Хто буде учасником в остаточнім свідоцтві?
1. Яка історія повтаряється? Чи наш рід побачить це?
ЛЮДИ кажуть, що історія повторюється. Історія минулих Божих пересторог і виконання присудів повториться, тому що Боже Слово каже, що це “все сталося їм як пересторога для інших, і записано для інструкції нашої, яких судьба рішається в цих послідних часах світа.” (1 Кор. 10:11, Мофат) Хто може заперечити типічність дощування водою й огнем і сіркою в часах Ноя й Лота, і ту байдужість людську до даної їм перестороги і як вони байдужо жили, неначе їх світ мав продовжатися без перешкоди й без кінця? Чи і Ісус цього не сказав, коли Він говорив про свою другу присутність в цих “послідних часах”?— “І як сталося за днів Ноя, так буде й за днів Сина чоловічого. Їли, пили, женилися, оддавалися, аж до дня, як Ной увійшов у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх. Так самож, як сталося і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували, которого ж дня вийшов Лот із Содоми, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх. Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриється.” (Луки 17:26—30) Ісус Христос був присутний від 1914 р., і свідоцтво давалось про ознаки, що доказували це, але ж заслона не буде піднесена із темних “очей розуміння” з більшости людства, аж Його сила відкриється в лютості Армаґедону.
2. Що Египет і Вавилон представляли? Чому?
2 Що Египет, якого перестеріг Мойсей і якого сила була зломана, коли Єгова визволяв своїх людей, був типічним і символічним, то це доказує Одкриття 11:8: “Тіла їх лежати муть на вулиці великого города, що образово називаються Содома і Египет — де й Господь наш був розпятий.” (Ам. Перек.) Повбивані “тіла” представляють здержання певної фази роботи Божого свідоцтва при закінченню першої Світової Війни. А однак в тім самім символічнім Египті цього двацятого століття Ісус був переслідуваний і вбитий, девятьнацять століть тому. Египет, перша світова сила, фігурально представляє світову орґанізацію, “теперішний лукавий світ”, який через століття гнобив людей Єгови. Книга одкриття також показує, що Вавилон, якому Бог дав пересторогу через Ісаїю і інших, був типом на більший Вавилон, який мав прийти, бо довго потім, як буквальний Вавилон розпався, то Одкриття 18 голова предсказала упадок “Вавилону Великого”.
3. Що представляли Єрусалим і Юда? Як?
3 Щодо Єрусалиму й Юдеї, які взяли імя Боже але не ужили достойно його, вони дуже влучно представляли нинішне Христіянство! Христіянство взяло імя Бога й Христове царство, але, як Єрусалим в часі Еремії, воно понехало правдиве почитання а приняло ложних богів; воно служить собі, обожає гроші, силу, сотворіння, статуї й образи, жертвує своїх дітей богові війни й насміхається й увязнює і часом вбиває Свідків Єгови, що перестерегають його за його недбальство. Як і невірний Єрусалим в часах Ісуса, воно має поверховну побожність, але заперечує Божу силу, його священики й проповідники мавпують Фарисеїв їхніми шатами й титулами, їх фільософією й традицією, їх церемоніями й віруваннями, їх лицемірством й побожним фронтом, їх словами й ділами, які вони чинять ради прилюдности. Це в таких рівнобіжних обставинах, що Христові правдиві послідовники можуть йти Його слідами, виконувати ту саму роботу, подібними методами, переходити через подібні спроби, з подібним відношенням до такої ж вістки й перестороги. Але із оцею ріжницею: теперішне свідоцтво — це послідне свідоцтво для цього світа. “І проповідувати меть ся євангелия царства по всій вселенній на свідкування всім народам; і тоді прийде конець.”— Мат. 24:14.
ХТО МАЄ УЧАСТЬ В РОБОТІ?
4, 5. Хто не має части в остаточнім свідоцтві? І чому ні?
