Що ви робите з вашим часом?

“Усьому під небом свій час і всякому ділу своя пора.”— Еккл. 3:1, А. Стан. Вер.

1. Чому Павло писав, що призначений час був короткий?

ЄГОВА натхнув апостола Павла дати осторогу христіянському збору девятьнацять століть тому: “Призначений час став дуже короткий.” (1 Кор. 7:29, Ам. Перек.) Ці утверезаючі слова з уст одного найважніщого авторітету в світі відносно христіянства повинні заставити людей в цім двацятім століттю уважно застановитись. “Та”— запитаєте ви — “чому нам особливше журитись цим тепер? Який час став так короткий, що може дотикнути цю ґенерацію”? Павло вірою поглянув на кінець теперішної систему з її заколотом, корупцією та насильством; і його віра була основана на Святих Писаннях і словах Його Господа, Ісуса Христа. Чи ж Ісус не сказав своїм ученикам, що Він прийде і цей старий світ тоді закінчиться? Так; в це вони вірували і шукали дальшої інформації від Нього. У відповідь на їх питання: “Який знак твого приходу і кінця світу?” Ісус переповів події, які прийдуть і зазначать Його прихід як окоронованого Царя і початку кінця цього старого світа системи. Павло виглядав того кінця і його співбіжучих подій-ознак, коли він дав повисше наведену осторогу. Це, що так багато літ уплило у міжчасі, не послужило для відложення “призначеного часу”. Якщо той час був короткий у Павловім часі, то оскільки він коротший тепер!

2, 3. Чому тепер той час коротший чим в часі Павла?

² Та приступім з цею справою ще ближче домів: Чи ви знаєте, що ті ознаки предсказані Ісусом і яких виглядали апостоли сповнилися на цій тепершній ґенерації? Самі перечитайте Маттея 24 голову, Луки 21 голову, і Марка 13 голову, і побачите про які ознаки Ісус говорив: нарід встане проти народу в тотальній війні, потім голоднеча, пошесть і землетруси, і потім іще більше горе прийде. Тепер пригадайте що брало місце на цій землі, скажім впродовж 35 літ минулих. Чи ви можете не бачити виразних рівнобіжучих подій, що вже навідали цій рід?

³ Цей факт, що ця серія подій разом з іншими предсказані Ісусом, можливо не пробудять вас до його значення покіль не звернеться також уваги, що 1914 р., по біблійній хронольоґії, зазначив конець поганським часам, або періоду із 2,520 літ, які були предсказані, що вони упливуть між відкиненням Богом невірного Ізраїля в 607 р. перед Хр., і приверненням Теократичного правління, яке установить Ісус Христос, як небесний Цар. Ті ознаки стоять, як дороговкази, повідомляючи людей і народи де вони саме знаходяться на струї часу. Підчас коли Павло мав тільки око віри, яким він глядів на конець світа й його суспільні насильства, то ми маємо перед нашими очима цю серію подій такого великого розміру, що вони трясуть світом, свідкуючи, що ми живемо в останніх часах!

4. Вже 1900 літ тому від коли Павло писав, що він короткий, то чому він тепер короткий?

⁴ Тут може виринути арґумент, що коли Павло думав, що час був короткий в його часі, і хоч ми бачимо ознаки предсказані Ісусом, що зазначують початок часу кінця, то чому ми не оправдані заключити, що часу є досить іще? Можливо кілька ґенерацій промине нім Божий гнів буде виллятий проти лукавих і тоді прийде остаточний конець йому. Такого заключення треба зараз позбутися, бо Ісус дальше сказав, коли говорив про ознаки, що “не перейде рід цей, покіль всі ті річи сповняться.” (Мат. 24:34, Анґ. Вер.) Це відноситься до того роду в якому ви живите.

5. Чому ми тут звертаємо увагу на короткість часу?

