Ознака, що Месія присутний

“Як же дні Ноєві, так буде й присутність Сина чоловічого.”— Мат. 24:37, Ротергам; Юнґ.

1. Чому цей стан річей не є цілком безнадійним для людей сьогодня?

ЄГОВИ час уже прийшов для створення нового й праведного світа. Із цею наміченою цілею Він перебрав силу, щоб царювати над землею й установити своє Теократичне Правительство з його обіцяним Месією як Царем. Через тисячі літ земля знаходилась під правлінням дияволських, звірсько-політичних урядів, що наступали одні по других, і зневажали імя Єгови, робили визов Його верховній власті й заперечували Його, і вельми гнобили й нівечили людство. Тепер наспів його призначений час, щоб зробити зміну ради Його власної слави й благословення всіх людей доброї волі. По тисяч літ мильного правління, та кріза, що напевно мала прийти, вже прийшла. Ця кріза виявляє слабі сторони, упавшість і корупцію світової орґанізації й ставить її на суд перед цілим творивом. Всемогучий Бог праведности уже засудив її на погибель. Вскорі Він знищить її. Для цього Його сила не є ограничена, і той всесвітний потоп, який Він спричинив за днів Ноя, щоб змести тодішний безбожницький світ, є історичним зразком того, що Він зробить з теперішним лукавим світом. Він не зможе утічи від своєї предсказаної погуби, все ж таки цей стан речей не є цілком безнадійним для людей. Новий світ праведности стоїть у дверях для всіх людей доброї волі. Установлення Божого царства, як абсолютної власті, запевняє започатковання того славного нового світа. А що воно так є і можна доказати, отже друга присутність Месії вже сповнилась!

2, 3. Чому титул “Син чоловічий” відноситься до Месії?

² Той Месія є Вожд-Син Божий, але Він також називається “Син чоловічий”. Ще в стариних пророцтвах Він був названий так, а це указувало на час, коли цей небесний Син Божий станеться чоловіком. Він не появиться як чоловік через утілення свого духового тіла, або через зматеріялізовання людського тіла і зробить себе видимим людям на якийсь час, як це перед тим колись робили святі ангели. Але Він дійсно стався чоловіком, так, Сином чоловічим, через уродження від жінки як член людського роду, і цим чином стався сином чоловічим. Але хоч Він народився від діви людської, то Він приняв своє життя від Бога Єгови і був Сином Божим, тим самим Сином Божим, що Він був у небі але з відмінним тілом й формою на якийсь час. Це вимагало найперше, щоб Він відложив своє духове тіло і всю свою небесну славу й силу споріднену з тим (життям), щоб Він міг статися дійсно звершеним чоловіком, рівний Адамові, який в часі його звершення в городі Еден був названий “Адам, син Божий”.— Луки 1:35; 3:38. Поп. Стан. Вер.

³ Коли ми порівняємо небесне із земним, то це було велике упокорення для Нього, бо ж навіть звершений чоловік є “трохи менший від ангелів”. Одначе, щоб послужити Божому праведному намірові, той Вожд-Син Його охотно згодився упокорити себе до тієї міри, хоч Він добре знав наперед, що це значило Він пійде неначе на ганебну смерть як чоловік. “Котрий, бувши в образі Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; тільки умалив себе, принявши вид слуги, бувши в подобії чоловічому, і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши Слухняним до смерти, смерти ж хресної.”— Филип. 2:6—8, Поп. Стан. Вер.

4. Яка була двояка ціль першого приходу Месії?

⁴ В головних артикулах попередніх чисел Вартової Башти, ми навчилися, що ціль того упокорення аж до страшної смерти як чоловіка була двояка. Перша зо всіх, щоб оправдати верховну власть Бога Єгови, який послав Його на землю, тому що той Син чоловічий мав вивисшити Єгову і мав остатися вірним до Його всесвітної суверенности у вічу смерти, і так Він мав доказати своє право бути царем в будучому царстві Божому. Це царство для оправдання Бога Єгови було найбільш важною річю. Друге, прихід Сина Божого й Його смерть прийшли тому, щоб Він міг дати жертву викупу за людство, щоб увільнити їх від прокляття гріха і отворити для них нагоду для вічного життя в праведнім новім світі.

