Права чи обов’язки — котре?
“Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце, бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів”.— Прип. 3:1, 2.
1-3. (а) Яке є відношення між людьми світу відносно прав? (б) Про кого апостол Павло говорить у 2 Тимофія 3:1—5, і що станеться зі всіма, що мають такого духа про якого говориться в Ефесян 2:2?
ВАЖНЕ спірне питання на думці багатьох людей сьогодні є заснування їхніх власних прав. Багато відчувають, що вони мають право робити те, що їм захочеться незважаючи на інших. Наслідком цього, світ, а особливо так зване “Християнство”, приступив до стану про якого Біблія передсказала, що люди будуть ‘зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі”.— 2 Тим. 3:1—4.
2 Такий є дух світу. Це є “дух, що працює тепер у неслухняних”. (Ефес. 2:2) Ми знаємо, що він знаходиться навколо нас усіх стягаючи великий натиск на всіх. Ми не повинні думати, що коли апостол Павло описав про такі погані обставини, то він відносився до світу осіб, який не вірить у Бога. Ні, він сказав, що такі неслухняні “мають вигляд благочестя, але сили його відреклися”. (2 Тим. 3:5) Біблія каже, що такі обставини будуть існувати в так званому Християнстві і це доказалося так. Усі, що мають такого духа зрештою помруть.— Об. 21:8.
3 Отже, якщо хтось наслідує цей поганий взірець, то без різниці чи він належить до церкви чи ні, він не дістане Божої похвали, навіть коли б він і покинув релігійні системи так званого Християнства і стався свідком Єгови. Всі, що мають незалежного, гордого, впертого духа, або навіть коли є трошки заражені таким духом знаходяться в великій небезпеці.
4, 5. Які наслідки такого духа приходять на молодь і дорослих?
4 Цього духа відбивають сьогоднішні новини, а особливо про сучасну молодь. Бунти по школах та університетах, є прикладом цього. Декотрі студенти навіть носять рушниці та іншу смертельну зброю до школи. Вони нищать майно школи до якої вони ходять дістати освіти. Ми читаємо як молодь бунтується без жодної причини. Вони входять у село, розбивають крамниці і перевертають авта невинних осіб, які переїжджають — без жодної причини.
5 Такі руїнницькі вчинки походять із самовизначення та незалежности від законів і рівнів. Оправдуючи свої вчинки вони кажуть, що користуються своїми “правами”. Такі особи хочуть показати, що вони перед ніким не є відповідальні. Такий бунтівничий дух незалежности знаходиться навіть між дорослими. Тисячі заявляють, що вони мають право до запевнених зарібків, але не хочуть працювати. Вони хочуть розкошів у житті, але без праці. Колись публічним слугам давалося маленькі нагороди коли вони виконували служби поза те, чого від них вимагалося. Тепер вимагають такої нагороди незважаючи на якість служби, яку вони виконують.
6-8. Розкажіть, яка була б зміна в родинному житті та інших активностях коли б зверталося більшої уваги на обов’язки замість на права.
6 Отже, у запалі користуватися правами, люди не звертають уваги на обов’язки. Ану подумайте які інші обставини були б коли б усі мали таке саме почуття до обов’язків так як вони почуваються до прав. Таким чином сьогоднішній стан був зворотний. Тоді ніхто не мусів би журитися про його права, бо він і усі інші доглядали б свої обов’язки.
7 По суті, сперечання над правами розділює осіб. А звертати уваги на обов’язки приносить щастя і мир. Не тяжко передбачити, яка з’єднана родина була б коли б всі думали про свої обов’язки, діти до родичів, а родичі до дітей. У такій родині було б довір’я замість підозріння та незгода.
8 У торговельному світі, якщо б робітники зрозуміли, що їхні роботодавці мають право сподіватися повного дня праці від них і як би роботодавець застановився над добробутом робітників, признаючи свій обов’язок платити йому добру платню, то обом було б краще. І покупці були б задоволені, бо діставали б кращу службу. Торгівля розквіталася б і праці були б більш забезпечені. Але світ не признає цього через самолюбство, де наголос кладеться на скільки можливо загарбати, не думаючи про інших. Таке самолюбство, вже сталося таке загальне й є так вкорінене, що світ не є можливо поправити.
ПОГЛЯД ХРИСТИЯНСТВА
9. Де християни стоять у вимозі прав?