⁵ На ці факти тут не звертається уваги, щоб вас настрашити в неактивність, а радше, щоб пробудити вас до ваги часу, котрий то рідкий привілей може бути ваш і останок часу використаний в найбільшій мірі. Зо всіх часів в яких людина могла жити, то цей напевно є найбільш благословенний, помимо спроб які тепер дотикають людство. Ми живемо при вершку віків, коли то зопсутий світ знаходиться в його смертних муках і ясний новий світ, із зростаючою силою, жене лукавство у куток, щоб там покрутити і очистити землю з нього на віки. ‘Великий день Господень спішить скоро,’ — перестеріг пророк Софонія. (1:14) Коли він так поспішно приходить, то ми не переходим на сторону ругателів, які відпихають цей конець в далеку будучину, кажучи: “Можливо колись, але не в наших часах!” Така гурма людей жила на цій землі й в минувшині.

6, 7. Яка ілюстрація перестерегає нас проти того, щоб не ругатися тепер?

⁶ Якщо вам хочеться поругати з доказів про короткість часу, що лишається, ви можете корисно стратити кілька хвилин, які ще лишаються для вас, і застановитися над подією, яка взяла місце 1,656 літ після того, як чоловіка поставлено на цій землі. Тоді праведний чоловік Ной щойно скінчив був будувати величезного ковчега. Підчас будування того ковчега Ной також доручував вість лукавому й зопсутому роду людському, який відвернув був своє серце від праведних доріг Творця, Бога Єгови, і який добровільно пішов за провідництвом противника Сатани, Диявола. Вони не мали часу вислухати того “проповідника праведности”. Замість звернути увагу на його осторогу про близькість надходячого знищення, то вони займалися їх власною самолюбною приємністю. Тоді, нагло, потопні води ринули! Страх обгорнув їх серця і вони зрозуміли, що вони не використали свого часу, коли вони насмівалися й зневажали Ноя і його родину. Коли життя лукавих зникало, Ной і його родина з сім членів, що використали їх час по наказу Бога, вигідно знаходилися в охоронному ковчезі. Тож нім хтонебудь почне ругатися, то нехай знає, що апостол Петро описав подібний конець для тих, що живуть в цім часі й які добровільно нехтують ознаками, які доказують близький кінець цього світа.

⁷ Каже Петро про це: “Це найперш знайте, що в послідні дні прийдуть ругателі, йдучи за своїми похотями, і скажуть: Де обітниця приходу Його? Від коли бо батьки умирають, усе так само пробуває від почину сотворення! Такі [люди] добровільно несвідомі факту, що давно тому існували небеса й земля, що сформувались по Божому велінню із води через воду, для чого й тогдашний світ водою затоплений погиб. Нинішні ж небеса і земля тим самим повелінням заховані, і на огонь зберегаються про день, коли безбожні будуть судитися й погибнуть.” (2 Пет. 3:3—7, Ам. Перек.) Це зізнання піддержав вповні самий Ісус, коли Він сказав: “Як же дні Ноєві, так буде й прихід Сина чоловічого. Бо, як було за днів перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег, та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всіх; так буде у приході Сина чоловічого.”— Мат. 24:37—39, Ам. Перек.

8. Чому позірність сталости світа не повинна обманути нас?

⁸ Якщо з поверховного вигляду вам здається, що нема ніякої ознаки, що цей старий світ на березі пропасти, але що його інституції є сильні й неподатні, то памятайте оцей случай: Коли народ ізраїльський утікав від гноблючого Фараона, то його армія ніколи не була в ліпшому стані. Його військо знаходилося в найвисшій мілітарній силі й славі; втікаючі Ізраїльтяни, що знайшлись у невихідному місці, стались легкою жертвою для нього. З поверховного вигляду здавалось, що та армія могла бути діяльною через многі роки в будучині. Але ж та армія змарнувала свій час, коли вона увігналась між високі мури морської води, які Єгова зробив як прохід для Його вибраного народу. В кількох хвилях та колись сильна армія сталась кипою руїни і мертвими трупами.— Вихід 14 і 15 голови.

У ВІЧУ ПИТАННЯ

9. З огляду на ті докази, яке питання виринає?