5, 6. (а) У воскресенню чи він устав як чоловік чи як дух? (б) Чому він носить титул “син чоловічий”?

⁵ Умерши так як жертва, Він на віки перестав жити як чоловік, бо Він ніколи не взяв назад людства, яке Він пожертвував як викуп. Але Бог не полишив свого найвірнішого Сина навіки в обіймах смерти. Ні, лишень на три дни. Він був надто дорогоцінний втратити Його для Божого всесвіту. Також, чому було доказувати Його право до небесного царства й ніколи не мати життя тішитися силою того Царства? Такий вірний напрям як його правильно вимагає найбільшої нагороди, яку Всемогучий Бог міг дати Його і яку Бог обіцяв Йому. Він віддав всі небесні речи, щоб Він міг прийти і народитися звершеним чоловіком. Та нагорода не була тільки право до небесного життя і позиції, яку Він мав перед тим нім Він упокорився й стався тілом і кров’ю. Отримання знов того, що Він мав перед тим, не було б нагородою, а тільки справедливістю. Нагорода мала прийти через вивисшення Його до висшої позиції чим Він мав передтим і розширення Його життєвих прав через наділення Його безсмертною натурою і нетлінністю. Отже Всевишний Бог вивисшив свого вірного Сина через піднесення Його зі смерти як духове сотворіння, давши Йому силу безконечного життя в небі, і до висшої небесної позиції, зараз другої до Всевишнього Бога.

⁶ Перед тим часом людство не молилося до Бога в імя Його Сина Ісуса Христа або припадало на коліна перед Ним в ім’я Його Сина або визнавало Його Сина як їх Господа або Пана. Але тепер, завдяки Синового вивисшення понад Його попередню небесну позицію, все людство, що бажає жити вічно, мусить це зробити. Свідкуючи про таке вивисшення як Його нагороду, Писання далі кажуть: “Тим же і Бог Його високо возніс, і дав йому імя, більше всякого імени, щоб в імя Ісусове приклонилось усяке коліно, що на небі, і на землі, і під землею, і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славі Бога Отця.” (Филип. 2:9—11, Ам. Перек.) Та помимо цього вивисшення Він іще носить титул “Син чоловічий”. Це не тому, що Він є іще чоловіком в небі (це ж неможливо!), але Він набув собі цей титул через свою вірність і любов. Він (той титул) служить для розпізнання як Того, що пійшов тим напрямом. Божественне пророцтво надало Йому той титул давно перед Його народженням як чоловік, і як у сповнення всіх тих пророцтв той титул належить до Нього. Радше чим упокорення, той титул пригадує як Він здобув собі те вивисшення.

ДОМАГАННЯ

7, 8. Як Даниїл бачив його прихід, і як ми бачимо його тепер?

⁷ Нім Він вознісся на небо і був вивисшений до своєї позиції, Син чоловічий потішив своїх вірних учеників запевненням, що Він прийде знов. Повисші параґрафи, і всі арґументи в попередніх артикулах цеї серії, роблять ясним, що коли Він прийде знов, то це Він зробить в дусі і тому Його друга присутність мусить бути невидима для людей. Цей раз Він приходить у славі, а не щоб упокорити себе в людській формі. Отже людські очі нехай не сподіються побачити прямо те, що Даниїлове пророцтво предсказало про Його прихід. Не більше чим наші очі можуть сподіватися побачити Бога Єгову на Його небеснім престолі. Той пророчий сон в якому Даниїлові показано перший раз правління поган на землі через звірські політичні уряди, а головно володіючі світові сили або імперії. Коли час дозволу для них управляти землею без перешкоди скінчиться, тоді година вибє для Предвічного Бога судити їх як вони управляли людством і тоді Він виконає свій присуд. Отворивши наші очі розуміння, щоб побачити те, що ми ніколи не можемо бачити голим людським оком, Даниїлове пророцтво описує ту критичну хвилю в історії тих звірських світових правительств, кажучи:

