Вірність у вживанні «неправедного багатства»
„Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. Хто вірний в найменшому,— і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому,— і в великому несправедливий. Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні,— хто вам правдиве довірить?”— Луки 16:9—11.
1. Згідно з книгою Луки 16:1—7, як і чому один управитель робив друзів для себе?
ЯК УПРАВИТЕЛЬ, цьому чоловікові дуже довірялося, бо він опікувався справами свого пана. Але, тому що цей чоловік став погано керувати справами, то пан відпустив його від посади і з його дому, без жодних засобів на життя. В той час, як він ще мав владу управителя, він швидко здобув собі ласки в довжників свого пана, коли знижив сильно їхні борги. Таким чином, він здобув собі друзів, які поможуть йому, коли він загубить посаду в пана.— Луки 16:1—7.
2. (а) Який був великий пункт Іусової притчи про неправедного управителя? (б) Які питання можуть виринати з цього?
2 Ісус Христос ужив цей приклад кмітливости навчити нас щось дуже важного: „Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель”. (Луки 16:9) З цього виринають питання! Що є ці „багатства неправедні”? Хто є ті, що посідають „вічні оселі”? І як ми можемо здобути їхньої дружби через „багатства неправедні”?
3. Що є ті „неправедні багатства”, і як це можна доказати з Писання?
3 Певно, що нема нічого неправедного у духовному багатстві. Але цього не можемо сказати про матеріальне багатство. Посідати і жадати матеріального багатства може довести до неправедних вчинків. Заможні особи можуть стати гнобительськими, жорстокими та затверділими. Замість відноситися з співчуттям до нужденних, вони можуть несправедливо використовувати їх. Християнський учень Яків пригадував християнам: „Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають те добре ім’я, що ви ним називаєтесь”. (Як. 2:6, 7) Декотрі такі заможні особи віддаються зіпсутому бажанню до задоволень і не хочуть платити своїм робітникам. (Як. 5:4, 5) Інші люди, тому що дуже прагнуть багатства, обманюють і шахрують, щоб добитися своєї мети. Про таких сповняється біблійна приповістка: „Хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться”. (Прип. 28:20) Тому що з матеріальним багатством є зв’язано так багато небажаних чинників, то Ісус Христос правильно називає їх „неправедні”.
4. Що Ісус сказав про стійкість „неправедного багатства”, і як це можна доказати історичними фактами?
4 Також варто зауважити, що Син Божий сказав, що ці „неправедні багатства” минуться. Гроші, наприклад, можуть дуже скоро загубити свою вартість через знецінення або коли уряди знижують їхню вартість. Також, через війну, революції, потопи, землетруси та інші катастрофи люди можуть дуже збідніти. Яке безумство, тому, для когось надіятися на матеріальні багатства і ставити його на першому місці в житті!
5. Хто посідає „вічні оселі”, і чому це так?
5 Ісусові правдиві учні повинні вживати свої „неправедні багатства” розвивати дружбу з тими, що посідають „вічні оселі”. Тому що земні оселі не є вічні, то ці „вічні оселі” мусять бути небесні. Ними займаються вічний Бог Єгова і Його Син. Ісус Христос сказав Своїм апостолам: „Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що іду приготувати місце для вас”.— Ів. 14:2.
6. (а) Чому Богові та Христові не потрібно наших матеріальних речей? (б) Як можна статися друзями Бога і Христа через „неправедні багатства”?
6 Тому, що Бог Єгова є Творець, то все належить до Нього, а Його первородний Син, як спадкоємець всіх речей, має частку у тій власності. (Пс. 50:10—12; 2 Кор. 8:9; Євр. 1:1, 2) Це значить, що люди не можуть давати їм щось матеріального. Отже, щоб розвинути дружбу з Всевишнім Богом та Його Сином через „неправедні багатства”, значить уживати такі багатства у спосіб, який заслужить їхню похвалу. Це значить, що ми повинні розвивати правильне відношення, коли вживаємо матеріальні речі помагати комусь. Ісус Христос радив: „Хай не знатиме ліва рука твоя, що робить твоя правиця, щоб таємна була твоя милостиня”. (Мат. 6:3, 4) А апостол Павло писав коринтянам: „Нехай кожен дає, як серце йому призволяє,— не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!”— 2 Кор. 9:7.