4 Хто співділає в остаточнім свідоцтві про царство Єгови і про засуд цього світа в Армаґедоні? Не високоповажні мужі цього світа, бож вони є гидотою в очах Бога. Ані премудрі цього світа, ані впливові люди, не шляхетні ані соціялісти, ані так звані реалісти й практичного ума, що насміхаються з нереалістичного і безумного проповідування євангелиї. Ісус сказав: “Бо що в людей високе, те огида перед Богом.” Павло писав: “Спогляньте бо на покликання ваше, браття, яким Бог покликав вас. Небагато із вас, що люди називають премудрими, небагато з вас великого впливу, небагато благородних. Це тих, що світ називає немудрими, що Бог вибрав, щоб премудрих осоромити, і тих, що світ називає незначними й погордженими, і те чого нема, щоб те, що є, в ніщо обернути, щоб не величалось ніяке тіло перед Ним.”— Луки 16:15; 1 Кор. 1:26—29, Ам. Перек.
5 Ніхто з поля комерції або політики або реліґії, хто піддержує й бореться за цей світ й шукає піддержати його існування помимо Божої перестороги про його ранній кінець, не матиме спільности в даванню остаточного свідоцтва. Хто бажає угодити Богу Єгові, той уважати ме на його пересторогу відносно цеї світової орґанізації. ‘Христос не є з цього світа; Його царство не від цього світа; не моліться за цей світ; я вибрав вас христіяни із цього світа; не любіть цього світа, ані річей в цім світі; не приноровляйтеся до цього світа, а думайте про річи вишні; Сатана є князем цього світа, і богом цього світа, і цілий світ лежить у лукавому; нарешті ті, що воюють за Божу справу, не мішаються в справи цього світа, і приятелі цього світа є ворогами Божими.’ (Йоана 17:9, 14, 16; 18:36; 14:30; 15:18, 19; Рим. 12:2; Кол. 3:2; 2 Кор. 4:4; 1 Йоана 2:15—17; 5:19; Ам. Стан. Вер. 2 Тим. 2:4; Якова 4:4) Чи ж ці многі Божі вискази не опрокидають навіть впливових і високоповажаних ортодоксальних духовників Христіянства із рядів правдивих христіянських міністрів?
6. Хто показавсь бути Божими міністрами, щоб доказати що?
6 Знов, чи повисші слова не указують, що незначні, слабі, покірні, без впливу, несвітські гуртки знані як Свідки Єгови є Божими міністрами? Їх уважає цей премудрий світ за непрактичних і несвідомих і безумних. Все ж таки, вони єдині проповідують добру новину про установлене царство Христа і перестерігають, що Армаґедон прийде на цей рід. Сотками міліонів книжок і книжечок, у вісімдесять восьми мовах, і міліони журналів і брошур і тисячі публічних викладів тижнево, Свідки Єгови свідкували, що ті войни, голоднечи, пошести, землетруси, драчи й переслідування, заколот і переляки, побільшення в світі переступів і неморальности, занепад народних урядів і світових правительств — всі вони становлять фізичні факти як сповнення ознак, які Ісус предсказав, що вони стануться в Його другій присутности і зараз по них наступить Армаґедон. Так як у першім приході Ісуса сповнилися многі пророцтва Еврейських Писань, що указували на Нього як на Месію, так і сьогодні Його друга присутність є доказана подіями у сповнення пророцтв. Але так, як впливові реліґії й політичні провідники відкинули його девятьнацять століть тому, та сама кляса відкидає Його сьогодні й звертається до цього світа й його плянів для піддержки.— Мат. 24; Марка 13; Луки 21; 2 Тимофія 3:1—5; Пс. 118:22; Мат. 21:42; 1 Пет. 2:4—8.
7. Хто приняв відповідальність проповідувати? Яким чином?
7 Христіяни посвячені чинити Божу волю приймуть відповідальність, щоб дати остаточне свідоцтво, по наказу Ісуса Христа. (Мат. 24:14) Їх обіт посвячення не є собі скоро-забутий висказ порожніх слів через недоумних: “Мова дурного виявлює себе многостю слів. Як обречешся обітом перед Богом, то не гайсь його спевнити, не любить бо він дурних; спевни твою обітницю. Лучше не обітувати, ніж, обітувавши, не сповнити.” (Еккл. 5:2—4) Ані вони не є уподобнені до порожних хмар і віючих вітрів в Приповістях 25:14: “Як хмари і вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.” Христіяни не збирають ся на кілька хвилин в один день на тиждень у будинку з стрімкими вежами і платять якому титуловому духовникові, щоб він проповідував їм. Кожний один христіянин є самий міністром і мусить проповідувати іншим.— Якова 1:22—25.
