту вважалися «нечистими» і повинні були помитися (Лв 14:8, 9; 15:4—27). Той, хто опинявся в наметі з мертвою людиною або хто торкався мертвої людини, теж вважався «нечистим» і мав обмитися водою. Людина, яка не дотримувалась цих постанов, мала бути «знищена з-посеред збору, бо опоганила святиню Єгови» (Чс 19:20). Тому доречно, що в переносному сенсі обмивання вказує на чисте становище перед Єговою (Пс 26:6; 73:13; Іс 1:16; Єз 16:9). Обмивання за допомогою Божого слова правди, зображеного водою, має силу очищати (Еф 5:26).
it «Менструація»
Жінка також вважалася нечистою, якщо мала кровотечу не в час менструації або її «кровотеча трива[ла] довше, ніж менструація». В цей період усі речі, на яких вона лежала або сиділа, а також люди, які торкалися цих речей, вважалися нечистими. Після припинення кровотечі жінка мала відрахувати сім днів, і тоді вона ставала чистою. На восьмий день жінка приносила священику дві горлиці або два молодих голуби. Священик примиряв жінку з Єговою, даючи одного птаха як приношення за гріх, а другого як цілопалення (Лв 15:19—30; див. ЧИСТИЙ, ЧИСТОТА).
it-1 1133, англ.
Святе місце
2. Намет зборів, а пізніше храм. Святим місцем була ціла споруда, в тому числі подвір’я святого намету і храму (Вх 38:24; 2Хр 29:5; Дії 21:28). Основними предметами на подвір’ї були жертовник і мідна умивальниця. Ці предмети були святими. На подвір’я святого намету (і пізніше храму) могли входити лише церемоніально чисті люди; нечистій людині не дозволялося туди входити. Наприклад, жінка, яка була нечистою, не могла торкатися нічого святого чи входити у святе місце (Лв 12:2—4). Очевидно, також вважалося, що через тривалий стан нечистоти ізраїльтян святий намет опоганювався (Лв 15:31). Той, хто приносив жертву для очищення від прокази, мав залишити цю жертву перед брамою подвір’я (Лв 14:11). Жодна нечиста людина не могла споживати мирну жертву у святому наметі або храмі, інакше вона мала бути покарана смертю (Лв 7:20, 21).
Розшукуймо духовні перлини
it «Вухо»
Мойсей отримав наказ під час посвячення ізраїльських священиків взяти трохи крові барана посвячення і помастити Ааронові та його синам мочку правого вуха, палець правої руки і палець правої ноги. Це означало, що їхнє посвячення безпосередньо впливало на те, чого вони мали слухатися, яку роботу виконувати і якою дорогою ходити (Лв 8:22—24). Згідно з Законом, подібна процедура застосовувалась і до того, хто очистився від прокази: священик мав узяти трохи крові барана, даного як приношення за провину, і помастити такій людині мочку правого вуха (Лв 14:14, 17, 25, 28). Якщо раб хотів служити своєму пану до кінця свого життя, то пан мав підвести того раба до одвірка і проколоти йому вухо шилом. Такий помітний знак на органі слуху, очевидно, символізував бажання раба і далі слухатися свого пана (Вх 21:5, 6).
w14 15.11 9, абз. 7
Чому ми повинні бути святими
Коли було започатковане ізраїльське священство, кров’ю барана мастили праве вухо, великий палець правої руки й ноги первосвященика Аарона та його синів. (Прочитайте Левіт 8:22—24). Це використання крові вказувало, що священики мали слухняно і сумлінно виконувати свої обов’язки. Подібно первосвященик Ісус подав досконалий приклад для помазанців та інших овець. Він прихиляв своє вухо до Божих вказівок, виконував Божу волю, не покладаючи рук, і його ноги ніколи не сходили з Божого святого шляху (Ів. 4:31—34).
g 1.06 14, додаткова інформація
Плісень. Непрохана гостя чи старанна помічниця?
ЧИ В БІБЛІЇ ЗГАДУЄТЬСЯ ПЛІСЕНЬ?
У Біблії міститься згадка про «хворобу прокази на домах» (Левит 14:34—48). Дехто вважає, що це явище, яке ще названо «проказою злосливою», є одним з видів плісені. Хоча сьогодні точно не відомо, що́ це було насправді, Божий закон наказував власникові будинку усунути заражене каміння, зіскребти всю глину всередині дому і винести весь зіпсутий матеріал за місто, «до місця нечистого». Якщо зараза знову з’являлася в домі, його оголошували нечистим, розвалювали, а уламки виносили за місто. Такі детальні вказівки свідчать про те, як сильно Єгова любить свій народ і як турбується про фізичне благополуччя своїх служителів.