9 Але де християни стоять у цій справі про права й обов’язки? Вони мають Богом-дане право, як і обов’язок поклонятися Богові та виконувати Його заповіді, застосовуючи біблійні принципи до свого життя. (Мат. 4:10) Вони повинні твердо дотримувати це право. (Мат. 22:21) Це не є особисте або людиною-витворене право, але право від Бога, яке вони мають обов’язок виконувати перед Ним. (Мат. 28:19, 20) Коли вони намагаються виконувати це право, то Бог тоді підтримує їх. Але Біблія не накладає наголос на особисті права. Однак вона говорить багато про обов’язки.— Еккл. 12:13; Луки 17:10.
10-12. (а) Який є стан християнина перед Богом щодо прав і обов’язків? (б) Яке повинно бути відношення християнина щодо практикування деяких “модних” речей?
10 А який є стан правдивих християнів, що вже не наслідують шлях цього світу, але вірять у жертву Христа? Біблія каже їм: “Ви не свої. Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму”. (1 Кор. 6:19, 20) Отже християни не мають права говорити Богові про їхнє право, тому що Бог купив їх кров’ю Свого Сина. Вони мають обов’язок. А цей обов’язок є: “Прославляйте Бога”. Ми можемо прославляти Бога коли будемо спокійні, задоволені, терпеливі, навіть коли б хтось і заперечував нам наші права. Ми прославляємо Бога коли виконуємо свої обов’язки, не вимагаючи того, що відчуваємо є наше особисте право, і не засмучуючи або розтривожуючи інших вимогами своїх “прав”.— Прип. 11:2.
11 Християни, тому, не повинні думати, що лише тому що якась практика стала звичайна у світі, то вони мають право практикувати те саме у християнському зборі. Чому християнин буде пробувати приносити світського духа або речі, які представляють його, як то крайні стилі одягу, крайню музику і так звані новомодні практики, у своє власне життя, коли він є членом збору? По суті, чому він має приносити такі речі в Божий збір?
12 Хтось може казати: ‘Так робити є модерно. Ми хочемо робити, що є модерне і триматися зо світом’. Але подумайте,— дух цього світу дуже скоро погіршується, розгнивається; і з переходом часу можна сподіватися ще гіршого стану. Кожне покоління у минувшині думає, що воно було “модерне” і є краще від усіх інших, але, що сталося з таким поколінням та їхніми способами? Біблія каже: “Покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите”.— Прип. 30:12.
13. Замість бути незалежним, що ми тепер повинні робити, і чому?
13 Чи ж нам розбивати спокій збору, або ставати незалежними і не співпрацювати зі збором до повної міри? Навпаки, як бачимо, що хмари “великого горя” чорніють, і як “клімат” цього світу холодніє, то ми повинні пригортатися ближче до християнської організації, все ближче і ближче один до одного теплою любов’ю. (Прип. 18:1) Ми повинні бути дуже обережні відносно нашого відношення й стану перед Богом. Апостол Петро дуже сильно висказав цю потребу, кажучи: “А коли ‘праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з’явитись’?”— 1 Пет. 4:18.
14. Чому це марнота наслідувати якусь моду або приклад щодо світу?
14 Крім цього, те, що ми думаємо є таке дуже важне тепер може бути нічим у Божому новому порядку. Так, навіть рік від тепер, те, що ми тепер обороняємо за своє право (якийсь стиль, якусь практику або музику) може цілком бути немодерне. Тоді ми самі не схочемо мати його. Тож пощо нам вводити його в збір? Стиль та взірці світу дуже скоро переходять і про них скоро забувається. Але Божий збір триває навіки. Біблія каже: “Минає стан світу цього”. (1 Кор. 7:31) Тепер світ гіршає, але він буде ще цілком знищений. (1 Ів. 2:17) Він стане цілком немодерний. Де тоді будуть сучасні стилі? розпатлане волосся? неохайний одяг? Де тоді будуть ті речі за якими ми тепер розбиваємося і кажемо, що маємо право практикувати?
ПЕРЕГЛЯДАЮЧИ НАШІ НАМІРИ
15. Чому це нам на користь слухати пораду відповідальних у зборі?
15 Єгова любить усіх тих, що вірно приступають до Нього. Він хоче сердечної служби і покори. (Рим. 6:17) Тому то намір християнського збору є пояснювати волю Єгови, і помагати всім членам збору розуміти чому — помагати всім більше пізнати Єгову. Тому воно дуже корисно для нас звертати увагу на пораду відповідальних братів у зборі.— Порівняйте 2 Мойсея 18:15, 16.
16-18. Як хтось може переглянути своє власне відношення та наміри про вчинки, що можуть виглядати правильні?