ЯК СВІДОЦТВО ДАЄТЬСЯ
8. Які безголосні річи були ужиті для проповідування?
8 Христіяни доцільно уживають друкованих Біблій і біблійних підручників. Це ніщо нове. Мойсей представив заповіди написані на камінних таблицях. Йосуя писав на камяних вівтарях. Еремія писав свідоцтво до поневолених в Вавилоні, та й Барух записав деякі пророцтва Еремії на звитку, який передано цареві Єоакимові. Рука від Бога написала вість суду на стіні в палаті царя Велтасара. Апостоли й інші ранні христіяни писали послання, і Павло особливше клопотавсь про якісь шкіряні збитки. (2 Мойс. 31:18; Ісуса Навина 8:32; Ерем. 29:1; 36:1—32; Дан. 5:5, 25—28; 2 Тим. 4:13) Оці є кілька із многих прикладів, де письмо було ужите для проповідування, в додатку до написаних збитків з яких остаточно зложено шістьдесять і шість книг в Біблії.
9. Чи вони стались тягарем для тіла чи ні? Чому?
9 Сьогодні скорі друкарні видають безконечну струю друкованого письма про що давно Соломон перестеріг, що безконечне число книжок обтяжують тіло читанням їх. Але ж цар Соломон зробив деякі винятки в своїй пересторозі, кажучи: “Слова мудрих — це голки, це гвозди, що добре вбиваються, а хто їх укладає — від одного пастиря.” (Еккл. 12:12, 11, Ам. Перек.) В старинних часах мали деревяні кілки з залізними списами для підгонення волів. Мудрі слова з Біблії або основані на Біблії підгонять правдивих христіянів у службі Царства й не позволяють їм здержуватися або зблудити з правого шляху без проколення їх сумління за вину. (Діян. 26:14) Напоминання святих писань є указуючі й острі. Всі шістьдесять і шість книг Біблії, нахтнені одним Навчителем Богом Єговою і зібрані під провідництвом Його духа, містять указуючі правди, які треба загнати глибоко в ум людини. Як гвозді забиті у дошку твердо сидять і на них можна вповати, що служать наче якор і держать нас від хитання й розбиття віючими вітрами світської пропаґанди. (Якова 1:6—8) Отже Біблія й вірогідні біблійні підручники, які розносять Свідки Єгови, не є обтяжаючими. Замість обтяжувати тіло, то їх поради привернуть тіло до свіжости дитини! — Йова 33:25.
10. Як їх розносять? Чи це на місці?
10 Сьогодні Свідкам Єгови помагають в їх даванню остаточного свідоцтва великі склади літератури. Вони є далеко більші чим вірних мужів старинних і ранніх христіянів, які голосили минувші перестороги в Біблійних часах. Поручивши їм більше, то й більше від них вимагається, іменно, свідоцтва по цілому світу й всім народам. (Луки 12:48; Марка 13:10) Біблії й біблійну літературу вони розносять йдучи від дому до дому. Ісус проповідував в цей спосіб й навчив своїх послідовників поводитися властиво при дверях людей. (Мат. 10:7—15) Також, “І по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.” “І що я ні від чого корисного не вхилявся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам.” Навіть у Вавилоні століття перед Христом, то при дверах уважали за відповідне місце розбирати Божу вість.”— Діян. 5:42; 20:20; Езек. 33:30.
11. Що вони роблять по поміщенню літератури? По чиїм прикладі?
