Діти у кризовому становищі

«Якщо не приділяти особливої уваги дітям, всі найбільш докорінні тривалі людські проблеми такими й залишаться» (Дитячий фонд ООН).

ДІТИ по всьому світі перебувають у кризовому становищі. Переконливі докази значущості цієї трагедії були представлені 1996 року в Стокгольмі (Швеція) на Всесвітньому конгресі проти комерційної сексуальної експлуатації дітей, де зустрілися представники 130 країн. Наприклад, там наводились документальні докази того, що у багатьох частинах світу мільйони молодих дівчат, навіть десятирічних, насильно втягнено в проституцію.

Австралійський «Юридичний журнал Мельбурнського університету» зазначив, що таку примусову проституцію називають «однією з найгірших сучасних форм рабства». Після років фізичної, психічної та емоційної наруги ці дівчата залишаються з душевними ранами на все життя. Здебільшого вони підкоряються такій брутальності тільки тому, що їм необхідно щось їсти, аби жити, бо іншою альтернативою є смерть від голоду. На жаль, багатьох цих безпритульних дітей змусили займатися проституцією їхні зубожілі батьки, яким потрібні гроші.

Цю явну трагедію поглиблює питання дитячої праці, яке викликає бурхливу полеміку. В Азії, Південній Америці, в інших місцях, а також у певних громадах переселенців у Сполучених Штатах Америки дітей, навіть у п’ятирічному віці, примушують виконувати, можна сказати, «рабську працю». Вони працюють, як маленькі ро́боти в жахливих умовах, що призводить до руйнування їхніх молодих організмів і розумів. Більшість з них не одержує освіти, не відчуває батьківської любові, не має домів, де можна почуватися безпечно; нема в них ні іграшок, ні місця для забав. Багатьох дітей бездушно експлуатують самі ж батьки.

Маленькі солдати й сирітські притулки

Трагізм ситуації погіршує і те, що до партизанських загонів насильно приєднують дедалі більше дітей. Дітей можуть викрадати або купувати на ринках для рабів і потім систематично й жорстоко знущатися над ними, іноді примушуючи дивитися на душогубства. Деяким навіть наказували страчувати своїх батьків чи вживати наркотики, щоб посилити їхній інстинкт убивати.

Нижчеподаний діалог є прикладом того, до чого призводить ідеологічна обробка, якій піддають тисячі маленьких солдатів в Африці. Ця страшна розмова відбулася між працівником соціальної служби та маленьким солдатом, котрий, очевидно, намагався зберегти те, що залишилося від його невинності:

— Чи ти вбивав? — «Ні».

— Ну, а рушниця в тебе була? — «Так».

— І ти цілився? — «Так».

— А чи ти стріляв з неї? — «Так».

— І що ж тоді ставалося? — «Люди просто падали на землю».

Деякі з цих молодих солдатів трохи старші від немовлят, якщо взяти до уваги їхній вік — від шести років і більше. За повідомленням, уже 1988 року по всьому світі нараховувалося коло 200 000 дітей-солдатів.

Кажуть, що між 1988 і 1992 роками в сирітському притулку однієї азіатської країни, прирекли на смерть від голоду 550 дітей, переважно дівчат. Лікар повідомляє: «Ці сироти не мали жодних болезаспокійливих засобів. Навіть коли вони вже помирали, то були прив’язані до ліжок».

А що сказати про Європу? Одну з країн, наприклад, приголомшило викриття діяльності міжнародної організації, яка займалася дитячою порнографією та викрадала дівчат для сексуальної експлуатації. Деякі з цих бідолашних були замордовані чи померли від голоду.

Ці повідомлення ясно показують, що у багатьох країнах існує справжня проблема — експлуатація дітей і зловживання ними. А чи не буде перебільшенням, коли сказати, що це всесвітня проблема? Наступна стаття дасть відповідь на це запитання.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Маленький солдат у Ліберії.

[Відомості про джерело]

John Gunston/Sipa Press

[Ілюстрація на сторінці 4]

На цегляній фабриці в Колумбії замість тачок використовують дітей.

[Відомості про джерело]

UN PHOTO 148 000/Jean Pierre Laffont

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

FAO photo/F. Botts