Чи ви спасетеся, коли Бог діятиме?

«Коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина [«плоть», Дерк.]; але через вибраних дні ті вкоротяться» (МАТВІЯ 24:22).

1, 2. а) Чому це нормально цікавитися своїм майбутнім? б) В яких важливих запитаннях, можливо, відіграв роль природний інтерес?

ДО ЯКОЇ міри ви цікавитеся собою? Багато людей сьогодні настільки зацікавлені своєю особою, що їхній інтерес переростає в егоцентризм. Однак Біблія не засуджує належного інтересу до справ, які впливають на нас (Ефесян 5:33). Це означає також цікавитися своїм майбутнім. Отже, це нормально цікавитися тим, що нам принесе майбутнє. Чи вас воно цікавить?

² Можна з упевненістю сказати, що Ісусові апостоли мали такий інтерес до свого майбутнього (Матвія 19:27). Мабуть, це була одна з причин, чому четверо з них питали Ісуса на Оливній горі: «Коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатися має?» (Марка 13:4). Ісус не ігнорував природного інтересу до майбутнього — їхнього інтересу, а також нашого. Він неодноразово підкреслював, як майбутні події вплинуть на його послідовників і чим все це закінчиться.

3. Чому ми пов’язуємо Ісусову відповідь з нашим часом?

³ Ісусова відповідь містила пророцтво, яке сповняється у великому масштабі у наш час. Це ми бачимо зі світових війн та інших конфліктів у нашому столітті, землетрусів, які забирають незліченну кількість життів, голоду, який приносить хвороби й смерть, а також з пошестей — від пандемії іспанки у 1918 році до сучасного бича суспільства — СНІДу. Однак велика частина Ісусової відповіді сповнилася на подіях перед зруйнуванням Єрусалима римлянами у 70 році н. е. і на самому зруйнуванні. Ісус перестеріг своїх учнів: «Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм» (Марка 13:9).

Що Ісус передрік і що сталося

4. Які попередження Ісус дав у своїй відповіді?

⁴ Ісус не тільки передрік те, як люди будуть обходитися з його учнями. Він також попередив учнів, як їм слід діяти. Наприклад, він сказав: «Коли ж ви побачите ту «гидоту спустошення»,— що про неї звіщав пророк Даниїл,— що вона залягла, де не слід,— хто читає, нехай розуміє,— тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають» (Марка 13:14). Паралельний вірш у Луки 21:20 каже: «Коли ви побачите Єрусалим, військом оточений». Як це виконалося у першому випадку?

5. Які події відбулися серед євреїв у Юдеї в 66 році н. е.?

⁵ «Міжнародна стандартна біблійна енциклопедія» (1982 рік, англ.) каже: «Євреї ставали щораз неспокійнішими під римським правлінням, а прокуратори — щораз брутальнішими, жорстокішими й нечеснішими. У 66 році по Р. Х. вибухнув відкритий бунт... Війна розпочалася, коли зелоти захопили Масаду й після цього під керівництвом Менахема увійшли в Єрусалим. У той же час у губернаторському місті Кесарії було вирізано євреїв, і новина про це звірство поширилася по країні. На нових монетах було викарбувано «Рік 1 [2, 3, 4, 5] повстання».

6. Яку реакцію Рима викликало повстання євреїв?

⁶ Дванадцятий римський легіон під командуванням Цестія Галла, прибувши із Сирії, спустошив Галілею та Юдею і після цього атакував столицю, навіть зайняв горішню частину «Єрусалима, міста святого» (Неемії 11:1; Матвія 4:5; 5:35; 27:53). Підсумовуючи хід подій, книжка «Римська облога Єрусалима» (англ.) каже: «П’ять днів римляни намагалися вилізти на стіну по драбинах, але кожного разу отримували відсіч. Зрештою захисники міста під градом метальних снарядів опустили руки. Сформувавши «черепаху»,— при цьому методі солдати для захисту змикали над головами щити,— римляни підкопали стіну й спробували підпалити браму. Захисників міста охопила паніка». Християни, які були в місті, могли пригадати Ісусові слова і зрозуміти, що гидота стояла на святому місціa. Але як ті християни згідно з порадою Ісуса мали втекти, якщо місто було оточене?

7. Що зробили римляни, коли в 66 році н. е. перемога була вже в межах досяжності?

