Сполучення нашого хвалення всесвітно

1. Якого світського курсу не потрібно вчитися, щоб прославити Його?

ПРИПУСТІМ тепер, що розглянувши повисше наведені факти відносно важности прославляти Бога в цім кінці світа, ви щиро бажаєте пізнати Бога і старається про спасення й благословенства які Він обіцяв. Що ви повинні робити? Чи вам записатися до реліґійної семенарії й взятись за трудний курс студії, стратити кілька років, щоб приготовити себе служити Богу в спосіб в який заслугує на Його спасення? Чи вам перше отримати посвідку на якій зазначено ваші високі наукові осягнення в школах цього світа нім ви можете надіятися визнати хвалу Богу? Якщо так, тоді не багато людей можуть надіятися бути відповідними для спасення, яке Бог обіцяв. І якщо тільки кількох здібних і відповідних можуть співати Божі хвалення у властивий спосіб, тоді як нам розуміти оці слова Ісуса? “І проповідувати меться євангелия царства по всій заселеній землі на свідоцтво всім народам; і тоді прийде конець.” (Мат. 24:14, Ам. Стан. Вер.) Як тоді можна дати таке свідоцтво всім народам в цій ґенерації, як це Ісус сказав буде даватися, хіба що много, много людей буде співати Божі хвалення? Ні, таких високих наукових осягнень вам не потрібно, щоб ви могли служити Богу. Через те Єгова може покликати “велику громаду” з між усіх народів в цих послідних днях.

2, 3. Як цей приклад знайдено на Ісусі?

² Слідкуючи біблійну історію, ми знаходимо, що самий Ісус не студіював в ногах Доктора Закону Гамалієла в Єрусалимі, ані нема ніде записано, що Він мав високий вишкол в якій небудь колєґії або школі як попередню вимогу для діла проповідування, яке призначив Йому Бог Його Отець. Бог Єгова знав, чого людям потрібно було: вони потребували правди про Нього і Його царство спасення. Вони потребували тієї вістки у чистій і непомішаній формі, без світської окраси, незатемненою мудрістю чоловіка. Отже коли Ісус явився в синаґозі в Назаретах, то люди не знали Його як ученого доктора богословія, ані як доктора літератури, але Його знали як теслю, і як сина теслі. Це не стримало Ісуса від проголошення Його наміру прославляти Бога і статися проповідником Слова Єгови. Певно що ні, бо Він узяв Святе Письмо, перечитав своє припоручення з книги пророка Ісаїї: “Дух Господа [Єгови] спочив на мені, бо він помазав мене звіщати благу вість убогим; він післав мене звіщати волю невольникам, і сліпим прозріння; випускати замучених на волю; проголосити рік Господень приятний.”— Луки 4:16—21, Діяґ.

³ Так, цим чином Ісус розбуджував людей, а головно тому, що вони знали, що Він не мав кваліфікацій по міродайности людей в тому часі. “І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?” (Йоана 7:15, Ам. Стан. Вер.) Можливо Ісус не вчився всякої мудрости в Його часі, але Він мав правду, що є Слово Боже. (Йоана 17:17) Він знав, що це була правда яка увільнить людей і поможе їм спільно прославляти Бога у спасення, і тією правдою із Слова Божого Він сповнив своє серце. (Йоана 8:32) Отже Ісус не міг здержувати себе від того, що Він знав є найвисшим добром людства, а що важніще, на вічну славу Божу і на справдання імя Єгови. Бажання прославляти Бога було неначе поломінь огняна в Йому, і Він не міг мовчати. Еремія відчув те саме, коли сказав: “Але його слово в моїм серці, як огонь палав у костях моїх; я силкувався зупинити його, та й не здолів.” (Ерем. 20:9, Анґ. Вер.) Ісус не робив змагання, щоб здержати свої хвалення. А написано є: “І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванацять з ним.”— Луки 8:1, Діяґлот.

4. Як цей приклад знайдено на апостолах?

