Поклик вихваляти

“Все, що дихає, нехай хвалить Єгову. Хваліте Єгову!”— Пс. 150:6, Ам. Стан. Вер.

1. Кого ми повинні славити? Чому це чимраз більше потрібно так робити?

ЄГОВА, великий Будівничий вселенної і Творець життя, є гідний хвали. Для своєї приємности Він добровільно підпринявсь привести в існування велику масу порядних сотворінь, видимих і невидимих. Жадне із тих сотворінь не може існувати незалежно від Нього, і тому всі сотворіння є зобовязані до Бога, і мусять спільно нести свідоцтво про Його найвищість через показування, що Його робота є гідна похвали, або інакше пропасти. Скоро надходяча битва Армаґедону робить цю справу прославлення Бога всепильнішою, щоб остатися в живих. В цім критичнім стані світової історії, то це не мале питання, що є відповідне для нас. Це великий день рішучости, та й потреба вимагає, щоб ми заглянули фактам у віче й рішили де ми стоїмо в цім питанню про всесвітну суверенність. Чи ми є за Богом і Його царством праведности? Або ми кидаємо нашу судьбу із цим лукавим світом під його князем Сатаною, вдоволяючись його многими плянами для людського уліпшення? Ми не можемо оминути цього питання, ані той короткий час даний нам не позволить нам безконечно вагатися нашими кроками. Тільки виразний крок в напрямі прославлення Єгови запевнить нам вічне існування, тому що Бог тепер провадить усе до рішального суду. Те що не відбиває слави Божої є засуджене на знищення.— Пс. 9:7, 8.

2. Як високо той приказ возноситься, щоб хвалити Його? Чому?

² Натхнений псалміста наперед знав про ті річи, і тому він накликує, “все, що дихає”, вихваляти ме Єгову. Він так вповні розумів цілковиту залежність сотворінь від Бога, чи вони остануться живими в цей день суду, що він пійшов поза країну чоловіка і накликує невидимі небеса вихваляти. Піднесеними словами він виспівує: “Хваліте Єгову. Хваліте Єгову з небес, хваліте його на висотах. Хваліте його, всі ангели його! Хваліте його, всі войнства небесні! Хваліте його, сонце і місяць! Хваліте його, всі ясні зорі! Хваліте його, ви небеса небес, і ви води над небесами! Нехай хвалять імя Єгови! Він бо велів, і вони сотворились, і поставив їх на всі часи і на віки; положив закони, і не переступлять їх.” (Пс. 148:1—6, Ам. Стан. Вер.) Навіть вірні духові сотворіння, що домують в невидимих небесах високо над чоловіком, не є виняті від прославлення Бога Єгови. Вони мусять благословити і хвалити Бога як доказ, що вони піддержують його всесвітне царювання. Вірні духові сотворіння виконують це, бо при народженню Ісуса вони явилися з вістником ангелом і їх бачили Бога-боячіся пастухи. “І зараз явилося із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й кажучи: Слава на висотах Богу, а на землі мир між людьми, яких Він вподобав.” (Луки 2:13, 14, Ам. Стан. Вер.) Тепер, коли Ісус прийшов в 1914 р., і засів як Цар на своїм престолі сили, ті небесні сили більше чим коли своїми хваленнями сповнили коритари Божої домівки.— Одкр. 12:1—12.

3. Кому на землі сказано славити Його? Чому це розумно так робити?

³ Була б це смертельна помилка заключати, що потреба виславляти Бога є ограничена тільки до небесних сотворінь. Жадне сотворіння, в найвисшому стані або й в найпокірнішій позиції, не є виняте від обліґації шанувати й прославляти свого Творця. Тимбільше, що це сталося тут на землі, започатковано визов зверхності Бога, і тому це області цеї землі, що той визов був раз на все полагоджений. Тим що чоловік є сотворений меншим чим ангели, тому він буде мудрий, коли цей натяк прийме від вірних сил. Все бездушне твориве виявляє славу Божу, тож воно на місці, щоб і розумні людські сотворіння прилучилися з решта творива, включаючи й ангелів, в проголошенню Божих чудових чеснот і свійств. Псальміст мав на думці не оминути нікого, коли він накликував прославляти Бога, і тому він звернув свою увагу від високих небес до цеї землі: “Хваліте Єгову, земні творива, ви велетні морські й всі безодні! Огонь і гряд, сніг і мрака, буйний вітре, що сповняєш слово його; ви гори і згіря, садовина і всі кедри, дикі звіря і всякий скот, повзаюча зьвірина і пташина крилата; ви царі землі і всі народи, ви князі і всі судді землі; ти юнацтво і ви дівчата, ви старі з діточками! Хваліть імя Єгови! Бо вивисшилось імя тілько його одного величчє його над землею і небесами.” (Пс. 148:7—13, Ам. Стан. Вер.) Розумне воно для чоловіка тепер поважно застановитися над тими словами, бо вони значать життя. Цю причину показує ще інший пророк Божий, який писав про ці останні часи: “Єгова розправляється з народами; він судиться з усяким тілом: безбожних він дасть під меч, каже Єгова.”— Ерем. 25:31—33, Ам. Стан. Вер.

