“Проповідуй Слово”

“Проповідуй слово; настоюй в час і не в час.”— 2 Тим. 4:2, Мофат.

1. Яка є найважніща робота яку ми виконуємо тепер? Чому?

ЄГОВА зробив проповідування найважніщою роботою яку ми можемо виконувати в цім світі. Він приказав це робити в свою честь і для вічного добра людства. Та користь включає визволення послушних людей від сумних наслідків з упадку першого чоловіка. Згідно із цим, люди, що їх Бог Єгова покликав проповідувати, включають найбільшого чоловіка на землі, Ісуса Христа. Коли б не Він, то наше визволення з усіх нещасть цього світа було б неможливим.

2, 3. Що Ісус старавсь зробити з своїх послідовників? Який є доказ?

² Чому Ісус полишив свою столярську роботу в трицятім року Його віку? Щоб проповідувати. Він приєднав собі гурток послідовників і навчав їх. Що Він старавсь виробити з тих чоловіків і жінок? Чи може великих бизнесовців? Фахових адвокатів? Докторів людської фільософії? Політикерів? Або людей, яких цей світ назвав би практичними і які мали б великі нагоди в цім світі? Цілком ні! Він вишколив їх і навчив їх бути проповідниками, як Він самий. Ми читаємо: “Скликавши ж дванацяти учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сціляти. І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровляти недужих. Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствували та сціляли всюди.” (Луки 9:1, 2, 6) Та й іншим, що знаходилися поза кулком цих дванацяти апостолів, Він велів виконувати ту саму роботу. “Сказав до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш мого батька поховати. Сказав йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже.”— Луки 9:59, 60.

³ По своїй смерти й воскресенню Ісус показав своїм послідовникам, що Він вишколив їх для дуже важної роботи. Ми читаємо, що в день воскресення Він зібрав їх до себе: “Тоді розкрив їм розум розуміти писання, і сказав їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня, проповідуватись в імя Його покаянню й відпущенню гріхів між усіма народами, почавши від Єрусалиму. Ви ж свідки цього.” (Луки 24:45—48) Їх вість сталась світової ваги і треба розказувати.

4, 5. Чим Савло з Тарсів стався і старавсь зробити інших? Як?

⁴ Як би не публичне проголошення тієї вістки, і то у вічу гіркої опозиції й жорстокого переслідування, то Савло із Тарсів не був би ставсь апостолом Павлом. Опріч його студії як жидівський фарисей в Єрусалимі, Павло також учився як виробляти шатра. Але Ісус явився йому чудом і вибрав його за проповідника до не-жидівських народів. Нас повідомлено, що по його наверненню з Юдаїзму до христіянства, “зараз проповідував по школах Христа, що це Син Божий.” (Діян. 9:1—20) Що воскресший Ісус зробив з нього, те Павло старавсь зробити з інших, що бажали посвятити їх життя для найкращого діла. Він справив їх до тієї самої роботи, яка була найважніща в його життю. Він робив що він міг, щоб приготовити їх для тієї роботи. Один із тих, що Павло узяв для своєї місійної подорожи, був молодий Тимотей. Цей молодий чоловік ставсь надзирателем в однім згромадженню христіянів. Останний лист Павла, що знаходиться в Біблії, був написаний до Тимотея. Павло написав його в часі його другого увязнення в Римі зараз перед своєю екзекуцією за те, що він був вірним слугою євангелиї.

⁵ Що ж Павло писав Тимотею, щоб він робив по смерти апостола? “Я напоминаю тебе перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що має судити живих і мертвих в явленні Його і царстві Його: проповідуй слово, настоюй в час і не в час.” (2 Тим. 4:1, 2, Поп. Стан. Вер.) Так, роби ту саму роботу за яку Павло був увязнений і був готовий умерти. Коли б це не була найважніща робота в життю, то за неї й не варто умирати. Тому то Свідки Єгови завжди посвячували їх життя для неї.

6, 7. Коли держава перешкоджає, то кого ми повинні слухати? Як ми знаємо?

⁶ Сьогодні не тільки реліґії але також і політичні системи приказують Свідкам Єгови не робити того, що Павло напоминав Тимотея робити. Але тому що вони не слухають тих зухвалих систем, зате Свідки Єгови бувають переслідувані, не за політичну діяльність, але тільки за проповідування вістки надії й життя. За те їх увязняють і кидають у темниці й каторги. Їм погрожують смертю, і дехто із них має привилей терпіти це. Їх видима орґанізація буває здушена державним декретом і розбита поліційною акцією. Їм заборонено сходитися приватно і через те бувають загнані під землю. Свободу проповідувати Боже царство словом і біблійною літературою забороняють їм. Що ж їм робити? Кого їм слухати й угаджати в тій справі?