⁴ Але що сказати про дванацять, що були з Ним? Вони також прославляли Бога через проповідування Його Слова і розказування про Його добрі діла. Вони виглядали Божого спасення, як ми його виглядаємо сьогодні, коли воно вже так близько. Як же вони навчилися прославляти Бога? Вони не приготовлялись роками, щоб розказувати іншим про славну євангелию Царства. Опріч Павла, вони не посідали світської науки, а однак це не здержало їх від проповідування їх устами. Наприклад, візмім Петра і Йоана. Хоч невчені по міродайности того часу, вони прославляли Бога і розказували про дорогу Його спасення, так що навіть висока старшина в Єрусалимі подивляла їх. “Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що це люде невчені й прості, то дивувались; і пізнали, що вони були з Ісусом.” “Невчені й прості” хоч їх уважали за таких, вони були сповнені бажанням прославляти Бога через те, що вони чули від Ісуса. “Із переповні серця уста промовляють”; отже вони промовляли слова хвали про Єгову. До тих ранніх христіянів прилучилися многі інші, що чули правду з їх уст, і вони становили велику громаду благовістників євангелиї. Вони посідали скарб знання про Бога і Його царство, і вони виносили добрі річи для добра всіх людей. Бо “добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе, . . . по словам твоїм оправдиш ся й по словам твоїм осудишся.” (Мат. 12:34—37, Ам. Стан. Вер.) Вони стояли здалека від реліґійних письменників та Фарисеїв, яких Ісус осудив, що вони стягнули лихо на людей.— Мат. 23.

5. Які є вимоги, щоб проповідувати і прославляти?

⁵ Отже ні вченість ні невченість не може здержати нікого від співання хвалень Богу; ані соціяльний або фінансовий стан не рішає відповідностей бути проповідником. Він мусить мати чесне серце, бажаючи правди й праведности. Це не значить, що чоловік сьогодні не потребує студіювати Боже Слово, бо як ученики мусіли вчитися від Ісуса, так ми мусимо вчитися з Біблії. Це неможливо розказати людині про Божі діла, й надію, яку ви посідаєте в Божій обітниці, хіба що ви приложете себе до студіювання того, що Бог написав про себе. Ви завсіди повинні бути готові дати відповідь про нашу надію, щоб побудити віру в інших. (1 Пет. 3:15) Павло дав пораду про це Тимотею, кажучи: “Вчися поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правда.” (1 Тим. 2:15) Тимотею потрібно було знання тоді, як нам сьогодні.

6. Чому потрібно студіювати?

⁶ Уста не можуть говорити хвалень про Бога хіба що серце готове достарчити ту вість з свого скарбу. Отже сказано, “обдумує відказ праведного серце.” (Прип. 15:28) Тож студіюйте! Оце ви мусите робити, щоб служити Богу в властивий спосіб; і навчившися, ви мусите запрягти те знання, щоб розказувати іншим. Це скріпить вашу віру, як “основу надії, як доказ річей невидимих,” і тоді ви зможете краще пояснити ті добрі діла Божі. Тоді ви побачите Божу могутність; ви почуєте про Його чудові діла в часах минулих, виконані для людей доброї волі, і ви побачите що Він обіцяв для нинішнього часу і нового світа, який вже наближився. Павло каже, “віра приходить через слухання, а слухання через слово Боже.” (Рим. 10:17) Ви мусите студіювати Слово Боже, а це вимагає вміти читати у своїй мові.

7. Отже з ограничиним часом, що лишився, що треба робити?