4. Чи володарі й люди послухали цього наказу? Що доказує це?

⁴ У вічу такої здорової поради, предсказуючи сумні наслідки для тих, що не зважають на поклик прославляти Бога, можна б сподівати ся побачити великий хор голосів прославляючи Всевишнього, шукаючи Його спасення. На жаль так воно не є. Очевидно, що “князі й всі судді землі; ти юнацтво і ви дівчата, ви старці з діточками”— не пішли за порадою Псальми 148. Коли б так, тоді не було б дві тотальні світові війні в цім століттю з майже усім людством, малими і старими, жінками і чоловіками, яких згуртовано і присилувано брати участь у змаганні тотального народу проти його ворога. Тепер перед народами не було б замотаних проблєм як контролювати атомною енерґією, щоб не допустити до світового нещастя. Мілітарні власти не приказували б науковим силам кожного народу, щоб вони розвинули ще більше відповідні знаряди смерти і знищення. Бомба з космічних лучей, що є тисяча раз сильніша від її атомної попередниці, не лякала б володарів, ані не мусіли б вони приписувати величезні суми, щоб перебігти інших у світових збройних перегонах. Ні, замісць того, тотальні змагання всіх народів і людей були б скупчені й зєдинені для прославлення Господа Бога, якого царство через Ісуса Христа народилося в 1914 р., в сповнення біблійних пророцтв.

5. Кого це опрокидає як “висші власти”? Чому так?

⁵ Отже у світлі Псальми 148, народи занехали їх найвисші завдання. Більше чим коли, тепер ясним є, що ті володарі не становлять “висших властей”, “призначених Богом”, ані це не правда, що вони володіють “з ласки Бога”. Після фактів, то вони напевно не урядують на “славу Божу”, ані вони не є Його урядовими слугами або міністрами. (Рим. 13:1—4) Та й не служать вони на добро народу, бо ж Ісусове пророцтво про ці часи каже, що “умертвіють люди від страху та дожидання того, що прийде на вселенну”.— Луки 21:26.

МИЛЬНО СКЕРМОВАНІ ХВАЛЕННЯ

6. Чиїми хваленнями земля сповнена? Зі сторони чиєї?

⁶ Якби не було, то між народами землі, а головно в Христіянстві, сьогодні є удавання в хваленню Бога. От урочисті церковні будинки й храми можна знайти всюди, із платним духовенством, яке кермує людськими хваленнями. Замість вихваляти Бога, то земля бренить прославленням сотворінь. Чоловіки й жінки, що осягли славу на фінансових, політичних, соціяльних, мілітарних, реліґійних та спортових полях, вони бувають виставлені високо в публичнім оку і є виславлені за їх діла. Без ніякого спротиву від духовенства, які самі прилучуються з ними, люди постійно занехують Божий закон. Вони возвеличують знатних і мудрих людей цього світа, який тепер лежить під лукавим Сатаною, Дияволом. (1 Йоана 5:19; Мат. 4:8, 9) Сумні наслідки, які завжди приходять з прославлення людей не мають впливу на це мильно-спрямоване почитання. Кожний чоловік хвалиться своїми ділами і ділами своїх спільників, підчас коли апостол Павло радить: “Хто хвалиться, в Господі нехай хвалиться.” (1 Кор. 1:31) Нехтують вони мудрою порадою, що тільки Бог має бути прославлений, і це для доброї причини: “Достоєн єси, Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю усе єсть і сотворено.” (Одкр. 4:11) Це включає хвалення від чоловіка, що був сотворений для Божої слави.

7. Яка світова орґанізація є обожана? Чи її хвалення видержать?