⁷ Свідки Єгови не потребують питати Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур, щоб знати це. Вони це знають прямо з Слова Божого, в очах якого їм сказано виконувати їх робту свідоцтва. Вони мають угоджати тим, що напоминають їх це робити, а не нам. Вони мають приказ що вони мають робити, та не від Товариства Вартової Башти, але від “Висших Властей”, Бога Єгови і Ісуса Христа. Коли б Товариство Вартової Башти було заборонене і його відділи в ріжних краях були силою заперті державними приказами, то це не уневажнило б і не усунуло б Божого приказу з чоловіків і жінок, що посвятились чинити волю Божу і на яких Він послав свойого духа. “Проповідуй!” от що є написано виразно в Його Слові. Цей приказ має першенство над усіма іншими від людей.

НАКАЗ ВИСШИХ ВЛАСТЕЙ ЦЕ РОБИТИ

8. Перед ким і через кого прийшов приказ проповідувати?

⁸ Чи приятелі або вороги дивуються, чому Свідки Єгови не хотять перестати їх служення у вічу політичної перешкоди, реліґійної нетерпимости і міжнародної ненависти? Це тому, що наказ проповідувати приходить до них з Біблії від Висших Властей, яких Павло назвав у своїм особистім напоминанню до Тимотея. “Я напоминаю тебе перед Богом і Ісусом Христом, що має судити живих і мертвих, в явленню своїм і царстві”,— так писав Павло як член правлючого тіла церкви. І як Павло напоминав Тимотея, так і Ісус Христос напоминає своїх послідовників.

9. Чому той наказ прийшов “в присутности Бога”?

⁹ Але чому Павло дав цей наказ проповідникам “перед Богом і Ісусом Христом”? Щоб зробити це напоминання як найсильнішим. Римські урядники могли видати прикази проти цеї христіянської роботи в очах Кесара Нера, але напоминання проповідувати, хоч було дане з римської взяниці під носом Кесара, було уповажнене Богом і Його Христом. У спорі хто управляє вселенною і кого треба слухати, Павло рішивсь оправдати суверенність Бога Єгови, як Всевишнього, через свою слухняність і через наказання інших так робити. Він є відповідальний за покликання своїх свідків і даний їм розказ нести свідоцтво. Показуючи це, апостол Петро сказав до італіянського сотника Цезаревої армії, Корнелія; “Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог духом святим . . . котрого убили і повісили на дереві. Сього воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним, не всьому народові, а свідкам наперед вибраним від Бога,— нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих. І повелів нам проповідувати народові і свідкувати що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.”— Діян. 10:38—42.

10. Щоб нам мати участь, в чім ми повинні слухати Бога радше чим людей? Як і хто?

¹⁰ Коли ми слухаємо Бога проти бажань людей, то цим ми свідкуємо, що Його суверенність і сила заповідей є висша від дияволів і людей. Цим чином ми маємо участь в оправданню Його всесвітної суверенности. Ми признаємо й доказуємо, що це відноситься до нас тут на землі, помимо дияволської орґанізації яка окружає нас. Ми неначе пророк Михея, який сказав був до післанця царського: “Так певно, як живе Єгова, тільки те, що Єгова сказав мені, казати му.” (1 Цар. 22:14, Ам. Стан. Вер.) Ми подібні до тих трьох Евреїв, що співтоваришили з пророком Даниїлом, який сказав прямо в лице імператора Навуходонозора вавилонського, який завоював царя єрусалимського: “Бог наш, котрому ми служимо, може нас із палаючої печі й з руки твоєї, царю, визволити. А коли б це не сталося, то нехай тобі, царю, буде звісно, що ми твоїм богам служити не будемо й золотій подобині, котру ти поставив, не поклонимось.” (Дан. 3:17, 18, Ам. Стан. Вер.) Ми подібні до апостолів Ісуса, що коли жидівські володарі рішились не признати царя тільки Кесара і веліли їм перестати говорити в імя Ісуса, то апостоли відповіли: “Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога,— судіть. Не можна бо нам того, що виділи й що чули, не говорити.” “Більше треба коритись Богу ніж людям.” “І ми свідки Його в словах цих.” (Діян. 4:18—20; 5:29, 32) Якщо ми сьогодні бажаємо мати участь в оправданню всесвітної суверенности Єгови, то ми мусимо взяти ту саму позицію, як і всі інші вірні свідки. Він самий започаткував проповідування. Він є той, що дав приказ своїм посвяченим людям дальше виконувати його супроти противних людей. Цього приказу Він ніколи не відкликав.

