Вважайте! — Ви можете виграти,— однак програти!
ХОЧ виглядає, що цей вислів є суперечний, то таки можливо виграти, а однак програти. Світська історія, як і Біблія потверджує це, і нам було б добре навчитися з цього принципа.
Чи ви коли чули про перемогу Пірріка? Вона дістала свою назву від грецького царя, Піргуса з Епірусу. Він жив у третьому столітті перед нашою Загальною Добою і був другим двоюрідним братом Олександера Великого. Між його багатьма битвами була битва в Аскулам, яку він виграв. Але в цій перемозі так багато життя було загублено, що він сказав: “Ще одна така, перемога і я буду зруйнований”. Відтоді вислів “перемога Пірріка” пристосовувався до перемоги, яку виграється дуже великим коштом.
Між багатьма спорідненнями в життю де цей принцип можна пристосувати є де любов є включена і де хтось може виграти якусь точку, а однак образити любого. Щоб показати це на прикладі маємо випадок про якого згадує Іван Ґрінліф Вітієр, американський поет минулого століття. В його поезії “Шкільні Часи” він згадує як одна молода дівчина сказала хлопцеві: “ ‘Я жалую, що вимовила слово по літерах: Я ненавиджу йти вище тебе, бо’,— і спустила смугляві очі,— ‘бо, ти бачиш, я люблю тебе!’ ” Вона виграла змагання вимовлення слів по літерах, але жалувала, бо перемога образили того, кого вона любила.
Ми також можемо виграти, коли будемо голосно і довго сперечатися, або коли ввесь час будемо вертатися до тієї самої теми, але що цим ми здобули? Перемогу, якою ображається чиєсь почуття і губиться любов або добру волю.
Правда, ми можемо змагатися над тим, що відчували було наше право. Але, що сказати про ту іншу особу? Чи ми маємо співчуття? Якщо нам піддаються неохочо, то цим можна поразити пошану або прохолодити дружбу. І може бути навіть, що програвший буде шукати нагоди помститися. Отже, чи така перемога є варта цього? Це є подібне до чоловіка на аукціоні (розпродажі з молотка), що так постановив купити якусь річ або майно, що заплатив багато більше ніж та річ була варта. Він пізніше жалував. Він виграв, але однак програв.
Ця небезпека також існує в спорідненні між надзирателем, наставником, роботодавцем, а його підданцями. Він може намагатися, щоб усе було по своєму, хоч його спосіб не є найкращий, але лише тому, що це є його спосіб. Через свою позицію він може змушувати інших працювати по його розказі, набуваючи перемоги, але яким коштом? Не лише підприємство може потерпіти тому, що не працюється в дуже корисний спосіб, але може бути, що дух вірности і зацікавлення робітника є пошкоджений так, що він буде казати, “Ну і що ж такого? Чому я маю журитися його інтересом?”
Так як у всіх інших принципах щоденного життя і людського поводження, Біблія дає розумну пораду в цій справі. І її порада є добра для нас тепер і на майбутність. Ісус Христос, Син Божий, перестерігав одного разу: “Чи людина мала б якусь користь коли б здобула ввесь світ, але загубила б своє життя?” Певно, що ні! — Мат. 16:26, Сьогоднішній Англійський Переклад.
Яка правдива і придатна ця пересторога є! Напрям самолюбної грішної людської природи завжди був займатися силою, матеріальним багатством або славою, пожертвуючи свої духовні потреби. І з яким наслідком? Багато не лише пожертвували дорогоцінні дружби і користі своїх власних родин, своєю гонитвою за багатством, силою або славою, але також загубили своє власне здоров’я. Крім цього, показуючи любов до світу і до його способів, вони стягнули на себе Боже незадоволення і загубили надію на вічне життя. Вони виграли те за чим змагалися, але яким великим коштом!
Учень Яків, зведений брат Ісуса по матері, дуже сильно виявляє цю точку, кажучи: “Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога. Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається”. А що це значить статися ворогом Бога? Це значить втратити надію на все, включаючи вічне життя.— Як.4:4.
Цей принцип, що можна виграти, однак програти можна бачити в пораді надхненого апостола Павла до християнів: “Щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших”. (Фил. 2:2—4) Іншими словами, не турбуйтеся занадто доказувати свою точку або наполягати на своє. Любіть свого ближнього, як самого себе.
Якщо будемо мати таку любов, то будемо тішитися, коли наш сусід або ближній набуде те, чого ми самі хотіли б мати. Дозволити йому набути це навіть може підкріпити дружбу, яка колись може доказатися дуже нагороджуюча в різні способи.
Цей самий принцип також можна пристосувати до навчання. Християнський вісник може старатися навчати когось, що сильно обороняє фальшиву науку. Вісник може засоромити свого студента, коли буде наводити дуже багато писань і зневажливо висловлюватися і це може засоромити його. Але вкінці всі його зусилля докажуться марні. А чому? Тому що його способи і методи віддалили учня від правди замість переконали його. Можливо було б краще представити лише частину аргументу, в приємний, ніжний і тактовний спосіб, і закінчити дискусію колись іншим разом.
Воно добре і приємно вигравати, але не так приємно програвати. Отже, вважайте, не старайтеся так сильно вигравати, а особливо коли чиїсь користі або почуття є включені. Перемога Пірріка не є варта, бо переможець також стається загубником.