⁹ Для думаючих людей, що теперішна сила народів не здержить дня знищення, разом із доказом, що останок часу є дуже короткий, виринає оце питання: Що нам робити з часом, що ще остається, щоб ми зужили його як найкорисніше? Або, як це Петро каже: “Бачучи, що все це зруйнується, то якими слід вам бути в святому життю і благочестю.” (2 Пет. 3:11, Ам. Вер.) Цей контраст також виразно розріжнює між тими, що будучність має для тих, що розумно ужиють свій час і тими, що не використають свого часу. Мудра людина, отримавши ясний доказ з св. Письма про час в якому живемо, довідується що робити і коли робити. Так поступивши, вона не потребує боятися вираження Божого гніву проти неї. “Серце мудрого знає час і суд.”— Еккл. 8:5, Анґ. Вер.

10, 11. Яку користь або шкоду принесе набуття багатства нам тепер?

¹⁰ Ясним є, що коли старий світ має вскорі пропасти, то мудрий чоловік знає, що він не може тратити свого часу, як це світ робить. Ділаючи на підставі засади, що “благочесття — надбання” (1 Тим. 6:5), світ на сліпо вганяє за багатством і силою. Своїм багатством вони набувають розкошей, яке відвертає ще дальше умисли від Бога. Але ні щастя ні вдоволення не є їх судьбою. Нім хтось піддасться спокусі, щоб шукати багатства в цім посліднім часі, або навіть і частину його, нехай послухає Павлової поради, яку він дав Тимотею про цей предмет: “Котріж хочуть забагатіти, впадають у спокусу й теняти й в хотіння многі нерозумні й шкідливі, що топлять людей у безодню й погибель. Корень бо всього лихого сріблолюбство; котрого інші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками.”— 1 Тим. 6:9, 10, Ам. Перек.

¹¹ Мудрий цар Соломон записав, що після того, як він займився городами, домами, невільниками, багатством, провінтіями і всілякими розкошами, він був примушений заключити, що “все воно марнота, тільки мучить дух, і ніякої з того користі під сонцем”. (Еккл. 2:1—11) Щоб чоловік був так зручним, щоб міг загорнути багатства цілого світа, то й тоді він не може направду сказати, що він використав свій час. “Що бо за користь чоловікові, хоч би світ увесь здобув, а життя своє занапастив?” (Мат. 16:26, Ам. Стан. Вер.) Соломон дальше сказав: “Бачив я все, що робиться під сонцем: що ж? усе марнота й нікчемне діло!”— Еккл. 1:14, Мофат.

12. Чому цей короткий час полишено для нас?

¹² Велика це дурнота тратити свій час на згромадження багатств, які ‘міль зїдає й ржа псує і злодії крадуть’, а навіть тратити більше часу чим цього конечно потрібно, щоб постаратися о життєві конечности! (Мат. 6:19) Таким чином відвертається ум від більше важних річей. Час, який остається для цього старого світа, то не для цеї цілі, щоб ми могли далі ступати таким стремлінням. В цім короткім останнім часі це є воля Божа, щоб всі люди пізнали Його і отримали життя. І як же люди пізнають Бога і Його вимоги? Апостол Павло підносить те саме питання і тоді дає відповідь, в листі до Римлян 10:14: “Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?” Єгова, який ‘має час для всякої цілі’ (Еккл. 3:1) відложив цей час для проповідування, та й люди мусять бути проповідниками. Щоб підкреслити факт, що проповідування євангелиї зараз упередить остаточний конець, Єгова велів свойому єдинородному Сину заявити: “І проповідувати меться євангелия царства по всій вселенній на свідкування всім народам; і тоді прийде конець.”— Мат. 24:14.

13. Чому глядіти на проповідування, як найбільш корисне страчення часу?