11. Перед ким іншим нам дано наказ? Чому властиво перед ним?

¹¹ Не тільки в очах Бога на нас лежить ця повинність, але також і в очах Ісуса Христа. Він також признавав всесвітну суверенність Бога Єгови. Коли Він стояв перед представниками Кесара в Єрусалимі, перед римським управителем Понтійськім Пилатом, Ісус сказав: “Я на це родивсь і на це прийшов у світ, щоб свідкувати правді.” (Йоана 18:37) Отже Він перетерпів смерть за проповідування Божого царства й його право володіти. Але за це Бог вивисшив Ісуса Христа із глибини гробу до висілої позиції чим Кесарової, ба навіть висшої чим всі небесні власти опріч самого Всевишнього Бога. Ось так Ісус Христос ставсь спільником з Богом Єговою “Найвисших Властей”. Оце, що робить справу так поважною мати поручення проповідувати в Його очах. Це є урочиста справа.— Рим. 13:1.

12. Чому послушенство або непослушенство значить життя або смерть для нас?

¹² Послушенство або непослушенство до цього поручення значить життя або смерть для нас на віки. Чому? Тому що Бог вивисшив Ісуса бути Господом. Це значить, що Ісус має силу й власть над решта Божих сотворінь. Він має силу й власть не тільки над живими, але й над мертвими. Ніхто із мертвих ніколи не оживе тільки через Нього, тому що Бог настановив Його бути “суддею живих і мертвих”. Ісус одного разу сказав: “Бо як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживлює. Бо Отець і не судить нікого, а суд увесь дав Синові. Бо як Отець має життя в собі, так дав і Синові життя мати в собі, і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.”— Йоана 5:21, 22, 26, 27, Перек. Кнокса.

13. Чому суд Його є далеко сяглий чим людський?

¹³ Нехай людський суд, нехай тоталітарна політика або реліґійна система забороняє нам або засуджує нас на смерть за те, що ми є Свідки Єгови і сповняємо Його заповідь проповідувати! Їх власть має силу тільки в цім життю. Потім, як людська власть стратить нас, через екзекуцію на смерть, то це перед трибунал Судді Єгови вони й ми мусимо стати для вирішення щодо будучого світа. “Всім бо нам треба явитися перед судищем Христовим, щоб прийняв кожне по тому, що заробив тілом, чи то добре, чи лихе.” (2 Кор. 5:10) Цей Суддя має силу життя в собі. Він може переіначити вирішення людських властей, які засудили нас на смерть. Це Він може зробити через піднесення нас до вічного життя в новому світі за нашу вірність до Бога. Він також може засудити наших противників і екзекуторів на вічне знищення в Геєнні. Ось тому то, висилаючи своїх учеників з місійною роботою, Ісус сказав: “Що я скажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах. І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здоліють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в Геєнні.”— Мат. 10:27, 28, Веймот.

14. Хто з народів тепер є суджений неприхильно? Чому?

¹⁴ Докази є, що назначений Єговою Суддя є тепер на престолі своєї небесної слави і всі народи стали перед Ним і суд над народами відбувається. “Козли” знущаються над христіянськими братами Судді й над їх товаришами, що подібні в успосібленню до овець. За це вони є поставлені по лівиці Судді. У скорім часі вони будуть післані до Геєнни огняного знищення, що приготовано для Диявола і слуг його. (Мат. 25:31—46) Тож в порівнанню з судом Судді Єгови, то скільки є вартісна людська власть? Це в очах цього Судді, що рішає нашу вічну судьбу, що кожний один з посвячених христіянів має тепер приказ проповідувати.

15. Чому його царство і обявлення є більше виразне тепер нам?