⁸ “І глядів, аж престоли були збурені, і засів Стародавний; убрання на ньому було біле, неначе сніг, а волосся на голові в нього — як чиста вовна, престол його — як полумя огняне, колеса ж престолу, як палаючий огонь. Огняна ріка виходила й проходила попри нього; тисячі тисяч служили Йому й силенна безліч стояла перед ним; судді засіли, й розгорнулись книги. І бачив я, що за висказані гордовиті слова, які говорив ріг, зьвір був убитий перед моїми очима, а тіло його посічено і вкинено на спалення в огонь. Та й в других звірів віднято їх власть, і призначено час і реченець, доки мав тривати їх вік. І бачив я в ночніх видивах, аж це з небесними хмарами йшов ніби Син чоловічий, дійшов до Стародавнього й приведено його до нього. І дано йому власть, славу й царство, щоб усі народи, племена й язики йому служили; власть його — власть віковічна, що ніколи не минеться, і царство його не повалиться.”— Дан. 7:9—14, Анґ. Вер.

9. Що той прихід Сина чоловічого зазначує в нашім часі?

⁹ Завважте той прихід Сина чоловічого до Його царства. Це указує на час його другого приходу і тому початок його другої присутности або пароусії. Яких сімдесять літ нім Даниїл мав цей сон в Вавилоні, місто Єрусалим було знищене вавилонським імператором Навуходоносором. Єрусалим був місцем де знаходився храм Єгови і де царі з лінії Давида сиділи “на престолі Єгови”, як Його представники. Але перед знищенням Єрусалиму і збуренням діяльної власті царя з Давидової лінії, Бог Єгова натхнув свого пророка Езекиїла сказати до засудженого царя: “Так говорить Єгова Бог: Здійми з голови корону, скинь царський вінець! це вже минулось! угору пійде низьке, униз високе! Скину, скину, скину, й не буде його, покіль прийде той, що має до його право й кому віддам його!”— Езек. 21:26, 27, Ам. Стан. Вер.

10. Який рік зазначує той прихід, і чому?

¹⁰ У першому приході Ісуса Христа, Сина Давидового, Він прийшов, щоб доказати своє право до царства, яке було збурене в часі першого знищення Єрусалиму. Отже коли Бог наділив Його силою Царства, до якого Він має право й коли Він обійме те Царство, то це значить Його другий прихід і початок Його другої присутности. Наділення Його тим Царством мусіло статися, коли “сім часів” неперерваного правління поган на землі скінчиться, котрі то “сім часів” почалося із збуренням діяльної сили того царства в 607 р. перед Хр. із знищенням Єрусалиму. Іншим разом ми подали достаточні докази, що ті поганські часи скінчилися в 1914 р.a Отже той рік зазначує час Його другого приходу й початку Його другої пароусії або присутности. Якщо так, скажете ви, тоді повинна бути ознака. Вона є, і Боже пророцтво описало її для нас довгий час наперед.

11, 12. (а) Про яку ознаку Його ученики просили, і чому? (б) Якої ознаки реліґіоністи просили Його, і чому невластиво?

¹¹ Ісус предсказав знищення Єрусалиму, цей раз римською армією в 70 році. По тім предсказанню, оце взяло місце: “Як же сидів на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак твоєї присутности й кінця віку?” (Мат. 24:3, Юнґ) Тоді піднесено питання відносно Його другої присутности. Просимо завважати, що ті ученики сполучили його з кінцем цього світа. Вони просили Його про ознаку тому, що вони приняли Його як Месію Христа. Отже це не ради тієї причини, що жидівські реліґіоністи, що не приняли Його як такого, просили Його про ознаку. Ісус часто прилюдно, так що вони могли чути, відносився до себе, як “Сина чоловічого”. До жидівських реліґійних провідників то значило те саме як сказати, що Він був Месією, тому що цей титул звертав їх умисли до Даниїлового пророцтва про передання Царства Сину чоловічому. Маючи це наввазі, вони питали про певну ознаку, як про те ми читаємо в Маттея 16:1—4: “Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба. Він же озвавшись, сказав їм: Кодло це лукаве та перелюбне ознаки шукає; та ознаки не дасть йому, хіба тільки ознака Йони пророка. І покинувши їх, пійшов.”— Мофат; Марка 8:11—13.

