Етруски. Нерозгадана таємниця

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ФРАНЦІЇ

«такою могутньою була Етрурія, що слава її лунала повсюди на морях і на суходолі». (Лівій, історик I століття)

КОЛИ заходить мова про етрусків, цілком можливо, що ви це слово вперше чуєте. Втім, якщо ваша рідна мова записується латиницею, то деякими особливостями свого алфавіту ви мимоволі завдячуєте саме етрускам. Якщо б не вони, то латинський алфавіт починався б з A, B, G (як грецький — альфа, бета, гамма; чи єврейський — алеф, бет, ґімель). Але хоч філологи й знають, що етруський алфавіт починався з A, B, C, етруська мова досі лишається майже незрозумілою. І це тільки один аспект таємниці загадкових етрусків.

Дискусії з проблеми походження цієї видатної цивілізації точаться серед істориків вже протягом столітть. У період найбільшого розвитку держави етрусків, тобто в V столітті до н. е., існувала конфедерація, що складалася з 12 етруських міст. Ця конфедерація мала широкі торговельні зв’язки в Європі та Північній Африці. Але через чотири століття молода Римська держава цілком поглинула цивілізацію етрусків. Що ж ми знаємо про цей народ і чому його таємниця досі лишається нерозгаданою?

Загадка походження

Історики, археологи та філологи вже довгий час ламають голови над тим, звідки походять етруски. Чи вони прийшли з Лідії, одної з провінцій Малої Азії, як гадав Геродот, чи, може, були корінними мешканцями Італії, як у I столітті до н. е. стверджував Діонісій Галікарнаський? А можливо, вони взагалі походили з різних місць? Хоч би звідки з’явились етруски, етнічні та культурні відмінності між ними та сусідніми народами були настільки великими, що точно встановити їхнє походження сьогодні важко.

А зрештою відомо, що, починаючи приблизно з VIII століття до н. е., цивілізація етрусків процвітала в Центральній Італії. Римляни називали їх туски або етруски, а місцевість, де вони жили,— між річкою Арно на півночі та Тібром на півдні,— відома як Тоскана. Був час, коли етруська цивілізація панувала, тримаючи під своїм впливом біля 50 латинських племен.

Етруська писемність у своїй основі ґрунтується на ранньому грецькому алфавіті, тож, на перший погляд, етруські написи читаються легко, але сама мова етрусків значно різниться від будь-якої відомої нам мови. Більша частина словникового запасу етрусків не піддається перекладу. Але в цього народу була розвинена література, тому що в культурі етрусків книгам відводилося значне місце, особливо коли йшлося про справи, пов’язані з релігією. Сьогодні знайдено тисячі пам’яток етруської писемності: це написи на могильних плитах, вазах та алебастрових саркофагах, але вони містять порівняно небагато тексту і тому за їх допомогою дуже важко пояснити походження та значення етруських слів.

Як вони жили й набували багатств

Етруски були організовані у самостійні міста-держави, на чолі яких спершу стояли царі, а пізніше — магістрати. Ці міста об’єднувалися в Етруську федерацію, що являла собою вільний релігійний, економічний та політичний союз. Деякі доми етрусків були устатковані водопроводом та стояли на брукованих вулицях, де була каналізація. Етруски широко використовували дренаж. Це етруські царі перетворили Рим з групки поселень на гарне, обнесене мурами місто з каналізаційною мережею. Частина цієї мережі, Клоака Максима, збереглася до сьогодні.

Етруски багатіли, експлуатуючи великі поклади металів, знайдені у підвладних їм місцевостях. Вони розробляли, наприклад, залізні копальні на сусідньому острові Ельбі. Щоб задовольнити свою жагу до металів, етруски виплавляли залізо, срібло та мідь і навіть привозили олово з Британських островів. Крім корисних копалин, етруски володіли багатими пасовищами та добрими землями, де щедро родили зернові культури, оливки, виноград і ріс ліс для будівництва. Ці природні багатства та жвава внутрішня і заморська торгівля забезпечили процвітання економіки в країні етрусків.

Етруски були чудовими мореплавцями. У 540 році до н. е. об’єднаний флот етрусків і карфагенян завдав поразки грекам, і етруски здобули собі право торгівлі на морі. Етруски винайшли військові кораблі з важкими жалоподібними таранами на носі — тож вони були добре споряджені до битви. Такі вироби, як славетне букеро (чорна кераміка) переправлялися морем до далекої Іспанії та Єгипту. А сухопутними шляхами етруски експортували вино до Галлії (Франція) та Германії (Німеччина), так що слава про цей народ ширилася по землі.

Етруски і радість життя

Вироби мистецтва етрусків — одне з найбільш інформативних джерел знань про їхню цивілізацію, яке до того ж найменше постраждало від часу. Етруски кохалися в розкоші та залишили після себе багато золотих ювелірних виробів: сережок, брошок, кулонів, браслетів та ланцюжків. Техніка вироблення тих вишуканих коштовностей, прикрашених філігранню та зерню, до сьогодні лишається таємницею. Окрім келихів, тарілок, чаш і столових сервізів зі срібла та інших дорогоцінних металів, етруски створювали вироби з таких коштовних матеріалів, як слонова кістка, оздоблюючи їх різьбою.