⁷ Та скажите ви, що ви працюєте вісім годин, пять або шість день в тижні, маючи тільки неділю і кілька вечорів вільних для іншої активности. Це правда, і більшість людей з кожного народу мусять це робити. А однак ви як і вони мусять проповідувати Христову євангелию, і ви маєте нагоду чути, вірувати і прославляти Бога за спасення. Бог не помиляється; Він велів проповідувати євангелию для вас і подібним вам людям по цілому світу, тому що по цілому світу є люди, що прославляти муть Бога і спасуться. Бог знає, що ви маєте життєві трудности як і всі інші люди, і що ви мусите, у поті чола свого, вимучити поживу з землі. Він також знає, що ви маєте іще досить часу нести Його вість і поступати в гармонії з нею і віддати Йому належиту вість; інакше Він не був би велів проповідувати євангелию. Отже до тих чесного серця в цім лукавім світі Він дає добру раду, кажучи: “Гледіть же, як би вам оглядно ходити, не яко немудрі, а яко мудрі, викуплюючи час, [купуючи нагоду, з боку], бо дні лихі. Тим то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля.” (Ефес. 5:15—17, Ам. Стан. Вер.) Ви можете посвятити трохи часу кожного тижня, щоб застановитися над Словом Божим як воно відноситься до цих часів; і відложити трохи часу, щоб дати хвалу Богу. Одначе з вашої сторони мусить бути бажання й постанова, щоб, з Його ласки, поступати Богом-одобреною дорогою.

8. Як засвідковано про цю практичну можливість?

⁸ Правильності цього заключення може посвідкувати історія помазаних Свідків Єгови і великої громади людей, що тепер співтоваришить із ними в прославленню Бога Єгови на цілій землі. Більшість із тих людей є такі, як ви. Вони роблять у фабриках, фермери, фахівці, робітники, челядники, господині — в дійсности, вони приходять з кожного ходу життя. Многі з них мають родини одержувати і вони всі працюють на щоденний хліб. Вони мають господарські обовязки до виконання; вони хорують від часу до часу; вони приходять домів пізно часом; і дуже часто вони є утомлені від довгих годин праці, яку вони мусять виконувати щоб заробити на основно вигідне життя. Всі проблєми, які ви мусите стрінути щодня, вони стрічають також; а однак вони студіюють Боже Слово ради лучшого вирозуміння, і посвячують дещо часу на співання хвалення Єгові. Вони надіються на спасення, яке Бог обіцяв, з вічними благословенствами. Отже вони розуміють, що не всі змагання людина мусить посвятити на забезпечення вигодів в теперішнім лукавім світі, ані людина не мусить змагатися, щоб нагромадити багатства, як охорону проти будучности. Підчас коли вони працюють на їх щоденний хліб, вони памятають слова Ісуса: “Не збирайте собі скарби на землі, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопуються і крадуть. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні ржа не їсть, і де злодії не підкопуються й не крадуть.” (Мат. 6:19, 20) Вони стараються зложити ті скарби з Богом в небі через прославлення Його тут на землі, із запевненням, що такий небесний скарб буде даний їм у повній мірі.

ЯК ЦЕ РОБИТИ?

9. Як Річна Книжка показує, що Свідки Єгови виконали це в 1949 р.?

⁹ Як Свідки Єгови і їх співтовариші прославляють Бога? Через проповідування євангелиї Царства. Відносячися до Річної Книжки на 1950 р., ми знаходимо записки великої активности по цілому світу в цій офірі прославлення Бога. Більш ніж 317,000 ріжних осіб посвятило приближно 53,700,000 годин на службу проповідування в 1949 р. Вони перепроваджували більше ніж 167,000 безплатних біблійних студій в домах людей щотижня, співаючи хвалення Богу для тих, що бажали їх слухати. І як вони йшли від дому до дому заохочуючи людей звернути увагу на вість євангелиї, вони полишили більше ніж 15,000,000 Бібліїв, книжок і книжечок в домах людських, в яких двацяти мовах. Опріч того, більше чим 13,000,000 журналів з “доброю новиною” полишено в руках людей, що бажали знати більше про цей час кінця”, по якому наступить новий світ праведности. Вони бачили потребу приготовити більше ніж 174,000 публичних біблійних лєкцій в 1949 р., і вони розголосили ті зібрання широко. Заінтересовання тих людей, що чули лєкції, заставили тих проповідників одвідувати доми в числі більш ніж 15,800,000 впродовж року. Вся ця робота виконувалась в 104 ріжних краях, колоніях, островах морських та територіях народів. Як Свідки Єгови це виконали? Тим, що вони йшли до містів і сіл, проголошуючи добру новину про Царство Боже”, як це Ісус робив. Та й завважте це, що більшість із цеї роботи виконали люди, що мають родини, заняття, і всі інші відповідальности, що є звичайні для всіх людей. Однак вони відкладають трохи часу кожного тижня для прославлення Бога, стараючися бути “сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.”— Филип. 1:11.