¹² Що була та “ознака з неба” якої вони просили Його? Не складалась вона із тих великих чудів, які Він творив між ними. Вони бажали появлення Сина чоловічого грядущого “на хмарах небесних”, які описував Даниїл. Згідно з жидівським Талмудом, то традиція реліґійної старшини заявляє, що таке появлення було одиноким певним знаком приходу обіцяного Наслідника до престолу царя Давида і Визволителя жидівського народу. Самолюбство тих реліґійних провідників засліпило їх так, що вони не бачили першого приходу й присутности Месії й конечної цілі того. Вони помішали ознаку Його другого приходу з першим приходом. Тож, коли вони не побачили Його приходячого з хмарами небесними, тому вони й не добачили всіх тих чудів Його і тому відкинули Його, як Сина чоловічого, Месію. Ісус був помазаний Божим духом і був між ними єдиним Представником Божого царства, і тому Він сказав до них: “Не прийде царство Боже з постереганням, ані казатимуть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он; бо царство Боже у вас усередині.” (Луки 17:20, 21, Сценцер, катол. переклад.) Той помазаник для Царства вже прийшов був, він був присутний, Його перша пароусія або присутність уже відбувалася. Але засліплені реліґіоністи не добачували або не признавали тієї пароусії або присутности Представника того Царства. З добровільної несвідомості вони просили про ознаку з неба, про ознаку яка тоді не мала явитися.

13. Який знак був даний тій ґенерації, і як?

¹³ Але чи Ісус не дав їм тоді пророцтва про велику ознаку, яка тоді мала бути достаточним доказом, що Син чоловічий уже прийшов і був присутний між ними? Так, це Він зробив. Про ту переконуючу ознаку ми читаємо в слідуючій історії: “Як же народ громадився, почав говорити: Кодло це лукаве; воно ознаки шукає, і не дасться ознака йому, тільки ознака Йони пророка. Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу цьому. Ниневяни встануть на суд із кодлом цим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут.” (Луки 11:29, 32, Ам. Стан. Вер.) Яка була та ознаки Йони, яка мала явитись відносно Ісуса як Сина чоловічого? Що Він мав умерти як чоловік і воскреснути до життя як божественний дух. “Бо, як Йона був три дні й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три дні й три ночі в серці землі.” (Мат. 12:40, Ам. Стан. Вер.)b Після того про воскресення Ісуса, позатипічного Йони, мусіли проповідувати Його ученики, і про Його воскресення на третій день з серця землі, як доказ, що Він був Сином чоловічим, Месією або Христом.

14, 15. Коли перша присутність Месії почалась, і була пізнана?

¹⁴ Вірні апостоли Ісуса пізнали першу пароусію або присутність Сина чоловічого, Месії або Помазанника. Вона (присутність) почалась з помазанням Його святим духом Божим зараз по хрещенню в Йордані 29 р. Даниїл, який був ужитий предсказати Його прихід з хмарами й про початок діяльности Його Царства, був також ужитий предсказати рік Його першого приходу. В Даниїла 9:24—26 сказано нам: “Сімдесять сімок призначено для твого народу й святого міста твого, . . . помазаний буде Святий над святими. Так дізнайсь і розумій; від того часу, як вийде приказ, щоб одбудувати Єрусалим, до Христа Владики, мине сім сімок і шістьдесять дві сімки. . . А як мине сім і шістьдесять дві сімки відданний буде на смерть Христос, але не за себе.”c

¹⁵ Йоан Хреститель свідкував про помазання Ісуса, яке зробило Його “Месією Князем”. Отже Він знав, що присутність почалась в тім часі. Він знав про це яких сорок день перед іншими Жидами, бо перший раз по повороті Ісуса з пустині спокус Йоан звернув увагу своїм ученикам на Месію оцими словами: “Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи світа.” На другий день Андрей чув як Йоан назвав Ісуса Агнцем Божим і пійшов за ним і розмовляв з ним. Переконавшись про свій знахід, він “знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию [що єсть перекладом: Христос].” Симон Петро стався Ісусовим учеником, і около три роки пізніше ми чуємо його славне визнання до Ісуса: “Ти єси Христос, Син Бога живого.” (Йоана 1:26—42, Поп. Стан. Вер.; Мат. 16:16) Пізніше, тому що Ісус сказав їм, що Його перша пароусія вскорі скінчиться через Його вознесення на небо де Він прийме Царство й поверне знов, ті апостоли питали Його про ознаку Його другої присутности.