⁷ Історик Йосиф Флавій розповідає: «Не усвідомлюючи ні розпачу обложених, ні почуттів людей, Цестій [Галл] раптово відкликав своїх солдатів, облишив надію на перемогу і, хоча він не зазнав поразки, всупереч здоровому глузду, відступив від Міста» («Іудейська війна» (англ.), II, 540 [xix, 7]). Чому Галл відступив? Хоч би якою була причина, його відступ дав можливість християнам послухатися Ісусового наказу і втекти в гори, у безпечне місце.

8. Яким був другий етап дій римлян проти Єрусалима і чого зазнали євреї, які пережили облогу?

⁸ Слухняність врятувала життя. Невдовзі римляни прийшли, щоб придушити повстання. Похід на чолі з генералом Титом закінчився облогою Єрусалима, що тривала з квітня по серпень 70 року н. е. Кров холоне в жилах, коли читаєш про страждання євреїв, описані Йосифом Флавієм. Окрім полеглих у боях з римлянами, було багато євреїв, загиблих від рук єврейських суперницьких банд, а голод довів декого до канібалізму. До моменту перемоги римлян померло 1 100 000 євреївb. З 97 000 тих, які пережили облогу, деякі були відразу ж страчені, інших обернули в рабів. Йосиф говорить: «Людей віком від 17 років закували й вислали на каторгу в Єгипет, а багатьох інших Тит подарував провінціям, де вони загинули в театрах від меча або лютих звірів». Поки в’язнів сортували, 11 000 з них померло від голоду.

9. Чому християни не зазнали того, що євреї, але які питання залишаються?

⁹ Християни були вдячні, що послухалися Господнього попередження і втекли з міста ще до повернення римської армії. Таким чином вони спаслися від частини того, що Ісус назвав ‘скорботою великою, якої не було з первопочину світу аж до того часу й не буде’ в Єрусалимі (Матвія 24:21). Ісус додав: «Коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина [«плоть», Дерк.]; але через вибраних дні ті вкоротяться» (Матвія 24:22). Що це означало у той час і що це означає тепер?

10. Як ми раніше пояснювали Матвія 24:22?

¹⁰ У минулому пояснювалося, що вираз ‘плоть, яка спасеться’ стосувався євреїв, що пережили скорботу Єрусалима у 70 році н. е. Християни втекли, отже, Бог міг дозволити римлянам швидко знищити Єрусалим. Іншими словами, через те що «вибрані» залишили небезпечне місце, дні скорботи могли бути вкорочені, що дозволило деякій єврейській «плоті» спастися. Євреї, що пережили облогу Єрусалима, вважалися прообразом людей, які переживуть велику скорботу, котра відбудеться у наші дні (Об’явлення 7:14, Філ.).

11. Чому здається, що пояснення Матвія 24:22 слід переглянути?

¹¹ Але чи це пояснення узгоджується з подіями 70 року н. е.? Ісус говорив, що протягом скорботи мала «спастися» людська «плоть». Чи ви вжили б слово «спаслися», говорячи про 97 000 людей, які пережили облогу Єрусалима, хоча тисячі з них невдовзі померли від голоду чи були вбиті в театрах? Йосиф Флавій каже про один театр у Кесарії: «Число тих, які загинули в сутичках з дикими звірами чи одні з одними або були спалені живцем, перевершило 2500». Хоча вони не померли під час облоги, вони аж ніяк не «спаслися». І чи вважав би Ісус їх подібними до щасливих людей, які переживуть майбутню «велику скорботу»?

Плоть спаслася. Як?

12. Хто був першостолітніми «вибраними», якими цікавився Бог?

¹² На 70 рік н. е. Бог вже не вважав природних євреїв своїм вибраним народом. Ісус показав, що Бог відкинув той народ і дозволить, щоб з його столицею, храмом і системою поклоніння було покінчено (Матвія 23:37—24:2). Бог вибрав новий народ — духовний Ізраїль (Дії 15:14; Римлян 2:28, 29; Галатів 6:16). Він складався з чоловіків і жінок, вибраних з усіх народів і помазаних святим духом (Матвія 22:14; Івана 15:19; Дії 10:1, 2, 34, 35, 44, 45). За кілька років до нападу Цестія Галла Петро писав «вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа». Такі помазані духом особи являли собою «вибраний рід, священство царське, народ святий» (1 Петра 1:1, 2; 2:9). Бог мав намір взяти їх до неба, щоб там вони правили разом з Ісусом (Колосян 1:1, 2; 3:12; Тита 1:1; Об’явлення 17:14, Ог., 1988).

13. Який зміст могли мати Ісусові слова в Матвія 24:22?

