Убогий піднесений і потішений
“Хваліте Єгову. . . Він піднімає убогого з пороху й нужденого підносить з болота; щоб посадити його з князями, з князями народу свого.”— Пс. 113:1, 7, 8, АС.
1. На кого мусять вповати тепер убогі землі, і чому на нього?
ЄГОВА Бог є Той, що на Нього всі убогі землі повинні вповати в цім часі світового горя. Він не погорджує їх низьким станом. Він не затуляє своїх ушей від їх стогнання й зітхання, а бачить потребу і ставить перед ними правдивий рятунок зараз тепер. Авраам Лінкольн, чоловік, що пройшов шлях з нуждаря до президента Сполучених Штатів Америки, сказав був одного разу: “Бог мусить любити убогих, тому що Він сотворив їх так багато.” Але це не Бог сотворив многих убогими а кількох багатими. Це не Він витворив клас відмінності між багатими та вбогими. Це не була Його воля, щоб многі були нуждарями так довгий час, що нарешті убогі масою повстають під комуністичними провідниками із наміром збурити багатих капіталістів і зрівняти всіх людей соціально й економічно під комуністичними диктаторами. Це зробив Божий противник Сатана, Диявол. Це той лукавий, що тепер пропонує ложні політичні й економічні системи, як рятунок для пригноблених мас, щоб відвернути їх від єдиного дійсного засобу рятунку про який постарався Бог Єгова. Пристусовання ріжних людських випадкових мір для уліпшення обставин убогих і допомоги відсталим краям світа, принесе ще більший тягар на людей, виснажить і пригнобить їх. Але Всемогучий Бог завжди приходив з рятунком для вбогих з свого народу. Тепер Він цілком оправдає їх справу й запровадить їх до багатств, що перевищать навіть ті, які посідав перший чоловік і жінка з початку в Едені. Тим засобом Божим буде Його царство в руках Його Сина Ісуса Христа.
2. В чому головно люди були убогими, і як?
2 Людське убожество не тільки відноситься до матеріального багатства. Воно головно відноситься до духового багатства. Духовенство ортодоксальних християнських і жидівських реліґійних систем тепер мусять признати, що вони оставили людей в духовій бідноті. Вони були на стороні світських багатіїв і гляділи через пальці або мовчали про їх гноблення убогих, і цілий той час вдавали за великих праведників. Однак, духове багатство могло б улегшити долю людей серед несправедливості і злиднів цього світа. Таке багатство було б перешкодою їх дикому, радикальному повстанню проти установленого світового порядку сьогодні. Людина не потребує мати самолюбне матеріальне багатство, щоби бути дійсно щасливою, багатою і вдоволеною.
3. Хто був найбіднішим, та однак найщасливіший у світі, і чому?
3 Ісус Христос на землі як чоловік був найбідніший з убогих, коли мірити по земному багатству. Його не положили в гарній колисці при уродженню, але в ясла звірят, тому що не було місця в заїзді для прибувших гостей. Яко проповідник Божого царства, Він не мав свого власного дому. “Лисиці мають нори і птиці небесні мають гнізда, але Син чоловічий не має де й голови приклонити.” (Мат. 8:20, НС) Але ж будучи духово багатим, тому Він мав правдивих і вірних приятелів, а особливо свого Отця в небі і людей доброї волі на землі. Він мав радість якої жодне сотворіння не могло усунути. Він був найщасливіший чоловік на землі, так що Він міг добре описати правдивий стан щастя в своїй проповіді на горі, починаючи: “Щасливі ті, що відчувають свою духову потребу, бо таких є царство небесне.” (Мат. 5:3, НС) Познайомившися з Ним, всі убогі люди можуть тепер духово збагатитися і можуть втішатися надією на скоре посідання всіх інших багатств у безсторонньому новому світі під Його царством.
4. Як це він показав, що прийшов час на переіначення справи, і як він пояснив це?
4 Вже тоді Ісус знав, що сатанинський світ мав тривати без Божої перешкоди аж “призначені часи народів” скінчаться в 1914 р. Отже Він старався зробити тих людей, що відчували духовий недостаток, багатими духовою вісткою про Боже царство і збільшаючим знанням про Його написане Слово. Він показав, що прийшов час для Бога перевернути столи на тих, що були багатими на світське добро, політичну силу, і реліґійний контроль й вплив, і щоб піднести тих, що відчувають їх духову недостачу. Він пояснив це в причті яку Він дав — про багатія й Лазаря. Ми кажемо “Причта”, тому що коли б ми пояснили цей опис справи про багатія і Лазаря буквально, тоді це зробило б з Ісусового інтересного образу неможливість. Тому що значіння тієї причти є ясне для нас тепер, ми возьмемо цю потішаючу причту під розвагу. Поступаючи так, ми завважимо точки, які показують, що вона не може бути буквальною, як це реліґійне духовенство каже що вона є, щоб настрашити людей під свою власть із-за страху, щоб не мучитися в буквальному огні й сірці вічно по-смерті.
БАГАТИЙ ЧОЛОВІК
5, 6. (а) Кому Ісус дав цю причту як осторогу, і чому? (б) Кого той багатий чоловік взагалі представляв?