ЦАРСТВО

16. Як Петро вяже силу й пароусію з Царством Месії?

¹⁶ Ясним є, що Його другий прихід рівнобіжить з приняттям Ним царства й його сили і задачей. Тоді то Його друга пароусія починається. Апостол Петро вяже Його другу присутність з Його силою Царства. У другім листі до Христіянів Петро згадує про Ісусове переображення на високій горі, і каже: “Не забайками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу й присутністьd Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його. Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: Це Син мій любий, що я вподобав Його. І цей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі святій. Ще ж маємо певніще слово пророче.”— 2 Пет. 1:16—19, Ротергам; Юнґ.

17. Як деякі апостоли бачили Месії прихід в Його царство?

¹⁷ Що та сцена Преображення представляла Його присутність у силі Царства, то це доказують власні слова Ісуса. Потім, як Петро визнав Його за Месію Сина Божого, Ісус сказав до своїх учеників: “Істино кажу вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.” Як факти показують, що це взяло місце? Історія далі каже: “І через шість день Ісус бере [декотрих з них; кого?] Петра, Якова та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окроме, й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як світло. Коли це явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним. Озвався ж Петр, і сказав до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї. Ще він говорив, аж ось голос із хмари заговорив: Це Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте. Зачувши це ученики, припали лицем до землі, й полякались вельми, прийшовши Ісус, торкнув їх, і сказав: Устаньте і не лякайтесь. Вони ж, знявши очі свої, не бачили нікого, тільки одного Ісуса.” Ісус сказав їм, що це було видіння, кажучи: “Не кажіть нікому про це видиво, аж поки Син чоловічий устане з мертвих.” (Мат. 16:28 до 17:9, Ам. Стан. Вер.) Це було пророче видіння, і самий Петро пояснює його, що це був образ Царства “сили і присутности” Господа Ісуса. Це показує не тільки, що Він буде тоді слівним, але що Він буде виконувати й роботу подібну до Мойсея і Ілії.

18. Що Він сказав про свій прихід в жидівськім суді?

¹⁸ Коли Він стояв на суді перед жидівським найвишім судом о Його людське життя то Ісус згадав про свій другий прихід як Месії, сина чоловічого. Він сказав, що це станеться згідно з описом Даниїла (Дан. 7:13, 14). Це показує, що Його другий прихід знаходить своє сповнення в Його приході до сили Царства. Ми читаємо: “І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам чи Ти єси Христос, Син Божий? Сказав йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж кажу вам: Від нині побачите Сина чоловічого, що по правиці сили, й грядущого на хмарах небесних.” (Мат. 26:63, 64; Луки 22:66—70) Це, що Ісус пристосував пророцтво Даниїла до себе, було те саме, що Він був Месія, Син чоловічий, що у своїм часі Він прийме всесвітне царство від Бога Єгови і прийде з Його силою. Той злочинник, шо умер на дереві побіч Ісуса можливо мав на думці пророцтво Даниїла, коли він сказав до Ісуса: “Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у царство Твоє.”— Луки 23:42.

19. Як той рід за часів Ісуса був пророчим?

¹⁹ Той рід з часу Ісусового життя на землі не побачив Його грядущого в силі Царства. Але той рід був пророчим поясненням. Він має новочасний позатип в нашій ґенерації від 1914 р. Оцей рід побачив Сина чоловічого грядущого з хмарами небесними, як це предсказав був Даниїл, тому що в 1914 р., котрий то рік зазначив конець поганським часам, Бог Єгова дав Царство Йому, який має право до його.

НОВИЙ СВІТ БЛИЗЬКО

20. Що установлення Царства значить для світа?

²⁰ Установлення Божого Царства в руках Його Месії указує, що новий світ уже наближився. Установлення нового всесвітного уряду, Божого царства через Ісуса Христа,— це перша вимога для ввидення нового світу. Ось чому то в часі установлення повстав крик: “Царства світа цього стали царствами нашого Господа і Його Христа, і Він царювати ме по віки вічні.” Ось тому то, коли апостоли питали Ісуса про ознаку Його приходу і кінця світу, то вдійсності вони питали про доказ установлення царства, що мало взяти місце в небесах.