ПОМАГАЮЧИ СТРАЖДАЮЧИМ
7. Як Бог Єгова й Ісус Христос дивляться на нашу несамолюбну щедрість, коли помагаємо нужденним?
7 Коли будемо весело і несамолюбно помагати дійсно нужденним особам, то Бог Єгова та Його Син дивляться на це немов ми їм помагали. У Писанні читаємо: „Хто обманює нудженного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той прославляє Його”. (Прип. 14:31, НС, анг.) „Хто милостивий до вбогого, той позичає Єгові, і за це Він відплатить йому”. (Прип. 19:17, НС, анг.) Подібно, Ісус Христос, коли говорив про те, що розрізняє похвалених овець від засуджених козлів, сказав: „Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили”. (Мат. 25:40) „Чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили,— Мені не вчинили”.— Мат. 25:45.
8. (а) Як важно це є турбуватися бідними і нужденним? (б) Яку відповідальність мають діти до нужденних родичів та діда і баби, і як треба дивитися на те, коли хтось не виконує цю відповідальність? в) Як християнська відповідальність до інших християнів порівнюється з його відповідальністю до осіб поза збором?
8 Відповідно цьому, коли хтось хоче бути правдивим поклонником Єгови, то мусить помагати бідним і нужденним. (Йова 29:16; 31:19—22) Учень Яків писав: „Поклоніння, що є чисте та неопоганене перед нашим Богом і Отцем є оце: доглядати сиріт і вдовиць в утисках їхніх, і себе берегти чистим від світу”. (Як. 1:27, НС, анг.) Така допомога страждаючим та нужденним повинна починатися з власних родин. Наприклад, Писання зобов’язують дітей та внуків доглядати нужденних родичів, діда і бабу. (1 Тим. 5:4) Свідомо не виконувати цього обов’язку значить зречення християнської віри. (1 Тим. 5:8) Дальше, тому що правдиві християни є брати, то мусять перше доглядати своїх нужденних, а тоді осіб поза збором. Це сходиться з принципом: „Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним”.— Гал. 6:10.
9. Хто має рішати чи збір повинен помагати деяким особам, і що показує чи таким годиться давати допомогу?
9 Християни можуть особисто допомагати один одному. Проте, у деяких випадках, місцевий збір мусить уживати свої гроші помагати деяким членам. Старші мусять рішити кому належиться допомогти грішми і скільки. Так, як можна бачити з 2 Солунян 3:10 і 1 Тимофія 5:9, 10, що зборова допомога, а особливо коли дається регулярно, повинна бути для тих нужденних осіб, які є добрим прикладом християнського життя.
ВЕЛИКА ДОПОМОГА
10. Який приклад помагає нам розподіляти велику допомогу?
10 Крім цього, часами треба давати допомогу християнам інших зборів, а навіть можливо по інших околицях світу. Коли переглянемо велику допомогу у християнському зборі за першого століття, то бачимо, як з цією справою треба поводитися.
11. (а) Хто оригінально доглядав допомогу в зборі за першого століття? (б) Яким чоловікам пізніше призначили відповідальність доглядати такі допомоги?
11 Спочатку апостоли самі приймали добровільні датки і роздавали християнам у потребі. (Дії 4:34, 35) Як збір збільшився, то такий розпорядок уже не був практичний. Пізніше, сімох мужів „повних духа святого та мудрости” було призначено доглянути, щоб не забути про жодну гідну вдовицю. Інші християни довіряли цим сімом чоловікам. (Дії 6:1—6) Вони дуже старалися, щоб грошовими справами займалися чесні мужі. Про тих, що мали переносити датки від Коринту до Єрусалиму, апостол Павло писав коринтянському збору: „Кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму”.— 1 Кор. 16:3.