¹³ Визначення того, хто є вибраними, дуже цінне, оскільки, згідно з Ісусовим передбаченням, дні скорботи вкоротяться «через вибраних». Грецьке слово, перекладене тут словом «через», можна також передавати словами «заради», «ради» або «для» (Марка 2:27, примітка в Хом.; Івана 12:30, Хом.; 1 Коринтян 8:11; 9:10, 23; 11:9; 2 Тимофія 2:10; Об’явлення 2:3). Отже, Ісус міг сказати: ‘Якщо не скоротяться ті дні, не спасеться ніяка плоть, але ради вибраних скоротяться ті дні’c (Матвія 24:22, Дерк.). Чи трапилося щось на користь, тобто «ради», вибраних — християн, які були в Єрусалимі?

14. Як «плоть» спаслася, коли римська армія несподівано відійшла від Єрусалима в 66 році н. е.?

¹⁴ Пригадайте, що в 66 році н. е. римляни перейшли через країну, зайняли горішню частину Єрусалима й почали підкопувати стіну. Йосиф Флавій коментує: «Якщо б він тільки потримав облогу трошки довше, то захопив би Місто одним махом». Запитайте себе: «Чому могутня римська армія раптово припинила похід і, «всупереч здоровому глузду», відступила?» Руперт Фурно, фахівець з історії воєн, каже: «Жодному історику не вдалося дати достатнє пояснення дивному і трагічному рішенню Галла». Як би там не було, внаслідок цього скорбота була вкорочена. Римляни відступили, і євреї шалено нападали на них по дорозі. А що сталося з помазаними християнами, «вибраними», які були в місті? Кінець облоги означав, що вони спаслися від знищення, яке загрожувало їм протягом скорботи. Отже, християни, котрі скористалися з того, що скорбота 66 року н. е. була вкорочена, були згаданою в Матвія 24:22 (Дерк.) «плоттю», яка спаслася.

Що принесе вам майбутнє?

15. Чому слід сказати, що 24-й розділ Матвія повинен становити особливий інтерес у наш час?

¹⁵ Хтось міг би запитати: «Чому я повинен так дуже цікавитися цим проясненим розумінням Ісусових слів?» Існує достатньо доказів для висновку, що Ісусові пророцтва мали збутися ще в більшому масштабі, ніж до і протягом 70 року н. е.d (Порівняйте Матвія 24:7; Луки 21:10, 11; Об’явлення 6:2—8). Вже кілька десятиліть Свідки Єгови проповідують, що те більше сповнення у наш час доводить, що у недалекому майбутньому можна сподіватися «великої скорботи» більшого масштабу. Як же виконаються протягом цієї скорботи пророчі слова з Матвія 24:22?

16. Який підбадьорливий факт про майбутню велику скорботу відкриває нам Об’явлення?

¹⁶ Приблизно через два десятиліття після єрусалимської скорботи апостол Іван написав книгу Об’явлення. Вона підтверджує, що велика скорбота попереду. І оскільки ми цікавимося тим, що торкається нас особисто, нам може принести полегшення пророче запевнення з Об’явлення, що людська плоть переживе цю майбутню велику скорботу. Іван передрік «натовп великий... з усякого люду, і племен, і народів, і язиків». Хто вони? Голос із неба відповідає: «Це ті, що прийшли від великого горя [«великої скорботи», Філ.]» (Об’явлення 7:9, 14). Так, вони переживуть ту скорботу! Об’явлення також пояснює нам, як розвиватимуться події після початку великої скорботи і як сповниться Матвія 24:22.

17. Що відбудеться на початковому етапі великої скорботи?

¹⁷ Початковим етапом цієї скорботи буде напад на символічну проститутку, названу «Вавилоном великим» (Об’явлення 14:8, Хом.; 17:1, 2). Вона представляє світову імперію фальшивої релігії, в якій загальновизнане християнство заслуговує найбільшого осуду. Згідно з Об’явлення 17:16—18, Бог дасть до серця політичному елементу атакувати цю символічну розпусницюe. Подумайте, як це може виглядати для «вибраних», Божих помазанців, а також їхніх товаришів, «великого натовпу». Через цей спустошливий напад на релігію може здатися, що всі релігійні організації, включаючи народ Єгови, будуть знищені.

18. Чому може здаватися, що ніяка «плоть» не спасеться протягом початкового етапу великої скорботи?