21. Як Христіянство поводиться при його установленню, предсказано?

²¹ Всіма побожними казаннями Ватикану і інших реліґійних орґанізацій Христіянства люди є обмануті думати, що в часі коли Боже царство через Христа візьме власть, тоді народи, а головно народи Христіянства, будуть радіти й дякувати Богу і зараз віддадуть їх земну суверенність Христу. Але лицемірство реліґійних систем Христіянства і так званих “христіянських народів” показує, що якраз противне бере місце. Ісус наперед перестеріг, що так буде. В Одкриттю, або Апокалипсії, він сказав, що хто дійсно почитає Бога Єгову й виглядає Його правительства, той буде казати: “Дякуємо Тобі, Господи і Боже вседержителю, що єси, і був, що приняв єси силу Твою велику і воцарився єси.” Але відносно народів землі в часі коли Ісус узяв Божу силу, Одкровитель дальше сказав: “І розгнівались погани, і настиг гнів твій, і пора мертвим суд приняти, і дати нагороду слугам твоїм пророкам, і святим, і боячимся імени Твого, і малим, і великим, і знищити тих, що нищать землю.”— Одкр. 11:15—18, Поп. Стан. Вер.

22. Що те розбурхання народів на час доказує?

²² Цей вже самий факт, що цей гнів народів вибух в часі установлення Божого уряду для землі, становить часть ознаки о яку вони просили. Це сталося якраз при кінці влади поган над цілею землею, яка продовжалася без перерви через 2,520 літ. Цей факт показує, що такий гнів є доказом, що кінець світа вже прийшов і присутність Сина чоловічого в силі почалась. Хто ж це були за народи, що вибухли гнівом над владою світа при кінці тих часів поган в 1914 р.? Найперше зо всіх це зробили народи Християнства; і більшість з них прилучились до цього (гніву) нім перша Світова Війна скінчилась. Всі реліґійні системи стали по їх стороні й молилися о благословенства на свої народи; але Ватикан так став за Німеччиною й Австрією, що в договорі 1915 р., в Лондоні, між Італією, Росією, Францією і Британією папі заборонено взяти якубудь участь в мирних нарадах. Що цей вибух народів в предсказанім часі був початком ознаки, то це Ісус ясно заявив. Згадавши про войни й чутки воєнні перед кінцем світа й Його присутністю в силі Царства, тоді Він сказав: “Бо встане народ проти народу, і царство проти царства; і будуть голоднечі, і пошести, і землетруси по місцях. Все це почин горя.” (Мат. 24:7, 8, Анґ. Вер.) Цю війну започаткував, не Бог, але Сатана, Диявол як акт опозиції до установлення Царства. Точно начас сповнення цього пророцтва є доказом, що Месія, син чоловічий, прийшов до власти Царства в 1914 р., і що це становить Його другий прихід і початок Його другої пароусії або присутности.

“ОЗНАКА СИНА ЧОЛОВІЧОГО НА НЕБІ”

23. Чи в цім пророцтві Ісус указав на ознаку про Нього в небі?

²³ Потім начерки тієї “ознаки” почали побільшатися. В цім пророцтві про кінець світа і Його власну присутність Ісус показує, що та ознака значить, що Він приняв власть до Царства, наводячи з Даниїлового пророцтва. “І тоді явиться ознака Сина чоловічого на небі; і тоді заголосять усі роди землі, і побачать Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою. І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінців неба до кінців його.” (Мат. 24:30, 31) Яка ж то буде ознака Сина чоловічого, що явиться на небі?

24, 25. Що це ознака? Коли і як вона була відкрита?

²⁴ Тут не хапаємося за здогади, але звертаємося до поясняючих писань. Тією ознакою є народження Царства на небі, коли то Бог Єгова вивів Сина чоловічого з своєї Теократичної орґанізації (своєї “жини”) і окоронував Його як свого правильного Царя, щоб Він царював за Бога Єгову Його Отця. Народження Царства взяло місце в 1914 р., почім розгнівалися народи. А однак це не сталося аж в 1925 р., або яких одинацять літ по розпочаттю горя й днів смутку, які впали як початок на світову орґанізацію Сатани, що Бог відкрив цю ознаку своїм вірним людям, своїм свідкам на землі. Це Він зробив прояснивши їх очі розуміння про сповнення Одкриття, дванацятої голови, де говориться про ту ознаку на небі.e

²⁵ Той опис звучить: “І явилась велика ознака на небі — жінка зодягнена в сонце, а місяць під ногами її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд. І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом. І явилась друга ознака на небі; і ось змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сім і десять рогів, а на головах його сім корон. . . . І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її. І породила сина, хлопятко, що має пасти всі народи жезлом залізним; і взято дитятко її до Бога і до престолу Його. . . . І, повстала війна на небі.”