¹⁵ Апостолів наказ має тепер особлившу силу, тому що він дав його в очах Христа “в явленню Його і царстві Його”. Його появлення й царство є тепер дійсними фактами. Через видимі ознаки, які Він предсказав, що зазначать Його поворот й Його невидиму присутність, Він явився нашим очам віри й розуміння. При помочи відкриваючої сили Бога Єгови ми бачимо тепер, що Його царство народилося в 1914 р., і що Бог посадив свойого Сина на царському престолі в той час. Отже Ісус Христос тепер знаходиться в своїм царстві, царюючи серед своїх ворогів. Ті вороги на землі, що противляться й гноблять нас, ніколи не побачуть Його особисто голим оком. Але навіть і їх очі розуміння будуть отворені й вони побачуть Його присутність в Його царстві, тому що в битві Армаґедон Його обявлення їм явиться в огнянім знищенню їх і їх світової орґанізації. (2 Солун. 1:7—9; 2:8) У світлі “Його явлення і Його царства” ми повинні взяти наш обовязок ще більше серйозно. Ми вже не проповідуємо тільки в надії оті річи. Вони є сучасні й дійсні, що дають більше життя і заохоти для нашої вістки. Вони доказують, що знищення уже близько для всіх орґанізацій і людей, що воюють проти роботи яку ми виконуємо в послушенстві до Бога, і тому ми повинні бути одважні і ніколи не боятися тих, що є засуджені на знищення. Вже сама наша відвага буде доказом їм про це.

ЩО ПРОГОЛОШУВАТИ

16, 17. Що нам не доручено проповідувати? Чому так?

¹⁶ Нам сказано виразно що проповідувати. Вже та сама річ, яку ми мусимо проповідувати, доказує наше поручення це робити від висшої чим людська власть. Отже виходить, що людська власть або реліґійна власть не має дійсної сили або права заборонити нам. Коли б це була людська фільософія реліґії, або соціяльної або політичної якости, що ми поширюємо, тоді людська власть може мати право спротивитися цьому й взяти відповідні контрміри. Одначе, навіть у вільних і демократичних товариствах людські фільософії, що не є шкідливі добрій моралі або установленій власти, вони мають право пошируватись і робити відозви до ріжних людей. Але ми не проголошуємо і не пошируємо ніякої людської філософії, ані традицій людських.

¹⁷ Як сам Ісус Христос, апостол Павло був завзятим противником реліґійним переказам людей, бо він знав як звідничими вони були під силою тих традицій. Про себе самого він сказав: “Павел апостол [не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих], . . . звіщаю ж вам, браття, що благовістя, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку. Ані бо від чоловіка не приняв я його, ані не навчивсь, а через одкриття Ісуса Христа. Чували бо про життя моє колись у жидівській реліґії, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її, і передував я в жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцівських моїх переказів.” (Галат 1:1, 11—14, Ам. Стан. Вер.) Людські фільософії й реліґійні традиції людей принесли розколений і замішаний світ. Вони не стрічають потреб людських й не приносять їм помочи. Нарешті вони лишають людей в розчарованню.

18, 19. Що нам поручено проповідувати? І з щого воно складається?

¹⁸ “Слово!”— от що нам приказано проповідувати. Це слово приходить через натхнення від Бога й міститься в святих писаннях Біблії. Це що Павло напоминав Тимотея вірувати й проповідувати, коли він сказав: “Ти ж пробувай у тому, чого навченого тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь єси, і що з малку святе писання знаєш, котре може тебе вмудрити на спасення вірою в Христа Ісуса. Всяке писання богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правді, щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго діла готовий.” (2 Тим. 3:14—17, Поп. Стан. Вер.) Коли Павло писав свій послідний лист, то святі писання, які були тоді для Тимотея, складалися з цілої Біблії опріч євангелиї Йоана і його трьох листів і книги Одкриття, і можливо листа від Юди. Але сьогодня “те слово” включає всі ті книги. Це є повна Біблія. Бог виробив її, і натхнув її від першої книги Мойсея до книги Одкриття. Ніяка реліґійна орґанізація в Христіянстві не може привластити собі признання за витворення її й назвати її реліґійною книгою її секти.

¹⁹ Проповідник, що є дійсним “чоловіком Божим”, не має власти від Бога, якого він представляє, проповідувати людську фільософію, реліґійні традиції людські, або щось інше тільки натхнене Слово. Бог не помазує людей своїм духом, щоб вони проповідували те, що противиться Йому й Його натхненій вістці. Він не заперечує себе й не може заперечити себе. Його Слово є одно і є взгоді з собою від першого до останного. Це є єдина книжка, що містить “здорову науку” і узброює чоловіка для доброго діла. Коли людина посвятиться Богу через Христа і стане обдарована Його духом і отримає Боже поручення проповідувати, то вона буде поширювати всі правди, які містяться в тім Слові. Вона проповідувати ме, що Біблійні пророцтва сповняються, до самої йоти й титли, що доказує натхнення Біблії, і що царство Єгови під управою Його Царського Сина є триваючим урядом нового світа, і єдиною надією всього людства. Під тим звершеним і праведним Правительством Світа всі люди померші в гробах будуть мати нагоду до життя вічного через воскресення на очищеній і райській землі.