10. При помочи якого курсу вони помагають людям студіювати? На яких умовах?

¹⁰ Свідки Єгови, працюючи під кермою Товариства Вартової Башти, готові помагати всякій людині, що бажає студіювати Біблію. Вони мають упорядкований спосіб студіювати біблійні справи, начеркнені відповідно для занятих чоловіків і жінок, що мусять працювати на свій щоденний хліб. Цей курс студії є оснований на одній годині часу кожного тижня, а цю годину часу ви самі призначуєте. Там у самім вашім домі через кілька місяців ви можете набути знання Біблії і її пристусовання до теперішнього часу, чого вам і не снилося у вашім життю. Скільки це буде коштувати вам? Цілком нічого, опріч вашого часу й маленького змагання, яке ви мусите приложити. Так, Свідки Єгови, многі з котрих самі пізнали біблійні правди в такий же спосіб, є охочі прийти до вашого дому на одну годину кожного тижня і помогти вам зрозуміти, що Біблія каже і які є її значіння сьогодні; та й цента вони не візьмуть за цю обслугу при студії Біблії. Це погоджується із запрошенням, яке самий Бог вислав до кожного: “Прийди! і хто чує, нехай каже: Прийди! Хто жадний, нехай прийде, а хто хоче, нехай приймає воду життя дармо,” (Одкр. 22:17) Тимбільше, Ісус післав дванацять апостолів проповідувати “Царство небесне наближилося”, і пригадав їм, що вони нічого не заплатили за добру правду яку вони отримали від Нього. Отже Він сказав до них: “Дармо приняли, дармо дайте.” Це приносить хвалу для Бога, тому що це становить несамолюбну посвяту, щоб помогти іншим пізнати Його.— Мат. 10:7, 8.

11. Яке знання цим здобувається? Через упорядковання якої студії?

¹¹ Уживаючи учебників о які старається Товариство Вартової Башти, ви студіюєте Біблію по уложених предметах. В одному році часу ви перестудіюєте многі предмети. Ви пізнаєте хто дійсно Бог Єгова є; чому Він післав свого Сина Ісуса Христа на землю і що Ісус зробив; як непослушний херувим стався Сатаною, Дияволом, Божим противником, і чому він старається знищити всіх людей. Пекло, “трійця”, поворот Господа, воскресення, конець світа, судний день, образи, шабас, молитви, Царство, “нова земля”, посвячення — все і многі інші предмети будуть розбиратися з вами в протягу одного року часу, і ви будете розуміти, що Біблія навчає про те все. Скільки про це все ви навчилися через реліґію в продовж многих років? Ви мати мете добре основне знання що Біблія навчає, і ви читати мете самі тексти св. Письма із вашої власної Біблії. Жадний чоловік не обманить вас хитро придуманими байками, але самі ви будете розбирати божественне Слово правди. Ваше ціле поняття про світові обставини тоді зміняться і ви дістанете нову надію, тому що тепер Бог відкрив вам через своє Слово причину нинішних клопотів. Але й цим знанням ви не будете вдоволені, але бажати мете осягнути все-збільшаюче знання й розуміння. Ви прилучитесь до псальміста в його молитві до Бога, кажучи: “Дай зрозуміти дорогу росказів твоїх, і я розказувати му про твої чудові діла.”— Пс. 119:27, Анґ. Вер.

12. Як таке знання набувається і як воно впливає на нас?