11 “Я не крамую Божою вісткою.” (2 Кор. 2:17, Ам. Перек.) Як Павло, так і Свідки Єгови сьогодні можуть сказати це, тому що їх діло не кінчиться із поміщенням літератури в домах людей. Ті, що крамують книжками, довершують їх діло із здорученням їх товару, але не так робить міністер коли доручить біблійні підручники. Орудуючи “мечем духа” він не уживає його тільки у формі поміщення книжки й тоді він ставить свойого меча назад у похву, але йде далі, щоб пробити ним і напровадити біблійну студію в домі. Він є ревний, щоб відвідати той дім знов хто в нім бажає слухати тих важних предметів. (Діян. 15:36; 17:32, Ам. Перек.) І в часі таких поновних відвідин він перепроваджує студії Біблії безплатно. Ісус навчав по домах і відвідував доми в яких було заінтересовання. (Луки 10:38—42; Йоана 12:1—3) Це Він робить аж до сьогодні, та не особисто, але представительно через своїх послідовників: “Ось стою під дверми і стукаю; коли хто почує мій голос, і відчинить двері, то ввійду до нього, і вечеряти му з ним, а він зо мною.”— Одкр. 3:20.
12. В яких прилюдних місцях вони дають вість?
12 На вулицях де буває найбільший рух, там вони забирають свої відповідні місця і подають слово життя переходячим мимо. Вулиці й майдани вже від давна були ужиті як місця для проголошення Божої мудрости: “Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах. Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє.” І знов: “Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знімає свій голос? Вона встає на високих місцях, при дорозі, та на роздорожжах.” (Прип. 1:20, 21; 8:1—3, Ам. Перек.) Про Ісуса Христа люди говорили: “По улицях наших навчав єси.” (Луки 13:26) На майдані й на місцях торговлі Павло проповідував присутним.— Діян. 17:17, Ам. Перек.
13. Які докази з Писань ми даємо, що це властиво проповідувати в таких місцях?
13 Тож коли люди призвичаються до ортодоксальних реліґійних правил вислухати недільні проповіди в церковних будинках, вони домагаються знати чому ми не приноровляємося до тієї методи, тоді ми указуємо на повисші писання, показуючи, що ми наслідуємо нашого Взірце-дателя, Ісуса Христа. І ми можемо додати: “Вишній не в рукотворних церквах домує.” (Діян. 7:48) Одначе ми можемо показати, як Ісус і апостоли уживали святиню й синаґоґи так Свідки Єгови уживають Зали Царства для зібрань, включаючи і публичні лєкції. Вони також відбувають публичні зібрання на отвертих місцях в парках і інших місцях, як це робив Ісус Христос девятьнацять століть тому.
ЧИ ХТО ВИНЯТИЙ?
14. Як і до якої міри деякі проповідують під ріжними обставинами?
14 “Проповідуй слово; наставляй в пору й не впору.” (2 Тим. 4:2) Все це вірні Свідки Єгови виконують. Деякі з них можуть віддати ввесь свій час на діло проповідування; інші тільки частину часу, бо мусять виконувати іншу світську роботу, щоб постаратися про життєві конечности. Є знов обставини які ограничують діяльність деяких, але всі можуть знайти нагоду мати часть в остаточнім свідоцтві. Фізичні недомагання можуть перешкодити деяким, але й ці можуть проповідувати слово своїми устами сусідам, приятелям, гостям, через телефон, через листи і заслання літератури через почту. Аджеж, які обставини можуть цілком перешкодити вірному свідкові служити Єгові?
15, 16. Чи є хто за старий або за молодий проповідувати? Що показує це?
15 Чи може хтось є за молодий служити? Павло писав в 1 листі до Солунян 50 р. по Хр., і у своїм листі він відноситься до Тимотея, як до “міністра Божого”. Він мусів бути хлопцем менше чим двацять літ віку, бо десять літ опісля він іще був молодиком, і Павло сказав: “Нехай ніхто не гордує твоєю молодістю.” (1 Солун. 3:2; 1 Тим. 4:12) У дванацятім році віку Ісус проповідував і здивував своєю мудрістю слухачів. (Луки 2:42, 46, 47) Еремія був ще дитиною, коли він почав остерегати Єрусалим про його упадок. (Ерем. 1:5, 6) І, чи ви знаєте, що Самуїл служив Єгові в наметі й пророкував зараз по його відлученню від матерного лона! (1 Сам. 2:11, 18; 3:1—21) Чи ви є ще молодші від нього?