¹³ Це так великий привілей мати участь в цій роботі, що Писання заявляють, що навіть ангели в небі тішилися б цею нагодою. (1 Пет. 1:12) Вони не відчувають, що це є низше їх поваги або марновання часу вивисшати Єгову, як суверена всесвіту і звідомляти, що Його Цар, Ісус Христос, є окоронований. А однак цей привилей є схоронений для людей, та хоч би і всякий чоловік не схотів проповідувати, то однак це буде доконане, тому що Ісус заявив, що коли б його послідовники замовкли, то “каміння зараз кричали би”. (Луки 19:40) Отже Ісус поставив властивий взірець. Він не здержувався від проповідування, але ревно посвятив своє життя на цю одну річ. А що Він ‘лишив нам приклад ступати Його слідами’ (1 Пет. 2:21), то чи проповідування не є найбільше корисний спосіб в який ми можемо віддати наш час?

14. Чому нам тратити час, щоб уліпшити нашу здібність, як міністрів?

¹⁴ Правда, що це не є мала відповідальність бути речником або амбасадором для Правительства Всемогучого Бога. Ваше життя і життя інших залежить від того, як за добре ви проповідуєте, як за переконуючі ваші арґументи є, як за тривалі ваші змагання є. Мужі цього пропадаючого світа хватають за нагоду бути амбасадорами правительств, які засуджені на знищення вічне. Многі роки вони віддають, щоби приготовити себе для їх заняття. Тож чи воно не здається, щоб ми, в чиїх руках спочиває ще більша відповідальність, повинні віддати трохи нашого часу на поліпшення наших здібностей як міністрів Божих через студію?

СТУДІЯ

15. Хто є напімнутий студіювати? Чому їм треба студіювати?

¹⁵ Студіювання є дійсно корисна річ, і жадний христіянин не повинен набути мильного поняття, що він може дістати признання від Бога без студіювання, або що він надто занятий, щоб користати з часу студії. Напоминання є: “Студіюй, щоб міг показати себе угодником Бога,” і ці слова не були написані для користи людей, що до тепер не отримали знання правди. Без перестанної студії правд, які колись були вельми дорогі, тепер стають неясні й зникають. Щоб корисно проповідувати іншим, то криницю правди треба доповняти. Духовенство, що марнує свій час на фільософію й писанину людську замість студіювати Боже Слово, є згадані в Біблії як “криниці без води”. Ми, будучи дірявими посудами, можемо статися такими самими хіба що ми відсвіжуємо себе водами правди. Такі висохлі джерела заледви чи можуть загасити спрагу людей, що шукають правди, як що на щастя вони знайдуть їх. Тоді час слухача як і проповідника буде змарнований.

16. Чому нам бути пильними, коли студіюємо й проповідуємо?

¹⁶ Павло признав близьку звязь між проповідуванням, навчанням і студією, коли він дав оцю пораду молодому проповіднику Тимотею: “Пильнуй питання св. Письма, проповідування і науки.” (1 Тим. 4:13, Мофат) І чи Павлові слова не містять дальшого поучення для слуги Божого, що розуміє час? “Пильнуй”, він каже. Воно справді легко, підчас студії, позволити умові бродити думками, що не відносяться до точки, і то помимо того, що очі глядять на стрічки й сторінки, однак часу не використують. Неясне вражіння висмикає скоро з ума, бо ж в суті річи воно ніколи не заглибилось там. Щоб хотсь міг використати час, то він мусить сполучити свої сили на те єдине діло. Підчас студії, працюй важко; коли проповідуєш, то нехай думки найкориснішої якости сповнять ум, і так поступати з кожним завданням, що попаде в руки христіянина. “Що маєш робити, роби руками твоїми,” напоминають Писання (Еккл. 9:10); і, щоби виконати гаразд діло, то людина не може вдоволятися “якби вітер бючи”. (1 Кор. 9:26) Знання є конечне для корисного проповідування.

17. Яка є найлучша метода студіювати Біблію? Чому?