26. Яке значіння народження сина-хлопяти має для нас і світа Сатани?

²⁶ Це значить, що Боже царство через Сина чоловічого народилося й що кінець світа Сатани, Змії, був уже недалеко. Про це нема сумніву, бо наслідок тієї війни в небі був, що Сатана й вся його демонська орґанізація були викинуті з неба на землю. Ради цього з неба дався чути голос: “Тепер настало спасення і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч. . . . Горе живучим на землі й на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнів: знає бо, що короткий йому час.” (Одкр. 12:1—5, 7—15, Ам. Стан. Вер.) Жодна розумна особа не заперечить, що це значить повний кінець Сатаниній світовій орґанізації з усіма її народами уже дуже короткий. Одначе народження нового Правительства і його перемога переважило те горе, яке поражений Сатана стягнув на землю й море, бо це значило, що праведний новий світ життя і мира й також радости вже недалеко.

27. Як звернено увагу народам на ознаку в небі?

²⁷ Якщо ми радіємо з народження Божого царства через Христа, тоді не можемо сумувати за народами і нещасним кінцем, який впаде на них. У відповіднім часі, як це Ісус предсказав, всі народи і покоління землі заголосять. Вони не веселяться з нами тепер. Чому ні? Чи вони бачуть Сина чоловічого грядущого на хмарах небесних з силою й славою великою? Певна річ, що їм звертається увагу на це. Як? Через Божих вибраних. Головна ціль довгої перерви між першою пароусією Христа і другою була та, щоб взяти повне число з Його вибраних для небесного царства з Христом. Розуміється, що при кінці світа знаходиться тільки останок іще на землі з цілого числа вибраних. Ісус прорік, що ради схоронення цього останка в тілі, дні горя на світову орґанізацію Сатани будуть укорочені. В часі тієї перерви через яку те горе буде вкорочене, від 1918 р., до битви Армаґедон, коли то велике горе вибухне поновно і закінчиться, цей останок зо всіх частей землі мусить бути зібраний разом в одностайну орґанізацію.

28. Як зібрання вибраних і співтоваришів виконується?

²⁸ Це збирання останка з вибраних відбувається від 1918 р. “від чотирох вітрів, од кінців неба до кінців його”. Воно відбувалось, так запевняє нас Ісус, під керовництвом Його ангелів. (Мат. 13:39—43) Ви не бачили ніяких ангелів? Певна річ, що ні, бо ті ангели є духи, і ви не можете стільки бачити їх, що й Ісуса Христа в Його другій присутності. Але це не опрокидає факту, що вони виконують діло збирання під керівництвом присутного Сина чоловічого. І як ви не бачите ангелів вашими тілесними очима, так ви і не чуєте буквальної труби, щоб трубила. Однак ви чуєте, що та “труба” символічно представляє, а іменно, біблійну вість про кінець світа, про установлення Царства, про пароусію Сина чоловічого, про наближення битви Армаґедон для оправдання всесвітної суверенності Єгови. (Пс. 47:2—5) Це вість через яку останок з вибраних, і всі його співтовариші доброї волі, є зібрані до великого Сиґналу, Царства. Так і пророцтво говорить: “Вважайте, як на горах стяг підоймесь, і як труба затрубить, чувайте!” (Іса. 18:3, Ам. Перек.) Випущення такої вістки збирання, (яка згромадить і обєднає) останка з Божих вибраних від усіх частей кулі земної,— це важна часть ознаки невидимої присутности Сина чоловічого з всіма Його ангелами.

СВІДЧЕННЯ НАРОДАМ

29. Вони зібрані, щоб сповнити яку часть ознаки?