Численні скульптури, художні вироби та настінні розписи, які дійшли до нас, відтворюють притаманну етрускам радість життя. Вони любили перегони на колісницях, бокс, змагання борців та атлетів. Цар, мабуть, дивився на такі розваги, сидячи на троні зі слонової кістки, а навколо нього стояли захоплені в боях невільники. На цареві була пурпурова тога, символ влади, що його пізніше перейняли римляни. Вдома етруському володареві під час їди прислуговували раби, тоді як він, напівлежачи біля своєї дружини, насолоджувався звуками флейти чи сопілки та дивився на танцювальників.

Етруська жінка, на повну противагу грецькій чи римській, користувалася в суспільстві такими ж правами, як і чоловік. Вона могла володіти майном та влаштовувати товариські зустрічі. Етруські пані мали як особисте, так і родове ім’я, що свідчило про їхню юридичну незалежність.

Дивні релігійні вірування

Один історик першого століття назвав етрусків «народом, що більш за будь-який інший був відданий релігійним обрядам». Етруски поклонялися багатьом богам, причому перевагу віддавали тріадам, на честь яких будували храми з трьох частин, або трьох приміщень. У кожному з цих приміщень було зображення бога. Цивілізація етрусків оберталася навколо містичних вірувань вавилонян. Найвпливовішим з них було вірування у життя після смерті та підземний світ. Небіжчиків закопували або спалювали на вогнищі. Якщо їх спалювали, то попіл клали в урни різних форм. Разом з усім, що вважалось потрібним для життя у підземному світі, урну ставили в гробницю. Це супроводжувалося численними ритуалами та підношеннями жертв і вина. Стіни гробниць заможних людей прикрашали яскравими фресками, на яких були зображені різні сцени. Деколи на цих малюнках зустрічаються демони або різні страхітливі чудовиська. Як говориться в одному журналі, «етруски завжди любили зображувати потвор».

Етруски пророкували майбутнє по печінці тварин — ця форма ворожіння походить з Вавилона. (Порівняйте Єзекіїля 21:26). Усі аспекти життя етрусків і рішення, які вони приймали, зосереджувалися навколо богів. Люди в усьому шукали прикмет на землі або на небі. Ворожіння в них було таким поширеним, що всі церемонії подібного характеру стали називати дисципліна Етруска, тобто етруська наука.

Асиміляція та зникнення

У 509 році до н. е. прийшов кінець пануванню столітньої династії етруських царів, яка правила Римом. Ця подія була лише провісником майбутніх лих. На півночі етрускам загрожували кельти, чиї набіги послабили владу Етрурії на тих землях. Постійні прикордонні сутички з латинянами на півдні підривали міць країни і спричиняли внутрішні соціальні конфлікти.

До III століття до н. е. територія етрусків повністю опинилася під владою римлян. Почався новий період історії — період дедалі сильнішого впливу римської культури, або латинізації. Кінець кінцем у 90 році до н. е. всі мешканці Італії стали громадянами Риму, і тоді зникли всі сліди етнічної приналежності етрусків. Від них вимагалось розмовляти латинською мовою, тож з часом вони розчинилися у римському світі. Очевидно, що небагато римських вчених робили спроби перекласти або хоч зберегти літературні праці етрусків. Так етруська цивілізація зникла, лишивши по собі таємницю. Але крім цього, вона залишила ще й спадщину.

Довговічна спадщина

У Римі ще й сьогодні можна побачити те, що залишили по собі в спадок етруски. Вони побудували Капітолій, який був присвячений тріаді богів — Юпітеру, Юноні та Мінерві. До культурної спадщини етрусків належать також храми, що складаються з трьох приміщень, перші мури навколо міста та колектор, в який збиралася стічна вода з Форуму. Навіть «Капітолійську вовчицю» (Lupa Capitolina), символ Рима, зробив етруський скульптор. До того ж римляни перейняли в етрусків цілу низку звичаїв, наприклад, жорстокі розваги, коли люди билися на смерть з іншими людьми або зі звірами. (Порівняйте 1 Коринтян 15:32). Тріумфальні процесії, подібні до тої, яку очевидно мав на увазі Павло в одній зі своїх ілюстрацій, теж були запозичені в етрусків (2 Коринтян 2:14, Хоменко).

Етруська символіка також знайшла широкий вжиток. Від палиці етруських жерців, яка скидалася на пастуший ціпок, походить патериця, що є атрибутом єпископів загальновизнаного християнства. Етруські фасції (в’язки різок зі встромленими в них сокирами) були символом влади у римлян, емблемою під час Французької революції та відзнакою італійських фашистів у нашому XX столітті.

Незважаючи на цілеспрямовані зусилля археологів, які намагаються відкрити для нас минуле, походження етрусків та багато аспектів їхнього життя досі невідомі.

[Карта на сторінці 24]

ЕТРУРІЯ

ІТАЛІЯ

[Ілюстрації на сторінках 24, 25]

1. «Капітолійська вовчиця» — символ Рима. Копія етруської бронзової скульптури V століття до н. е.

2. Ці золоті таблички з написом етруською мовою (справа) та фінікійською (зліва) містять текст присвячення богині Уні (Астарті).

3. Саркофаг етруського подружжя.

4. Етруська арка (IV століття до н. е.). Це від етрусків римляни навчилися будувати арки.

5. Етруський глек і підставка. У цьому глеку змішували вино (VII століття до н. е.).

[Відомості про джерело]

Золоті таблички: Museo Nazionale di Villa Giulia, Roma; саркофаг і глек: Musée du Louvre, Paris