16 Деякі можуть признати себе за старців як причина для відпочинку. Аарон був посвячений на священика у 83 році віку, а Мойсей мав 80 р., коли покликано його до служби як посередника між Єговою а Ізраїлем, і в тій позиції він представляв Ісуса Христа і служив аж до смерти, до 120 р. віку. (2 Мойс. 7:7; 28:1—4; 5 Мойс. 34:7) Коли він був перший раз вязнем в Римі за його вірність до Бога, Павло відносивсь до себе, як “Павел, старець”, але по його увільненню через кілька літ він далі проповідував. (Филим. 9) Та й апостол Йоан був около сто років віку, коли він написав свою розвідку, якою докінчив Біблійний канон. Чи ви старші чим сто років віку?
17. Чи тілесна неміч повинна здержати проповідувати цілком? Чому?
17 Слабе здоровля ограничує діяльність в службі, але чи воно може здержати проповідування цілком? Пригадайте собі справу Йова. По втраченню дітей і матеріяльного багатства, він був поражений огидною недугою: елєфантазією або чорною проказою! Ці боляки покрили шкіру темною лускою й ноги його спухли до два або три рази природної величини аж вони виглядали як слонячі ноги, звідци прийшла назва чорна проказа або еліфантазія. Фізичні рухи Йова були вельми ограничені і терпіння його збільшилися, а однак коли три гості відвідали його, то він ревно свідкував їм і затримав свою невинність. (Йова 2:7, 8, 11; 3:1) Навіть молодий Тимотей мав жолудкову недугу й “зчаста напади недуги”, і Павло служив помимо “гіркої фізичної недуги”. (1 Тим. 5:23; 2 Кор. 12:7, Ам. Перек.) Сьогодні є свідки, які проповідують помимо скрайних фізичних недомагань, як от параліж, сліпота і глухість або німота.
18. Чи може хтось бути надто занятим проповідувати? Чому?
18 Чи надто заняті, щоб проповідувати? Як і за часів Ісуса, деякі вимовляються, що вони мають дозирати хутір, або скот, або жену і це не лишає часу для нового світа? (Луки 14:17—20) Чи вони позволяють, що тернисте замотання із цим світом й його журбою й багатствами заглушує проповідування євангелиї? (Мат. 13:7, 22) Чи ж більшість з людей не знаходять часу на менше важні річи, як от світську роботу? закупна поживи? читання часописей? слухання радія? відвідування приятелів? відпочинок через розривку? а можливо і на спання в неділю рано? Це останнє питання пригадує ще одно — надто ліниві? Приповісти 6:6—11 каже: “Докіль спати меш, лінивче? коли ти встанеш зо сну твого? Не довго поспи, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки? Прийде біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сіпака.” (Мофат) Можливо, що такі люди є надто трудні й жити вічно, і воліли спати у смерти, без ніякого пробудження алярмовим годинником або воскресенням!
19. Чи страх до людей або нездібність повинні здержати людину? Чому?
19 Інші можливо здержуються через сором або страх. Еремія переміг цю перепону. (Ерем. 1:6—9, 17—19) Звершена любов до Бога викидає замотуючий страх до людей. (1 Йоана 4:18; Прип. 29:25) Чи ви відчуваєте, що ви не годні говорити в службі Царства? Обидва Мойсей і Еремія відчували так само з початку, але погляньте яке зворушаюче устне свідоцтво вони дали після того, як вони перемогли цей ложний страх. (2 Мойс. 4:10—12) Ані страх перед трудними питаннями, що їх важко відповісти, не повинен здержати від співучасти в остаточнім свідоцтві. Теольоґічний вишкіл в реліґійних семинаріях не дає узброєння для служення Єгові тепер, не більше чим в часі Ісуса, коли Він і апостоли засоромили таких учених. Приватна студія Біблії і ґрупові студії з іншими свідками, і дух Єгови,— оці дають здібність відповідати, як ніщо інше! “Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповіді твої, вони бо все зо мною. Понад усіх учителів моїх став я розумнійшим, бо свідчення твої на думці в мене. Більше розуму в мене, як в старців, бо я хоронив прикази твої.” (Пс. 119:98—100, Мофат) Завважте, як молодий Еліуй возвеличує духа Єгови, як живого чинника в мудрості: “Я собі думав: Нехай говорять дні, і многі літа навчають мудрості. Але дух у чоловіці та вдохновення від Вседержителя дають йому розум. Не самі ж тільки многолітні розумні, та й не самі старці знають правду.”— Йова 32:6—9, Ам. Перек.