28 ГРУДНЯ — 3 СІЧНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЛЕВІТ 16, 17
«День примирення і ми»
w19.11 20, абз. 4
Чого ми вчимося з книги Левіт
4 Прочитайте Левіт 16:12, 13. Уявіть собі, що відбувалося в День примирення. Первосвященик входить у святий намет. Цього дня він має тричі ввійти у Найсвятіше, і це перший з трьох разів. В одній руці він тримає посудину з пахучим фіміамом, а в другій — золоту посудину для жару, наповнену розжареним вугіллям. Первосвященик зупиняється перед завісою, яка закриває вхід до Найсвятішого. З глибокою пошаною він входить до Найсвятішого і стає перед ковчегом угоди. Образно кажучи, він перебуває в присутності самого Бога Єгови. Первосвященик обережно кладе святий фіміам на розжарене вугілля, і кімната наповнюється приємним ароматом. Пізніше він знову ввійде у Найсвятіше з кров’ю тварин, яких складали як приношення за гріх. Зверніть увагу, що він спалює фіміам перед тим, як ввійти з кров’ю тварин, які були дані як приношення за гріх.
w19.11 21, абз. 5
Чого ми вчимося з книги Левіт
5 Чого ми можемо навчитися з того, як використовувався фіміам у День примирення? Біблія показує, що приємні Богові молитви його вірних служителів подібні до фіміаму (Пс. 141:2; Об’яв. 5:8). Пригадайте, що первосвященик з глибокою пошаною входив з фіміамом до Найсвятішого, де перебував у присутності Єгови. Подібно й ми, звертаючись до Єгови в молитві, робимо це з глибокою пошаною. Ми відчуваємо перед ним благоговіння. Ми дуже вдячні Творцю всесвіту за те, що він дозволяє нам наближатися до нього, наче дитина до батька (Як. 4:8). Він визнає нас своїми друзями (Пс. 25:14). Ми настільки цінуємо це, що ніколи не хотіли б засмутити його.
w19.11 21, абз. 6
Чого ми вчимося з книги Левіт
6 Згадайте, що первосвященик мав спалювати фіміам перед тим, як приносити жертви. Таким чином він дбав про те, щоб мати Боже схвалення, коли буде приносити жертви. На що вказує цей факт? Перебуваючи на землі, Ісус, перед тим як принести своє життя в жертву, мав зробити щось важливе — важливіше, ніж спасіння людства. Що саме? Йому потрібно було протягом цілого життя віддано слухатися Єгови і залишатися непорочним, щоб Єгова прийняв його жертву. Таким чином Ісус мав показати, що правильний спосіб життя полягає в тому, щоб жити так, як каже Єгова. Ісус мав довести правомірність і справедливість верховної влади, або правління, його Батька.
Розшукуймо духовні перлини
it «Азазель»
Як пояснив апостол Павло, Ісус, віддавши своє досконале людське життя в жертву за гріхи людства, здійснив набагато більше, ніж досягалося «кров’ю биків і козлів» (Єв 10:4, 11, 12). Він послужив «козлом відпущення» і «поніс наші недуги», його «прокололи за наші переступи» (Іс 53:4, 5; Мт 8:17; 1Пт 2:24). Ісус символічно забрав гріхи усіх, хто виявляє віру в цінність його жертви. Він показав, що Бог зробив усе, аби гріх канув у небуття. Таким чином козел «для азазеля» символізує жертву Ісуса Христа.
w14 15.11 10, абз. 10
Чому ми повинні бути святими
10 Прочитайте Левіт 17:10. Єгова заборонив ізраїльтянам «їсти якусь кров». Стримуватися від крові тварин або людей — це вимога і для християн (Дії 15:28, 29). Ми здригаємося від самої думки про те, що Бог може відкинути нас та усунути зі свого збору. Ми любимо його і хочемо бути йому слухняними. Навіть опинившись у небезпечній для життя ситуації, ми не збираємося піддаватися вмовлянням і вимогам тих, хто не знає і не слухається Єгови. Звісно, нас будуть висміювати через те, що ми стримуємося від крові, але ми постановили слухатись Бога (Юди 17, 18). Який погляд на це питання допоможе нам «твердо постанов[ити]» не їсти крові й не погоджуватись на переливання крові? (Повт. 12:23).