¹² Тоді трудно буде вам задержати перед іншими цю добру новину, яку ви навчилися. Вона сповнить ваше серце і горіти ме у вас, і тоді у великій радості ви розказувати мете цю правду вашим приятелям і сусідам. Справді “більше щастя давати, ніж приймати”, і так ви бажати мете наслідувати приклад Ісуса Христа, проголошуючи прилюдно, що “царство наближилося”. Тоді, ви думати мете навіть з вашим ограниченим знанням, як пророк Ісаїя, який сказав: “Господь Бог дав мені язик для навчання.” (Іса. 50:4, Ам. Перек.) Ви бажати мете навчати інших, щоб і вони прославляли Бога також. Пророк Захарія знав наперед, що ви й інші подібні вам будуть робити в цих послідних часах, отже він заявив: “От які вчинки вам чинити: Говоріте одно одному правду.” (Захар. 8:16) І ви чинити мете це, забезпечені в знанню, що такий є угодний спосіб для прославлення Бога і що ви маєте Його ласку й благословенства. Тепер ви активно сповняєте первісну ціль Христіянства, яке мало дати свідоцтво на славу Єгови і про Його Царство під Ісусом Христом Месією. Тому що ви знайшли нове видіння про Бога і царства під Його Христом, “звеселиться ваше серце, і радощів ваших ніхто не візьме від вас.”— Йоана 16:22.

У ПОМІЧ ТОВАРИСТВІ

13. Чому ця відповідальність сходитися падає на нас?

¹³ Є ще інші відповідальности, що падуть на тих, що посвятилися прославляти Боже імя. Кожна одиниця особисто є зобовязана перед Богом уживати свого язика, щоб співати іншим про Божі хвалення. Але, тому що вона тепер є частю Божої родини “вибраних людей, на яких Єгова положив свого духа і благословить їх у їх вірнім служенню Йому, новий вісник Царства не може триматися окремо від інших, що подібно почитають Бога. За часу Ісуса Христа і апостолів правда ширилась широко по тодішнім знанім світу, як наслідок їх проповідування. Многі люди, чули, вірували, і прилучувалися у спільнім прославленню Бога, так як це вони роблять і сьогодні. Тому що ті віруючі знаходилися у світі загально ворожім до правди, тому вони, на підставі їх однакової віри, природно були зібрані разом. Ось так ми бачимо, що ранні христіяни згромаджувались у збори, або компанії, що Біблія називає “церквами”.— Одкр. 1:4; 1 Кор. 16:1.

14. Як ця потреба сходитися показалась в ранній церкві?

¹⁴ Доказ показує, що ранні поклонники Бога співтоваришили разом в тих “церквах” і мали стичність з головною кватирою в Єрусалимі, де жили многі з апостолів і старших братів. У подібний спосіб всі Свідки Єгови по цілому світу сьогодні мають стичність з центральною головною кватирою через співтовариство з місцевими зборами. Це співтоваришовання разом є дуже корисне для одиниць і має Боже благословення, бо ми читаємо про місію Павла й Тимотея: “Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі. Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що дня.” (Діян. 16:4, 5, Ам. Стан. Вер.) Тимбільше, Бог уважав за розумне щоб усі листи Грецьких Писань, що були написані до ріжних церков і зборів, дали інструкції, напоминання й справлення цілій ґрупі поклонників. Ось так збори отримували заохочення й поміч, яку тіло в головній кватирі могло дати, а це скріпляло їх у вірі й помагало опікуватися більшим числом, що збільшалось між стоваришиними поклонниками.

15. Чому нам не занедбувати таких сходин?