СТУДІЮЙ І ПРОПОВІДУЙ З ОРҐАНІЗАЦІЄЮ
20, 21. (а) Скільки віри ми мусимо мати, щоб проповідувати? (б) Як ми розвиваємо непоборимий напір проповідувати? Які приклади показують це?
20 Щоб проповідувати, треба мати віру, але не багато. От стільки як зерно горчиці тай порушить гору. Навіть менше чим це повинно порушити нас на поле служби, бо ж ми значно менші чим гора! Ніхто не потребує бути спонуканий іншими або самий собою бути активними в свідоцтві. Але що робити, коли хто не відчуває охоти проповідувати? Студіюй! Роздумуй над Божим законом день і ніч. Розмовляй про Писання на зібраннях, слухай пояснень від інших. Переймися правдою очима й ушима аж твій ум і серце стануть переповнені і правда вилляється з уст на полю служби. Це станеться само. Ми говоримо про те, що в нашім умі й серцю. Бо “з переповні серця уста промовляють.” (Луки 6:45) Деякі розказують поговірки, казки, розголошують родинні клопоти, розказують про свої недуги, операції, або лають, або нарікають, або свараться. Оце що сповняє їх ум. Те бо, що в нашому умі, це ми стараємо ся усунути. Отже сповніть ваш ум правдою, і тоді усувайте її з вашого ума у вашій території свідоцтва!
21 Коли ми кормимо наші уми Божою правдою і сповняємо наші серця нею, тоді ми будемо розказувати її і вона плисти ме з наших уст, щоб звільнитися. Еліуй досвідчив таких почувань, коли він стояв нетерпиливо й слухав ложні й зневажливі базікання Йовових трьох “потішителів”. В часі перерви їх слів, Еліуй заговорив: “То я відкажу й виявлю мою думку. Повен я слова, й дух мій в мені розпирає мене. Справді нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудині: воно готове розпукнутись, неначе міх новий. Виговорюсь; стане мені легче; відчиню уста мої й відкажу.” (Йова 32:17—20, Ам. Перек.) Мовчати, то це більше болюче чим переслідування за публичні свідкування, і це, що Еремія знайшов: “Я зробився щоденнім сьміховищем, кожен мене на глум піднімає. Бо скоро тілько зачну говорити, зараз мушу кричати про напад, про спустошення, і так слово Господнє зробилось про мене приводом до наруги й насьміху. І подумав я собі: не споминати му про него і в його імя не буду більше промовляти! Та в серці в мене, мов би огонь запалав, втаєний в костях моїх; я силкувався з’упинити його, та й не здолів.”— Ерем. 20:7—9, Ам. Перек.
22. Як треба кермувати благовістям? Для якої причини?
22 Нехай ніхто не мусить себе через здержування правди, але нехай усуне пусті причини й вимівки, які зупиняють службу Царства, які більше тривожать вас і побивають ваше сумління чим робота свідоцтва. Нехай інші вістники в орґанізації поможуть вам розбудити вашу ревність, яка тепер стала запалена знанням наче горюча смола. Скермуйте її у зручне й зорґанізоване проповідування євангелиї. Видима орґанізація Єгови може ужити вас, але й може обійтися без вас також. Але ви не можете обійтись без неї. Безовочні одиниці остаточно бувають відтяті й на їх місце бувають защеплені нові. Відрубані віття вскорі бувають зовялі й погибають, будучи відрубані від соку, що кружить і дає життя. Так само, як відрубати руку або ногу від людського тіла, тоді той відтятий член вскорі пропадає, або коли він знаходиться в бездільній й затерпній позиції, тоді він засипляє, стає безчутним, тратить свою здібність рухатися. Кров в якій знаходиться життя перестає кружити до тих частей тіла, недостарчає нового покарму й не забирає зужитої матерії. Так і річ мається з видимою орґанізацією Єгови. Всі мусять співтоваришити разом, діставати життєвий духовий покарм, який Бог достарчає своїм людям через ту орґанізацію, дає нові правди, які забирають старі думки, й напоминання, які давлять дивовижні особисті ідеї, і все це тримає нас свіжими і сильними і активними, бачучи око в око й воюючи рамя в рамя. Тож не станьте увялою віткою або спараліжованим корінем. Не дайте відрубати себе від орґанізації і поповнити духове самовбивство.— Йоана 15:1—8.