16 Якщо вас турбує якесь питання, що включає власні права, то вам було б добре переглянути своє мислення та наміри і побачити як вони сходяться з Божим способом та мисленням. Пояснюючи прикладом, візьмім чоловіка або хлопця з довгим, розпатланим волоссям. Ви самі можливо любите такий стиль і собі запустили довге волосся, але брат порадив вас підстригтися і тримати його коротким.
17 Ви можете запитати себе: ‘Чи я запустив волосся, тому що воно поліпшує мій вигляд, або через людей з якими я товаришую? Чи ці особи товаришують із збором, чи є в світі? Якщо хтось у зборі має таке волосся, то чи це є дозрілі, старші або службові слуги, ревні до служби? Задумуючись над такими питаннями, не забувайте пораду апостола: “Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже, і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру”.— Євр. 13:7.
18 Тоді запитайте себе: ‘З ким моє волосся, чи стиль убрання, поклясує мене в очах людей на загал?’ Чи люди, яких я відвідую пізнають мене за вісника свідків Єгови’? Чому ви будете почуватися неспокійно або дивно у громаді світських осіб якщо ваше волосся є коротке? Чи ви боїтеся, що вони можуть сказати? Чи ви думаєте, що вони сподіваються, що бувши свідком Єгови, ви повинні вбиратися так, як вони? Чи ви думаєте, що вони будуть вас шанувати більше, як вісника, коли б ви вбиралися так, як вони?
19, 20. Який приклад є розумно наслідувати коли брати в зборі радять нас змінити якусь практику або стиль?
19 Коли б відповідальні брати збору порадили б вас змінити ваш стиль, або коли б інші члени збору відчували, що такий стиль не підходить віснику, то чи ви хотіли б змінитися? Можливо ви думаєте, що вони роблять помилку, або є старомодні, або що нема потреби на зміну лише тому, що це турбує інших у зборі. То чи ви б прийняли приклад, якого сам Христос поставив?
20 Про Ісуса, апостол Павло сказав: “Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: ‘Зневаги тих, хто Тебе зневажає упали на Мене’ ”. (Рим. 15:3) Христос не вимагав своїх прав. Він міг вибрати багато вигідніший та інший шлях. Але, якою поміччю він був би тоді нам? — Мат. 26:53, 54; 2 Кор. 5:14, 15.
21. Як апостол Павло показує, що це не є по-християнськи для члена збору намагатися якоїсь практики, що може спотикати інших?
21 А що коли б хтось сказав вам не їсти м’яса, бо це спотикає когось у зборі? Що? Позбутися такого основного права? Однак апостол Павло наслідував приклад Христа, коли писав: “Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного! Не руйнуй діла Божого ради поживи. . . . Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне”. Тоді Павло каже тим, яких сумління не турбувало, але, які не їли м’яса ради зборного добробуту: “Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом”.— Рим. 14:19—22; порівняйте 1 Коринтян 8:12, 13.
22. Дайте інші причини чому ми повинні змінювати практику або стиль, які брати відчувають не має доброго впливу на добру новину про Царство?
22 Отже краще не бути впертому і мати задоволення, що догоджаєте Богові, навіть хоч не погоджуєтеся з поглядами інших, а навіть хоч ви почуваєтеся, що нема нічого злого в тім, що ви тепер робите. Коли носите якийсь модний одяг, якого ви любите, то хто найбільше бачить його? Хто найкраще бачить як ви виглядаєте і може порівняти ваш вигляд з іншими? Ви не бачите себе самого. Ні, це інші бачать вас зі всіх сторін. Коли ваші брати відчувають, що ваш вигляд дає людям погане враження, або перекручує, чи погано відбивається на вашу вістку, то чому ж не змінитися і бути щасливим?
НЕ ЯКИЙСЬ СТИЛЬ, АЛЕ ВІДДІЛЕННЯ ВІД СВІТСЬКИХ ПРАКТИК
23. Який був стан в Ізраїля для мужчини, що хотів голитися замість запускати бороду?
23 Ще можна подивитися на стиль або одяг з іншої сторони. Припустім, що ви є мужчина живучи під законом за часу Ізраїля, і не любили б запускати бороди. Можливо ви любили б вигляд єгиптян, які голилися. То що ви зробили б? Чи ви б добивалися особистого права голитися? Ні, бо ви не мали б такого права. Ви мусіли б запустити бороду, бо закон наказував усім мужчинам: “Не будете стригти волосся довкола голови вашої, і не будеш нищити краю бороди своєї”.— 3 Мойс. 19:27; 21:5.