¹⁸ Власне у той час Ісусові слова з Матвія 24:22 сповняться у великому масштабі. Подібно як вибрані в Єрусалимі, здавалося, були в небезпеці, може виглядати, що протягом нападу на релігію слуги Єгови теж будуть під загрозою знищення і що в цьому нападі буде знищена уся «плоть» — усі Божі люди. Однак пам’ятаймо події 66 року н. е. Скорбота, спричинена римлянами, була вкорочена, і це дало Божим помазаним вибранцям нагоду втекти й залишитися живими. Отже, ми можемо бути впевнені: у нищівному нападі на релігію всесвітній збір правдивих поклонників не буде знищений. Цей напад пройде швидко, неначе «в один день». Але якимось чином він вкоротиться, його цілі не буде дозволено завершитися, так щоб Божі люди могли «спастися» (Об’явлення 18:8, Хом.).

19. а) Що буде очевидним після першого етапу великої скорботи? б) До чого це приведе?

¹⁹ Інші елементи земної організації Сатани Диявола після цього існуватимуть ще якийсь час, оплакуючи кінець стосунків з цією старою релігійною коханкою (Об’явлення 18:9—19). У певний момент вони помітять, що Божі правдиві слуги залишаються, «безпечно сидять, усі вони сидять в осадах без муру» і виглядають легкою здобиччю. Яка ж несподіванка приготовлена для цих нападників! Відповідаючи на реальну чи задуману агресію проти своїх слуг, Бог стане судити своїх ворогів в останній частині великої скорботи (Єзекіїля 38:10—12, 14, 18—23).

20. Чому другий етап великої скорботи не становитиме небезпеки для Божих людей?

²⁰ Цей другий етап великої скорботи буде проходити аналогічно до того, що сталося з Єрусалимом та його мешканцями під час другого нападу римлян у 70 році н. е. Це буде ‘скорбота велика, якої не було з первопочину світу аж до того часу й не буде’ (Матвія 24:21). Але ми можемо не сумніватися, що Божі вибрані та їхні товариші не будуть у зоні небезпеки, ризикуючи життям. Звичайно, вони не втечуть у якусь одну географічну місцевість. Першостолітні християни в Єрусалимі могли втекти з того міста в гористу місцевість, як, наприклад, у Пеллу за Йорданом. Проте в майбутньому Божі вірні Свідки будуть по цілій землі, тому безпека й захист не залежатимуть від географічного місцеперебування.

21. Хто воюватиме в остаточній битві і який буде результат?

²¹ Знищення не буде спричинене силами Риму чи якоїсь іншої людської організації. Замість цього, згідно з книгою Об’явлення, вирок виконуватимуть небесні сили. Так, ця остання частина великої скорботи буде довершена не людським військом, а «Словом Божим» — Царем Ісусом Христом, якому допомагатимуть «війська небесні», в тому числі воскреслі помазані християни. «Цар над царями, і Господь над панами» виконає вирок набагато старанніше, ніж це зробили римляни у 70 році н. е. Він усуне всіх людських противників Божих: царів, тисячників, вільних і рабів, малих і великих. Навіть з людськими організаціями світу Сатани буде покінчено (Об’явлення 2:26, 27; 17:14; 19:11—21; 1 Івана 5:19).

22. В якому ще значенні «плоть» спасеться?

²² Пригадайте, що «плоть» помазаного останку і «великого натовпу» вже буде спасенна на момент, коли Вавилон Великий з розгоном повністю буде знищений у першій частині скорботи. Подібно і в останній частині скорботи «плоть», яка втече на сторону Єгови, спасеться. Як це буде відрізнятися від стану бунтівливих євреїв у 70 році н. е.!

23. Чого може сподіватися «плоть», яка переживе?

²³ Думаючи про можливі події у вашому майбутньому і майбутньому дорогих вам людей, зверніть увагу на обіцянку в Об’явлення 7:16, 17: «Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка». Бо Агнець, що серед престолу, «буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!» Ці люди «спасуться», і це справді буде чудове й тривале спасіння.

[Примітки]

Як би ви відповіли?

◻ Які були два етапи атаки Єрусалима римською армією?

◻ Чому це малоймовірно, що 97 000 євреїв, які пережили облогу в 70 році н. е., були «плоттю», згаданою в Матвія 24:22 (Дерк.)?

◻ Як вкоротилися дні скорботи Єрусалима і як завдяки цьому спаслася «плоть»?

◻ Як вкоротяться дні і як спасеться «плоть» у майбутній великій скорботі?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Єврейська монета, відчеканена після повстання. Напис єврейською мовою значить «Рік другий», тобто 67 рік н. е., другий рік їхнього самоврядування.

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Римська монета, відчеканена в 71 році н. е. Зліва зображений озброєний римлянин, справа — єврейка в жалобі. Напис «IVDAEA CAPTA» значить «Полонена Юдея».

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.