ЛЮДИ РОЗДІЛЕНІ
23. Яка судьба чекає ругателів і байдужних?
23 Полишіть самовбивчий напрям цьому старому світу неправедности. Нехай він кпить і ругається і каже до нас, як колись Єрусалимці казали Еремії: ‘Бог не інтересується землею. Він занехав її. Він не робить ні зла ні добра. І коли б Армаґедон і прийшов колись, то він не прийде в нашому часі, не прийде в цім роді.’ Свідоцтво перестороги байдужно відпихають на бік міліони людей, які можливо не переслідували б, а тільки не хотять приняти його. Така байдужність вистарчає, щоб їх поставити в клясу “козлів”. (Мат. 25:41—46) Ті байдужні через самовдоволення або що уважають себе за мудріших, не зважають на пересторогу, але відпихають її з гордістю, яка обманула необачних, дістати пересторогу про кінець світа в часі їх батьків або прадідів, які кажуть що все так само пробуває як в минувшині,— вони повинні памятати, що ругателі думали так само за часів Ноя й за часів Лота і за часів Еремії. Апостол Петро перестеріг проти присутности таких висших ругателів в цих “послідних днях”.— 2 Пет. 3:3—7.
24, 25. Яка кляса бездільних співтоваришить з нами? Яка її судьба?
24 Є ще одна кляса, що появилась в цих часах послідного свідоцтва. Вони знають про роботу свідчення Свідків Єгови. Вони вірують, що Свідки Єгови мають найлучшу реліґію й що їх література представляє найбільш гармонійне вияснення Біблії. Особливше вони люблять застановлятися над правдами відносно блаженних обставин життя в новім світі Єгови, і вони приходять і слухають наче прекрасної пісні. Вони завжди приходять на зібрання, коли їх олюблені промовці на програмі, рідко вони оминають конвенції, а ніколи служби Спомину. Але ж вони не виконують того, що вони чують, і ревних свідків вони уважають за скрайних і пересадних осіб. Вони пробудяться, але вже запізно, як і про це говорить Езекиїл 33:31—33:
25 “І приходять вони до тебе гурмою, і сідають перед тобою, яко мій люд, і слухають слово твоє, та не виповняють його, бо в устах своїх роблять собі з його жарти, й серце їх уганяє за наживою. І ось ти в них мов сьпівак забавний, що має гарний голос і на струнах до ладу перебирає; вони слухають слово твоє, та не сповняють його. Як же воно справдиться,— бо вже й справдується,— тоді зрозуміють, що між ними був пророк.” Ісус Христос говорив про таких як необачних, кажучи: “А всякий, хто слухає ці слова мої, та й не чинить їх, уподобиться чоловікові необачному, що збудував свій будинок на піску; і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.”— Мат. 7:26, 27.
26. Проповідування виводить на яв кого? В якому числі?
26 Коли ж остаточне свідоцтво порушує ругателів і гонителів, і скобоче уші лінивих і самолюбних і необачних, воно також випроваджує на яв клясу овець, що люблять праведність. Вони не тільки слухають, але уважають і бачуть признаки Христової другої присутности, вірують в пересторогу про надходячий Армаґедон, і беруть до серця напоминання утікати з сітей цього старого світа. Ісаїя предсказав цей славний зріст і жнива, як наслідок з сияючого світла правди, що засияє по цілій землі. Неначе багатство моря вони будуть навертатися, і мов голуби, що затемняють небосклін своїми гурмами, так вони приходять до єдиного світла Єгови орґанізації. Ворота тієї орґанізації є відчинені завжди, не запираються ні в день ні в ночі. Хоч ложна реліґія, політика, комерція, мілітаризм, демони і самий Диявол стараються заперти ті ворота, та вони не запруть їх навіть на хвилину але вони остануться відчинені через які виходить світло й приходять “інші вівці” Господні. Від малого намножаться тисячі, від найслабшого — великий нарід, і це Єгова виконує поспішно, коли Його свідки дають послідне свідоцтво.— Іса. 60:1—22.