¹⁷ Побільшення справности в студії підносить вартість часу втраченого. Хоч читання Біблії від початку до кінця безсумніву побільшить оцінення правди, одначе знання можна скорше набути при помочи спису предметів. Наприклад, писання відносно воскресення є розкинуті по цілій Біблії. Хтось, що особливше зацікавиться цим предметом, скористає найбільше, коли збире разом ті розкинуті тексти і порівнює їх один з другим, і так збагне Божий ум про цей предмет. В цім то згляді видання Товариства Вартової Башти є особливше цінні, тому що вони представляють збір текстів, що взяло б одиниці досліджувати много трудних годин. Інформація осягнена через слідкування Писань на самоті, ‘заповідь за заповіддю, правило за правилом’ (Іса. 28:10) становить запас інформації з якого черпається знання при розбиранню Біблії з іншими людьми.

18. Чи можемо припускати, що ми будемо завжди мати біблійну літературу?

¹⁸ Оцими роками Господь так щедро старався про своїх слуг, що деякі склонні приймати духову поживу за річ дозволену. Світ так сильно приняв правило, що “це не може статися нам”, що небезпека існує між христіянами забути, що противник не скінчив іще своїх днів і бродить по землі, шукаючи кого б пожерти. Дальших спроб можна з довірєм сподіватися. Воно може статися нам і станеться. Якого виду його наступаючий напад буде, то цього годі предбачити, але чи ж воно неможливе, щоб Сатана знов повторив те, що він зробив уже так багато раз у минувшині, заборонивши Біблію і споріднені з нею видання? В такому случаю, щасливий христіянин, що приняв оцю пересторогу: «Мій сину! памятай, чого я тебе навчаю, й ховай заповіді мої в памяти.” (Прип. 3:1, Ам. Перек.) Так, час відлежений на заглиблення Божих правд в умі, той час ужитий корисно.

ХОДИТИ НА ЗІБРАННЯ

19. Чому це корисно сходитися з іншими?

¹⁹ Дальша поміч для справности в проповідуванню Євангелиї приходить через інструкції на христіянських зібраннях, які перепроваджують Свідки Єгови. Адже ніхто не може по правді сказати, що він так високо вивчився, що вже не потребує вчитися від інших. Чи то людина розбирає саму Біблію чи біблійні помічники, як от Вартову Башту, то присутність інших дає скріплення й поміч. Це є Богом установлене правило: “Як залізо гострить залізо, так гострить чоловік зір друга свого.” (Прип. 27:17) Про це дальше можна сказати: “Де бо двоє або троє зберуться в імя моє, там я посеред них.” (Мат. 18:20) Божий дух оживлює уми тих, що покірно збираються разом розбирати Його Слово. Через співучасть у зборовій студії, людина не тільки користає з думок других, але вона несамолюбно помагає своїм співдругам користати з інформації яку вона має про той предмет. І так всі використують час.

20. Чому сходитися на тижневі зібрання є корисним?

²⁰ Виразні вказівки подаються про проповідування євангелиї на тижневих служебних зібраннях Свідків Єгови. За цей скорий зріст у числі активних Свідків Єгови в цих роках можна багато приписати цьому вишколу. Це не є курс для вишколу в штуці крамарства, а тільки звернення уваги на спосіб проповідування св. Писань, який Христос і апостоли приняли і він підсуває думку для практичного виконання тієї самої роботи сьогодні. Сталі сходини на студії Вартової Башти й на служебні й інші зібрання — це корисний спосіб для слуги Божого віддати свій час для тієї цілі.

21. Яку мету ми повинні поставити відносно зібрань? Чому?