24. Чому закон вимагав, щоб ізраїльтяни запускали бороду?
24 Чи цей закон був даний через якийсь стиль? Ні. Він був даний, щоб ізраїльтяни не наслідували практик якихось поганських народів довкола них. Але ізраїльтяни мусіли добре доглядати свої бороди. Неохайна або обголена борода представляла смуток із якогось нещастя. (2 Сам. 19:24—28; Іс. 7:20) Ізраїльтяни також обстригали своє волосся час від часу, якщо не були під присягою Назарянина. У пророцтві Єзекіїля священики були під наказом обстригати волосся своє і не бути розпатланими.— Єзек. 44:15, 20.
25, 26. Як Боже Слово дає нам його погляди про правильність стилю одягу?
25 Також Бог знав, що одяг може неправильно клясувати когось отже дав наказ “не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це,— огида він для Господа [Єгови], Бога свого”. (5 Мойс. 22:5) А чому? Бо такий одяг буде спонукою до неморальности.
26 Отже, хоч деякі моди одягу є подібні, так як жіночі і мужиські штани, однак між ними таки є різниця у стилі або у матерії. Але коли хтось носить одяг по якім неможливо пізнати стать, то це є зле в очах Єгови. Те саме є правда про тісний або недостатній одяг, що спонукує неморальність або клясує когось з тими, що є знані за свої огидні практики. Коли ви вимагаєте якийсь стиль волосся чи одягу, або якоїсь практики, то запитайте себе: ‘Чи я роблю це, щоб наслідувати світських осіб?’
“САМА ПРИРОДА” НАВЧАЄ НАС
27, 28. (а) Як апостол Павло дає нам добрий провід відносно того, що є правильне для християнина відносно моди? (б) Що деякі науковці Біблії кажуть про слово “природа”?
27 Біблія не містить докладних правил, щоб показати, наприклад, яке довге наше волосся мусить бути або довжину спідниць. Але надхнений апостол дає трохи проводу, щоб щирий, посвячений християнин і збір міг знати, який стиль або звичай є властиво носити. Він каже: “Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього? Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй”.— 1 Кор. 11:14, 15.
28 Про ці апостолові слова, науковець Біблії Алберт Барнс зауважив:
“Слово природа . . . відбиває очевидно почуття правильности, яке всі люди мають, і яку визнається в якому-небудь тутешньому чи всесвітньому звичаєві. . . . Правильність, яку вимагає природне почуття придатности між людьми. . . . Те слово в його змісті не значить установа статей, . . . або звичайне вживання чи звичай, . . . але відноситься до глибокого внутрішнього почуття властивого і правильного”.
І грецький науковець Д-р А. Т. Робертсон каже:
“Тут воно значить природне почуття правильности (Рим. 2:14) додатком до звичая, але який спочиває на об’єктивній різниці в складі речей”.
29. (а) Чому християнинові не треба правил знати, що можна, а що не можна робити? (б) Коли хтось не знає, то що він повинен робити?
29 Отже справа не в тім, щоб правилами точно наказувати, що можна, а що не можна робити. Якщо ми є християни і наші серця люблять праведність, то ми знаємо природно, а особливо з нашого тренованого сумління, чи щось додає чи відбирає від слави доброї новини, яку ми проповідуємо. Ми знаємо чи підбудовуємо чи розбиваємо образ збору в очах інших. Але, коли хтось не знає, то нехай покориться доброму сумлінню християнського збору. Нехай він прийме добру пораду і покладається на здоровий розсудок відповідальних братів.— Прип. 12:15.
30. (а) Під яким обов’язком є всі, що мають відповідальність у зборі? (б) Який провідний принцип буде тримати нас безпечними? (в) Чому ми повинні більше цікавитися обов’язками ніж правами?
30 Правдиві християни люблять одні одних і ті, що займають відповідальні посади є під обов’язком робити лише те, що є найкраще для їхніх братів, чи то прикладом чи порадою. І цей принцип повинен провадити нас усіх: Чи ‘я прикрашаю науку нашого Спасителя, Бога? у всіх речах’? Якщо будемо доглядати своїх обов’язків, сердечно працювати немов Єгові, а не людям, то Єгова нагородить нас благословенством багато більше від якого-небудь “права”, якого ми можливо засновуємо для себе, разом із роками життя та миром.— Тита 2:10; Кол. 3:23, 24; Прип. 3:1, 2.