БЕРІТЬ УЧАСТЬ У СВІДОЦТВІ Й ПЕРЕМОЗІ
27. Який напрям вони беруть, і як на довго?
27 Оці новоприбувші любимці праведности не приходять до видимої орґанізації Єгови, щоб з захланности пожерти духову поживу й сповістити або щоб свої уши поскоботати принадними правдами про благословенства Царства. Ні, вони не є порушені такими самолюбними мотивами, але уважають за більше благословенство давати правду іншим чим коли вони приняли її зпершу. Вони стають в ряди з іншими свідками Єгови, марширують вперед з позатипічною армією сарани, звіщають широко вість, яка палить розкішні пасовиська на яких духовенство робило сіно, палить так чисто, як позапалювані лушниці Самсоном розпустивши лисиці по стоячому збіжжу безвірних Филистіїв. Тільки сьогодні помазані свідки й їх доброї волі співтовариші не мають таких лисиць, щоб розносили лушниці правди. Але прилучивши свої голоси до всезростаючого шуму свідків, вони не перестануть це робити покіль це останнє свідоцтво дасться всім народам, покіль прийде конець, “докіль не опустіють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цілком не стане пустинею.”— Діян. 20:35; Йоїла 2:1—11; Ерем. 25:36; Суд. 15:4, 5; Іса. 6:11.
28. Який є наш досвід тепер в проповідуванню правди?
28 Тоді перед послушним людством простягнуться безконечні благи в новому світі; але щоб нам жати ті благословенства тоді, то ми мусимо сіяти правду тепер. Вірність у виконуванню цього стягне переслідування на наші голови. Люди будуть чатувати як леви на Божих свідків, ненавидіти їх, запалювати юрби проти них. Вороги розпалюються вісткою їх засуду і тоді підпалюють огняні присуди. Через те вони печуть свідків в публичних часописях і з казальниць і уживають їх зубів і язиків, як списів та мечів, щоб проколоти добру славу свідків через кинення на них призвіщів і зневаг. Як це і Давид сказав: “Душа моя між левами: я лежу між людьми, огнем палающими, між синами людськими, котрих зуби — ратища і стріли, а язик їх меч острий.” (Пс. 57:4) Але ж Єгова достарчає справедливої зброї, яка відвертає огняні стріли лукавого, і де людська сила упаде, там Його дух дає перемогу! — Ефес. 6:10—17; Захар. 4:6.
29. Як довгий іще час, і чому проповідувати тепер або ніколи?
29 Бери участь в славнім скарбі й давай остаточне свідоцтво тепер, щоб ти міг кормитися овочами побіди! Час короткий — і це Диявол знає! (Одкр. 12:12) Час не буде нудним, коли його зужиєте ревно в роботі. Біблія каже, що “парубкував Яков за Рахелю сім років, і здавались вони йому, наче кілька днів, тим що любив її.” І коли той час продовжився поза його сподіванку, то й тоді він перейшов борзо. (1 Мойс. 29:20, 27, 28) Через нашу любов яку ми маємо до Бога і Його Царя і Царства, то час який є між нами і Армаґедоном буде здаватися наче бистра струя з прегарних днів. Коли ті дні проминуть і історія остаточного свідоцтва буде записана, ця то історія вже більше не повториться. (Наум. 1:9; Мат. 24:14) Цей старий світ був зважений на вазі й знайдено його легким; його дні вже почислені, його години вже почислені, і Бог знає його послідну годину. (Мат. 24:36) Наші години для проповідування євангелиї є почислені з ним. Диявол уживає цей послідний короткий час як дикий, ревучий, лютуючий лев, стараючись доказати свій визов; ми повинні уживати наш час для добра, як він уживає для зла. Промине і пропаде той час для доказування, що він брехун, і мати спільність в остаточнім свідоцтві, коли великий годинник Божий вибє послідну годину судьби його в Армаґедоні! Беріть участь в остаточнім свідоцтві тепер або ніколи!