¹⁵ Що було правдою за днів апостолів, то ще більше правдою в цім часі, коли ми бачимо як день горя Армаґедону скоро наближається. Ніхто сьогодні, що бажає служити Богу принятно, не може знехтувати напоминанням в листі до Жидів 10:25 (Ам. Перек.) “Тож не занехуймо збиратеся разом, але заохочуймо один другого, тим більше, коли бачите, що великий День наближається.” Це угодне перед Богом, щоб ми збирались разом для спільної студії Його Слова і для спільної активности на полю служби, і Його благословенства можна бачити у великім збільшенню числа осіб, що прославляють Його в кожному краю. Нам не годиться оминати зібрання Свідків Єгови, де наші браття отримують інструкцію й планують їх порядок для прославлення. Божа ласка ясно спочиває на активній ґрупі й плануванню для тижневої студії Вартової Башти, служебного курсу в Теократичній міністерії, які відбуваються в Залах Царства Свідків Єгови усюди на кулі земній. Кожний один має відповідальність співділати для загального добра таких зібрань і збору і свого власного духового добра. Занедбати такі активности збору, коли вони є приступні для нас, значить брак оцінення Божого розпорядку, щоб помогти нам в нашім хваленню Його, запевняючи цим наше спасення. Такий занепад може допровадити до ще гірших погорд з нашого боку, і остаточно ми можемо відпасти від рядів поклонників.

16. Як ми мусимо нести наші відповідальности? Порівнуючи із ким?

¹⁶ Працюючи так спільно зі збором на полю проповідування, “кожний один нехай несе свій тягар відповідальности.” (Гал. 6:5, Мофат) Інакше сказати, кожний вісник євангелиї царства є прямо відповідальний перед Великим Суддею за роботу яку він виконує або не виконує разом із збором. Бог вимагає розумної служби хвалення від кожного з нас, котра одиниця повинна ділати згідно з відповідним начерком. Якщо, з Божої ласки, вона може виконати багато в службі Царства, то вона не повинна порівнувати свого рапорту з рапортом іншої особи, яка можливо виконує менше, і не повинна при цій нагоді хвалитися між братами. Вона оціняти ме, що “кожний чоловік нехай випробовує своє власне діло, і будучи вдоволений собою, а не в порівнанню скимось іншим.” (Гал. 6:4, Ам. Перек.) Якщо ви мусите порівнувати себе з кимось, тоді беріть за свою міру Ісуса й тоді ви побачите, як ви рівнаєтеся з Його прикладом. Це усуне всякий дух перегонів й почуття пригноблення із збору, також підлість і знеохота, що може явитися між тими, що задля певної причини виконують менше роботи від інших. Щоб мати дійсне вдоволення з вашої служби, то ви повинні наслідувати духову пораду, яку Павло дав Колосянам, іменно: “Все, що робите, від душі робіть, яко ж Господу, а не людям. Знаючи, що від Бога приймете нагороду насліддя; Господу бо Христу служите. А хто кривдить, прийме у чому скривдив, і нема вважання на лице.”— Кол. 3:23—25, Веймот, 1 Кор. 10:31.

17. Як ми повинні нести тягарі інших, і недужих?

¹⁷ Хоч кожний мусить нести свій тягар перед Богом, то рівночасно він має відповідальність і до інших у зборі, що мають таку саму віру і які стараються прославляти Бога. Павло указує на це, коли він каже: “Носіть тягар один одного і так сповніть закон Христів.” Це показує, що коли ми прославляємо Бога, то ми не можемо забувати про тих, що спільно із нами біжать перегони у вірі. Якщо ми найперше памятаємо про оправдання імя Єгови і Його всесвітну суверенність, тоді ми оціняти мемо, що вірна й витривала служба наших співпрацівників спричиниться так багато до хвалення імя Єгови, як І наше власне хвалення. Знов занедбання стягне зневаги на Божу справу. Тож, коли ми є сильні в Господі й в потузі сили Його і несемо наш власний тягар добре, і можливо ми є в ліпшому стані матеріяльно це зробити, ми також мусимо сповнити наш обовязок і до тих, що можливо мають трудність продовжати з нами в Божій службі. Будучи сильними, ми не повинні бути нетерпиливими до тих, що є слабі, ані не можемо ми відопхнути їх на бік як незначних в Божім розпорядку. Якщо ми так зробимо, тоді ми поступаємо виразно проти Господньої інструкції через апостола Павла. Він каже: “Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догаджати. Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування. Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене. Скільки бо перше написано, нам на науку написано щоб через терпіння та утішення з писання мали надію.”— Рим. 15:1—4, Мофат.