⁷ Люди не тільки спільно віддають честь особам, але й народи зєдинилися разом, щоб виставити великий ідол, якому вони віддають честь і славу. Орґанізація Обєднаних Народів, із світовою столицею, є поставлена як єдиний ратунок для страшних проблєм, які тепер обгорнули народи і люди. Приповість радить мізерному чоловіку: “Не хвались завтрішним днем, незнаєш бо що той день уродить”; ґльобальні архитекти нерозважно хваляться “лучшим світом взавтра” за змаганнями Обєднаних Народів. Вони предсказують, що вони доконають великих річей для терплячого людства, і вони накликують людей, щоб вони вповали й піддержували їх. Реліґійне духовенство дає їм свою моральну піддержку й глядить на них, як на Боже средство для установлення миру. Обєднані Народи сталися тим витесаним бовваном, що представляє чоловічу силу й його осягнення, і їх привітують як спасення світа. Але він ніколи не видержить поруч Єгови Бога. В надходячому залагодженню спору відносно того хто є достойний хвалення, Бог не позволить, щоб належита слава Його пійшла до того боввана. Він каже: “Я Єгова; імя моє, і не поступлюсь славою моєю кому іншому, величчю моєю — бовванам.”— Іса. 42:8, Ам. Стан. Вер.)

8. Студіюючи історію Біблійну, що такі ідолопоклонники можуть побачити?

⁸ Політичні й реліґійні провідники повинні розглянути історію минулих віків, щоб рішити чи подібні пляни для спасення світа стрінуть який небудь успіх. Можливо вони скористали із того, що сталося в часах зараз по потопі Ноєвого часу, коли то люди старались збудувати надзвичайне місто й башту, яка мала сягати аж до небес, все це, щоб задержати світ вкупі й виробити собі велике імя. Бог установив правило не позволити, щоб Його честь і слава перейшли до інших. Він помішав тих майбутніх будівничих і обернув в ніщо їх спільні змагання. Він не змінився від тоді до тепер, та й не зміниться Він у будучині аж до Армаґедону в вимозі, що слава має бути віддана йому. Якщо люди двацятого століття настають, щоб збудувати такий ідол, то вони не можуть сподіватися нічого лучшого чим того, що Бог призначив: “Осоромляться всі, що перед ідолами кланяються, славляться нікчемностями.” (Пс. 97:7) Вони вельми скористали б, коли б завважали, як Бог був побуджений до гніву й порушений ревнувати з причини вирізаних бовванів яких вихваляв Ізраїль, і як Він передав той старинний нарід на цілковите знищення.— Пс. 78:56—64.

9. Яким чинником Бог звершить свої хвалення? Коли?

⁹ Але володарі не хотять звернути увагу на історію схоронену для науки тих, що бажають бути дійсно мудрими. (1 Кор. 10:11) Ненастрашившись минулими невдачами, вони йдуть вперед із своїми власними плинами без Бога, і в той самий час ніби позірно признають Бога. Такий стан у світі Ісаїя був змушений описати: “Позаяк цей нарід устами тілько близиться до мене, і язиком тілько мене шанує, серце ж його далеко відстоїть від мене, а страх їх передо мною походить із науки заповідей людських, тим і я з людьми такими незвичайно дивне диво-чудо витворю, так що мудрість у премудрих їх зникне, й розуму в їх розумних не стане.” (Іса. 29:13, 14, Ам. Стан. Вер.; 1 Кор. 1:19) Єгова не бажає служби від ніякого політичного уряду, ані через ніякий чинник ідолських бовванів. Це через своє Царство, що Єгова удосконалить хвалу собі в небі й на землі, і тому то Царство є головною темою Біблії й чому Ісус навчав христіянів завжди молитися о його прихід. Тепер воно стоїть відкрите в небесній славі, і вскорі воно володіти ме необмеженою властю над цею планетою-землею. Отже день справді прийшов, коли то люди мусять рішити чи вони будуть покланятися й вихваляти інші сотворіння й боввани або чи вони шукати муть Бога й почитати Його.

ЧОМУ ЗНАТИ І СЛАВИТИ ЙОГО

10. Що воно значить для людини пізнати і хвалити Єгову? Чому так?