5 Коли Ісус дав цю причту, члени строгої реліґійної секти Фарисеїв слухали Його, і без сумніву вона була на їх осторогу. “Чули це все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, і вони почали насміхатись із Його.” Отже по деяких відповідних заввагах Ісус сказав: “Дальше: один чоловік був заможний, і одягався в кармазини та вісон, і жив з дня на день пишно.” (Луки 16:14, 19, НС) Не називався він на ім’я “Дівес”, та латинська Вульґат Версія Біблії вживає те слово відносно його, тому що це латинське слово значить “багатий чоловік”. Отже цього багатого чоловіка вони звичайно називають “Дівес”, і ми можемо це робити. Та питання тепер виринає, хто це той багатий чоловік?
6 Ісус не вдостоїв цього багатого чоловіка цим ім’ям, а тільки описав його, щоб пояснити який клас людей він представляє. Згідно з своїм багатством він одягався в кармазини та вісон, і що дня вдоволявся пишністю, включаючи достатками стола. Тим що Ісус висказав оці слова свої прямо до Жидів, тому той багатій представляє перший клас, що є багатим на привилеї та вигоди, описані тут. Остаточно, пристосовуючи цю причту до нашого часу, він представив подібний клас тепер, що є протилежним тому в Ісусовім часі. Почасти Ісус говорив це ради добра Фарисеїв, що слухали Його та були сріблолюбцями. Отже факти й писання показують, що той багатий чоловік представляє клас реліґійних провідників, які забагатіли на духові привилеї і нагоди, і які поводяться, як той багатій.
7. Що представляла кармазинна одежа багатого чоловіка?
7 Убрання — це символ позиції чину, матеріального засобів, і тотожності. Кармазин — це кольор королівської гідності. Коли римські вояки насміхалися, що Ісус привлащував собі царську гідність і походження, вони “одягли Його в кармазинну верхню одежу,” і сказали до Його: “Добрий день, царю жидівський!” (Йоана 19:2—5, НС; Марка 15:16—20) Ті провідники указали, що вони були в лаві до Божого царства, пам’ятаючи Божі слова до них через Мойсея на горі Синай: “Оце ж, коли будете голосу мого слухати й хоронити завіт мій і з вами й умову, так будете пай мій в народах, моя ж бо земля вся вселенна, і будете в мене ви царством священним, народом вибраним.” (2 Мойс. 19:5, 6) Ісус навіть відносився до них як до “дітей царства” і відкрив нам хто вони були, кажучи: “Горе ж вам, письменники та фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входете, й тих, що входять не пускаєте ввійти.” Через такий напрям поступовання Ісус сказав: “Відніметься од вас царство Боже і дасться народові, що робитиме овощі його”; і архієрей і фарисеї зрозуміли що він говорив про них. (Мат. 8:12; 23:13; 21:43, 45 НС) Отже тут ми вже маємо відкритого багатого чоловіка, як представника лицемірних фарисеїв, письменників, та архиєреїв, що включало й садукеїв; і ці становили жидівське духовенство або реліґійні провідники.
8. Що представляла одежа з висону?
8 Той багатий чоловік одягавсь не тільки в кармазини, але також і в вісон. Це є значущим, бо в Писаннях вісон представляє праведність: “вісон бо оправдання святих.” (Одкр. 19:8 НС) Якщо коли був клас на землі, який привлащував собі праведність, само-створену праведність, то це були жидівські релігієзнавці. Коли фарисеї насміхалися з Ісуса, то Він сказав їм зараз перед причтою про багатого чоловіка і Лазаря: “Ви є ті, що заявляєте себе праведними перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида в очах Бога.” (Луки 16:15, НС) Ось так Він сказав їм, що вони символічно одягалися поверховно у вісон. Але цим вони покривали гидоту всередині. Пізніше Він указав на це словами: “Горе вам, письменники та фарисеї, лицеміри! ви бо подібні побіляним гробам, що зверху являються гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти. Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в середині ж повні лицемірства та беззаконня.” (Мат. 23:27, 28, НС) Для цієї причини Він дав причту про фарисея і погордженого митника, тому що фарисейська товпа “вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими.” (Луки 18:9—14, НС) Одначе митник пішов до дому більше праведним чим фарисей.
9. Чому їх праведність не мала властивої основи?
9 Величаючись в їх гарнім вісоні, вони хвалилися їх праведністю прилюдно, щоби їх бачили люди, трубили в трубу перед ними коли роздавали милостиню, щоби звернути увагу на себе і дістати похвалу. (Мат. 6:1, 2) Апостол Павло був одного разу ревним членом тієї строгої секти фарисеїв і вважав себе за безвинного дотично праведності при помочи закону Мойсея. Але він занехав той ложний напрям самооправдання, щоб він міг дістати дійсну праведність: “не маючи моєї праведности, що від закону, а ту, що через віру в Христа, праведність, яка виходить від Бога на основі віри.” (Филип. 3:3—4, 9, НС) Як християнин, він жалкував за напрям Ізраїльтянів під провідництвом їх духовенства, і сказав: “Ізраїль, хоч вганяв за праведністю закону, та не досягнув закону. Чому? Тому що, він шукав її, не по вірі, а по ділам. . . . Свідкую бо їм що ревність Божу мають, та не по акуратному знанню; не розуміючи праведності Божої і шукаючи свою праведність установити, праведності Божій не корилися. Кінець бо закону — Христос на праведність кожному віруючому.” (Рим. 9:31, 32; 10:2—4, НС) Отже вісон в який “багатий чоловік” одягався, не був такий, що його Бог дає через Христа. Це було само-оправдання, і Ісус одважно виявляв його яко таке.
(Дальше буде)