ОБЛЕКШЕННЯ НАШИХ ХВАЛЕНЬ СПІЛЬНО

18. У наших сходинах яким духом ми повинні поводитися? Як?

¹⁸ Це в дійсности значить, що наше співтоваришення як ґрупи Божих людей, які не кермуються рівнем або духом поза вірою у світі. Світ ділає на засаді самолюбства, і чоловіка виславляють за його осягнення без ріжниці кого він образить або зневажить в тім поступку. “Хто сильніший той живе”— ось таке є гасло цього лукавого світа, і так в їх змаганню дістатись на верх світа і пожерти один другого, вони суперничають і змагаються, вони свараться і гірко ворогують. Часто вони думають, що “конець оправдує діло”, і тоді вони нівечать усе, що в їх дорозі. Та не так річ мається з Божими людьми, тому що вони знають, що хто так поступає, то не наслідить царства Божого. (Галат 5:21) Всякий, що шукає прославити Єгову, той мусить кермуватися духом Божим. “Кажу ж, Духом ходіть, і хотіння тілесного не звершуйте. Бо тіло бажає того, що проти духа, а дух, що проти тіла; це ж одно другому противиться, щоб не, що хочете, те робили.” (Галат 5:16, 17, Діяґ.) Руководячися духом Божим, Його слуги в суспільнім товаристві мусять ходити духом і принести овочі духа. “А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіння, добрість милосердя, віра, тихість, вдержливість. На таких нема закону.” (Галат 5:22, 23, Діяґ.) Нема закону, який забороняв би христіянинові бути надто плодовитим в цих добрих овочах духа, і чинячи це, бути благословенством для тих, що він співтоваришить з ними. Це значить, що ми не будемо поступати неморально, не будемо впиватися, розкошувати надмірно, як це світ загально робить, але ми тверезо будемо уважати на духові річи.

19. Чому нам не бути обидливими, образливими, і скорі до відплати?

¹⁹ Дивлячись за керівництвом святого Божого духа, ми не будемо поводитися в громаді Божих людей в образливий спосіб. Це не добре бути дуже образливим неначе всі завваги або вислови є нападом на нашу особу й тоді старатися відплатитися таким самим способом. Ми не повинні позволити, щоб упередження виросло в нас проти іншого брата або сестри в орґанізації збору, так щоб ми не могли говорити до неї або нього без односторонности, замкнувши наш ум до добрих річей із Слова Божого, яке він може запускати у збір відносно нашої спільної служби. Це заквасило б наше умове успособлення й збочило б наші думки, і наслідок такого умового розкладу не позволив би нам користати із наших зібрань. Замість наставити наш ум на важні річи Божої служби, спільна служба йде в забуття в користь особистих самолюбних склонень. Небезпека в цім є також, що такий стан розростається, як рак, і може поширитися до інших зборів і цим чином завдати духову шкоду більше особам чим нам самим. Ми мусимо старатися запобігти таким упавшим склоностям при помочи любови й терпеливости.

20. Чому помагати збоченим, а не тішитися їх помилкою?

²⁰ Кермуючись Божим духом, ми ніколи не станемося зарозумілими, високо думними і гордими, думаючи, що ми так поступили вперед, що нам неможливо поповнити переступ або бути поконаними противником. “Хто думає стояти нехай гледить, щоб не впав.” (1 Кор. 10:12) Памятаючи, що ми всі підлягаємо спокусі, ми не будемо відчувати внутрішного вдоволення із упадку іншого брата у зборі. Маючи любов, милість і самоконтролю, ми будемо тривожно помагати, щоб той брат вийшов із свого нещасного стану. Ми не збільшати мемо тягаря тим, що ми підемо до інших у зборі й шептати мемо їм про його трудности й де він помилився, якщо ми любимо його і бажаємо помогти йому, як одному з Божих “овець”. Ми будемо старатися представити себе у такім же стані, і поводитися мемо до нього так, як ми бажали б, щоб з нами поводилися, коли ми так само помилимося. Оттака є суть апостолової поради в листі до Галат 6:1 (Ам. Стан. Вер.): “Браття, хоч і впаде чоловік у яке прогрішення, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним.”