²⁹ Проголошення тієї вістки як трубою і зібрання Христових помазаних послідовників не могло взяти місця без знання, що Він вже тут, хоч невидимий. Його ученики знали про Його присутність в Його першім приході, і цей факт мусить бути правдивий відносно Його другої присутности. Від коли Вартова Башта почала виходити в 1879 р., то її читачі були навчені, що друга пароусія нашого Господа буде невидима, в дусі. Чуючи таку вість, не можна сподіватися, щоб вони мовчали про неї. В дійсности, вони мають Божий приказ розказувати її іншим. Вже сама ціль у зібранню їх в зорґанізовану єдність по цілому світу є та, щоб вони зєдинили їх сили в даванню свідоцтва про Боже царство під Христом, про Правительство уставлене в 1914 р. Що це свідоцтво про Царство в діяльності мусить взяти місце в часі Його пароусії, то це Ісус предсказав, і Його пророцтво в дійсности є приказом: “І проповідуватиметься євангелия царства по всій вселенній на свідкування всім народам; і тоді прийде конець.” (Мат. 24:14) Це свідоцтво всім народам давалося і дальше дається через зростаюче число свідків Єгови особливо від 1920 р.,f і вся лють націзму, фашізму, комунізму і другої Світової Війни не змогла здержати або навіть зменшити його. Чому? Тому що Ісусів пророчий приказ мусить бути виконаний. Це збільшаюче свідоцтво між народами про Боже установлене царство становить часть “ознаки” Його присутности, і вона є так могутня, що її годі заховати.

30. Де є доказ, що Він присутний і царює з жезлом?

³⁰ Це дає голосний доказ, що окоронований Син чоловічий тепер царює серед своїх ворогів. Від 1914 р., народи лютували над питанням про панування над світом. Дарма вони уявляли, що вони зможуть здержати тріумф Царства, що народилося в тім році. Божий гнів пробуває на них, і то по справедливості, тому що вони не зважають на свідоцтво про Царство, але переслідують Його свідків. До свого воскресшого Сина Ісуса Христа, апостоли Йоан і Павло пристосовують Псальмі 110, яка говорить: “Єгова сказав до його Господа: Сядь праворуч в мене, покіль зроблю ворогів твоїх підніжком тобі.” Там Він сидів аж до 1914 р. Потім наступаючий вірш тієї Псальми йде у сповнення: “Жезло сили твоєї пришле Єгова із Сиона; царюй серед ворогів твоїх!” (Пс. 110:1, 2, Ам. Стан. Вер.) Цей вже самий факт, що Він мусить володіти серед своїх ворогів, доказує, що Він мусить бути присутним, що Його пароусія мусить бути діяльна між такими ворогами від часу, коли Він почав царювати в 1914 р., аж Він знищить їх в битві Армаґедон, як це предсказано в Псальмі 110:5, 6.

31. Як показане Його правління між Його ворогами?

³¹ Псальма друга також показує, що раз засівши на престолі сионського уряду, Цар Єгови мусить бути присутним, царювати серед розбурханих народів, між людьми марних уяв, і між царями, володарями, і суддями — всі котрі сполучились в світовий заговір. Але ж як присутність Сионського Царя буде відкрита, якщо Він є славним божественим духом? Це Він зробить тим, що Він буде обороняти й піддержувати справу Його вірних підданих на землі; так, заставивши їх проповідувати цю євангелию про установлене царство усім народам на свідоцтво; і через піднесення на землі правдивого й чистого почитання Єгови. Той Цар, це Первосященик Єгови, до якого Він сказав: “Ти священик по віки по постанові Мелхиседека.” І прославлений Ісус є подібний до Мелхиседека тим, що Він є Царем і Священиком на своїм престолі.— Пс. 110:4; Діян. 2:34; Жид. 5:5, 6; 10:12, 13.

32. Отже із чим Його прихід сходиться?

³² Отже докази є надто великі, що Ісус Христос Цар-Священик є присутний, володіє між ворогами нім Він розібє їх на порох “жезлом залізним” Його сили в битві Армаґедон. Тоді вони заголосять, як ніколи перед тим! Все це доказує також, що час Його приходу сходиться з часом приняття Ним царства і звернення уваги своїм ворогам на землі. Нехай же всі приятелі радіють!

[Примітки]