¹⁰ Щоб бути практичним, чому чесна й щира людина повинна шукати пізнати Бога й прославляти його? Чи ти не можеш пропасти у світі, що сповнений поклонниками сотворінь, рукотворенними ідолами й плянами для свого збагачення, як що ти візьмеш противний напрям і вихваляти меш Бога? Що в цім знаходиться для тебе? Сказати вкоротці, це значить життя для тебе, не на шістьдесять або сімдесять років, але на роки без числа. Ісус сказав: “Це ж життя вічне в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.” (Йоана 17:3, Ам. Стан. Вер.; Рим. 6:23) Жадні людські чинники не можуть запевнити вам так багато. Коли Всемогучий Бог вскорі встане, щоб виразити свій справедливий гнів проти цього беззаконня, проти світа, що покланяється сотворінню, то тільки людина, що має незломну віру буде жити, бо вона мати ме Божу ласку на собі. Люди, що тепер почитають правильно Бога, “будуть заховані в день гніву Господнього”. (Соф. 2:3, Анґ. Вер.) Тому то ви мусите правду признати слів пророка: “Бо великий Єгова і достойний хвали, страшнійший від усіх богів. Бо всі боги поганські нічо, а Єгова сотворив небеса.” “Від сходу сонця до його заходу нехай хвалять імя Єгови!” (1 Паралип. 16:25, 26; Пс. 113:3, Ам. Стан. Вер.) Ви мусите зрозуміти, що ваша вічна судьба спочиває в руках Божих через прославлення Його імя, бо ж “в його ласці — життя”.— Пс. 30:5.

11. Чому прославляти треба почати тепер, перед Армаґедоном?

¹¹ Не зробіть помилки в цій справі! Це бо хвалення Бога, що запевняє визволення і спасення в новому світу вічного життя. Хіба що чоловік тепер прославляє Бога через визнання своєї віри, то для нього нема триваючої будучини; та й в цім нема виїмків. “Писано бо: Як живу, говорить Господь, що передо мною поклониться всяке коліно, і вякий язик визнавати ме мене.” (Рим. 14:11; Іса. 45:23, Ам. Стан. Вер.) Отже вірний апостол Павло мав піддержку з Писань, коли він арґументував, що це не вихвалювання людей або бовванів але визнання слави Богу — провадить до вічного спасення. Він висказував ум Божий, коли він заявив: “Серцем бо вірується на праведність, устами ж визнається на спасення.” (Рим. 10:10) Це є неминуче, що всі люди, що жити муть, припадуть на свої коліна перед Богом Єговою і визнають Його зверхність, і це вони мусять почати робити тепер. Коли Армаґедон вибухне на землі, тоді вже буде запізно починати покланятися Богу, тому що суд над усіма живучими буде довершений і виконавцям його буде даний сиґнал почати їх діло. Тоді в Армаґедоні на смертельній постелі ніяке каяння не буде приняте. Отже час на тверезе розглянення є тепер, коли є ще нагода.

12. Через кого Він буває тепер прославлений чим раз більше? В який спосіб?

¹² Сьогодні “велика громада” людей “зо всіх народів, і родів, і племен, і язиків” приносять хвалу Богу у властивий спосіб; і їх ряди постійно зростають. (Одкр. 7:9—17) Із Свідками Єгови вони підносять їх голоси із кожного краю, відбиваючи слова псальміста: “Хвали Єгову. Хвали Єгову, душе моя. Покіль жити буду, хвалити му Єгову: Співати му хвалення Богу мойому покіль мене стане. Не вповайте на князів ані на сина чоловічого, які не можучи помогти. Його дух виходить, і він повертає в свою землю; і в той день його задуми пропадають.” (Пс. 146:1—4, Ам. Стан. Вер.) Непоборимий дух Єгови є силою цього співання хвалень, і ніщо не здержає його зросту. У майже кожний практичний спосіб, з великим трудом топтання порогів від дому до дому, постійно відвідуючи людей з вісткою Царства, Свідки Єгови й їх співтовариші свідкують людям про Царство і Його благословенства. Вони накликують людей, щоб вони прилучилися в прославленню Бога, тому що на цім питанню про хвалення Бога, що люди тепер бувають суджені. Це є велика робота відлучення, яка тепер відбувається між людьми усюди, як Ісус це предсказав. Ті, що прилучаться до співу про Божу славу — це названі “вівцями”, які наслідять вічні благословенства. Хто ж відмовиться визнати Бога через прославлення Його імя, яке тепер бере місце — ті ставлять себе у клясу “козлів”, яких конець є вічне знищення. (Мат. 25:32—46) Де ви стояти будете? Чи ви зможете сказати, як це предсказано, що Ісус сказав: “Буду славити Єгову устами моїми; і віддам хвалу Йому серед збору.”— Пс. 109:30, Ам. Стан. Вер.