21. Чому нам оминати занепокоєння збору над особистими непорозуміннями?

²¹ Припустім, що який брат поповнить зло проти нас, можливо й не навмисне. Що нам тоді робити? Чи нам завзятися проти нього й стати тугими, ждучи, щоб він прийшов поконаний із жалем до наших ніг? Чи нам стояти про тім, щоб він публично зробив вибачення нім ми зробимо примирення? Ні; ми повинні піти до нього й полагодити справу лично, оминаючи прилюдність, яка моглаб занепокоїти його. В дусі лагідности ми приступимо до нього у спосіб який Ісус указав, стараючись полагодити цю справу з найбільшим спокоєм. Якщо він не послухає нас, тоді ми можемо представити справу перед представниками збору, щоб вони, у дусі лагідности, могли полагодити справу із тим, що обидив нас. (Мат. 18:15—17) Ми не повинні забувати про загальне добро й добробут збору, і при полагодженню якого будь непорозуміння, треба найперше памятати про мир і єдність збору, щоб не пошкодити Божій службі хвалення. В цей спосіб ми будемо старатися схороняти Божу орґанізацію, і рівночасно піддержувати наших братів, а не тільки проповідувати іншим поза орґанізацією, щоб принести нових одиниць в кошару Божу. Всей цей тягар лежить на нас, але ми мусимо бути охочими нести його, щоб помогти іншим в їх тягарі.

22. Чому нам бути милосердними і не надуживати милости інших?

²² Ми мусимо памятати, що Ісус не щадив себе, але положив своє життя за другів своїх. Він напевно кермувавсь духом Божим, коли несамолюбно взяв на себе великий тягар гріху, і рівночасно ніс зневаги, які впали на Бога. Він відбивав на собі велике милосердя, яке самий Бог має, і цим Він прославив Бога Єгову. Ми повинні радо бути милосердними до наших братів, що поповняють помилки й недомагання. Не забувайте про Божий закон: “Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані!” (Мат. 5:7, Ам. Перек.) Колись і ми помилимося, і будемо бажати прощення й привернення “духом тихости”. Але ми завжди повинні показувати уліпшення, інакше така милість буде змарнована на нас.

23. Чому нам прославляти Бога в цій паузі часу перед Армаґедоном?

²³ Сьогодні всі ми, що чули правду, з Божої ласки й доброти, мусимо безнастанно чувати над фактом, що Єгова дозволяє на цю коротку паузу часу між окоронованням Його Царя і, злющим вибухом Армаґедону, щоб ця “євангелия царства” могла проповідуватися. Уже минуло трицять і шість літ і нагода прославляти Бога утікає з кожним біжучим роком. Цей приказ нас із все-збільшаючою силою: “Хваліте Єгову. Хваліте Бога в його святині: хваліте його в ширині сили його! Хваліте його за його могутні діла: хваліте його по великості величчя його! . . . Все що дише, нехай хвалить Єгову. Хваліте Єгову.” (Пс. 150:1—6, Ам. Стан. Вер.) Не є це місцева справа, щоб хвалити Бога; це — всесвітний заклик до всіх сотворінь, щоб вони спільно співали хвалення Єгови. Всі люди, що знають Єгову мусять славити Його тепер, щоб дати найбільшу нагоду інших доброї волі пізнати Його і прилучитися до цього хвалення. Всякий знаний знаряд треба заставити, щоб проголосити хвалення Єгови. Ніхто не повинен ухилятися від свого привилею, співати хор “Аллилуя”, бо тільки ті сотворіння остануться живими на цілу вічність, що безнастанно прославляють Єгову в цей “день Єгови” і по віки поза страшним завершенням.