²¹ При цій точці хтось може сказати, що вага в годиннику пійшла за далеко, тому що тепер є за багато зібрань, які забирають занадто велику часть із корисного часу. Чи не лишилося б більше часу для проповідування, коли б менше часу тратити на зібрання? Так, часу можна б прибавити; але без інструкції й христіянської спільности, що набувається на таких зібраннях, вскорі інші справи забрали б той “корисний” час. Той час страчений у зборі з мужщинами й женщинами, що їх уми й серця наставлені служити Богу, приносить вам вічне добро. Чим остаточний конець наближається близше, і лукавство збільшається, тим небезпеченство збільшається із стичности зо світом. Бог, предбачивши це, велів Павлові написати у своїм листі до Жидів: “Не занедбуймо збиратися разом, як деякі роблять, але заохочуймо один другого чим більше ви бачите, що той великий День наближається.” (Жид. 10:25, Ам. Перек.) Деякі занехують збиратися, як це Павло каже, і вони давати муть многі арґументи для цього, але це не є корисний напрям, щоб ним ступати. Постановивши собі мету, щоб ніколи не втратити зібрання про які Господь постарався для Його людей, христіянин буває охоронений від замішанняся в справи цього світа. Він не має часу на це!

22. Чому це є заощадження часу держатися добрих звичаїв?

²² Добре б завжди тямити, що взірець по якому кожний з нас живе, і спосіб в який ми зуживаємо наш час, головно рішається навичками, які ми зформували, добрими або злими. Звичайно буває, що шлях який видається найбільше трудним, по уважнім розгляненню, буває найлучшим. Це широку дорогу, що Сатана збудував, щоб запровадити своїх послідовників у погибель. Подорожний в своїй життєвій дорозі не може тратити свого часу на прогульки і збочення від вузкої дороги, хоч вона й трудніша дорога. Одного дня він спостереже, що він зайшов за далеко; навечки можуть так звязати його, що останок часу покажеться надто коротким, щоб вимотатися з них і повернути назад на стежку життя. Не дайте себе заманити, щоб ‘полюбити розкіш більше ніж Бога’ від чого христіянам раджено відвертатися. (2 Тим. 3:4) “Не ходи стежкою безбожних, і не любуйся дорогою лихих. Покинь її, не ходи нею, відхиляйся від неї й простуй собі мимо.” Хоч треба приложити змагання, щоб корисно стратити час в набуванню знання, зате нагорода велика: “Держись твердо моєї науки, не занедбовуй, допильновуй її, бо вона життя твоє.”— Прип. 4:14, 15, 13, Ам. Перек.

23. Який багатий дар ми маємо? Як ми повинні сильно держатись його?

²³ Одначе студіювання й сходини з іншими христіянами не є запевненням, що та особа завжди затримає його (знання). Павло перестерегає, що “тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб іноді не відпасти.” (Жид. 2:1, Ам. Перек.) Справді жалюгідна річ це була б, коли б по страченню днів, місяців або й років у пізнанню Божого Слова, людина знайшла, що її знання відобрано тим, що дав його! Тоді справді багато часу вона змарнувала. Але ж така річ не мусить статися, і найлучший спосіб запевнити себе проти цього, то тримати правду ясною через ужиття її. Єгова дав багатий дар для тих, що дістали зрозуміння Його намірів. “Не занедбуй твого дарування,” каже Павло, “Роздумуй над цими річами, і віддай себе цілком їм; щоб успіх твій був явний у всіх.” (1 Тим. 4:14, 15) Треба уживати того дару й не занедбувати, щоб всі могли бачити, що той слуга зробив поступ. Це погоджується з тим, що Ісус сказав своїм ученикам в одній Його приповісті: “Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметься від него.”— Мат. 25:29, Мофат.

24. Яка приповість говорить, що хто не уживає того дару, той втратить все?

²⁴ Повисше наведеними словами Ісус указував, що станеться з талантом, який поручено лінивому слузі, який відмовився або занедбав орудувати ним і принести зріст панові свойому, до якого він належав. Той талант силою забрано від нього і дано слузі, який корисно ужив свій час, щоб принести зріст! Що сталося з слугою, що відмовився ужити свого дару і принести овочі Царства, дальше показують Ісусові слова: “Викіньте нікчемного слугу в надвірну темряву!” (Мат. 25:30, Мофат) Так, світло розуміння Божого Слова темніє й згасне цілком в умі того, що з недбальства не орудує талантом або справами Царства, які поручено в його руки. Таку особу Господь признав за “нікчемного” і негідного розуміня Його намірів.

(Дальше буде)