12. (а) Як сьогодні треба оплачувати допомогу? (б) Які розпорядки існують між Свідками Єгови для цієї цілі?
12 У гармонії з цим прикладом збору в першому столітті, сьогодні фінансова допомога повинна бути оплачена добровільними пожертвами. Також, це вимагає чесного та відповідного проводу. Щоб допомога могла виконуватися в організований спосіб, то збори Свідків Єгови відсилають пожертви до Товариства Вартової Башти, Watchtower Bible and Tract Society, 124 Columbia Heights, Brooklyn, New York, або до одного з його відділів. У часі катастрофи, Товариство або місцевий відділ сполучується з старшими зборів, де сталося нещастя, щоб встановити їхню потребу. Відразу відсилають потрібні запаси, провізії та гроші й організують допомогу переважно при допомозі місцевих старших.
13. Що старші мусять робити, коли почують про потребу матеріальної допомоги?
13 Коли отримують вірогідну інформацію, що між братами якоїсь околиці появилася потреба, то старші сусідніх зборів можуть виголосити про привілей помагати в такій допомозі. Тоді, всі можуть помагати з своєї спроможності. Біблійний приклад цього бачимо в Діях 11:27—29, де читаємо: „Прибули ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохії. І встав один з них, на ймення Агав, і духом прорік, що голод великий у цілому світі настане, як за Клавдія був. Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили”. Так само сьогодні, щоб гроші для допомоги завжди були готові, то багато зборів і осіб час від часу відсилають свої пожертви до головного б’юра Товариства Вартової Башти в Бруклині або одного з його відділів.
ГРОШОВА ДОПОМОГА ПОШИРЯТИ ДУХОВНІ СПРАВИ
14. (а) Яка є головна відповідальність Божих слуг сьогодні? (б) Як друкований матеріал помагав виконувати цю відповідальність? (в) Звідки приходили гроші будувати і підтримувати друкарні? (г) Для яких інших цілей вживається подаровані гроші?
14 Хоч давати дійсно нудженним особам матеріальної допомоги є дуже важно, то головна відповідальність Божих слуг є помагати особам духовно у зборі й поза збором. У сучасному часі цю допомогу дається через друковану сторінку. Через грошові пожертви і позички без процентів Товариству Вартової Башти і її відділам, Товариство може будувати і підтримувати друкарні, щоб друкувати Біблії та біблійну літературу за ціну багато нижчу від ціни, яку вимагали б комерційні друкарні. Таким чином, навіть дуже бідні люди можуть отримувати літературу безплатно або дуже дешево. Крім цього, пожертви вживаються помагати місіонерам та іншим повночасним вісникам, включаючи подорожуючих старших.
15. Що Писання показують про правильність помагати тим, що віддають себе повночасно доглядати духовних справ інших людей? (1 Кор. 9:6—18; Гал. 6:6; Фил. 4:14—18)
15 Це правильно вживати такі пожертви помагати тим, що доглядають духовних справ, так, як можна бачити в 1 Тимофія 5:17, 18, НС, анг.) „Нехай старші, які добре головують, будуть наділені подвійною честю, а особливо ті, хто трудиться промовляти і навчати. Бо Писання каже: „Не в’яжи рота волові, що молотить”; та: „Вартий працівник своєї нагороди”. Це не значить, що старші повинні діставати платню за їхню службу. Але згідно з біблійними принципами, це є правильно для урядової установи Свідків Єгови, через свої відділи, вживати свої пожертвовані гроші помагати матеріально тим, які можуть більше віддаватися духовним справам.
16. Які витрати має місцевий збір, і чому це є важно доглядати їх?
16 Крім цього, місцеві збори Свідків Єгови мусять доглядати свої Зали Царства, в яких сходяться на зібрання. Крім платити за електрику, воду, паливо, купувати приладдя для чищення і ремонтувати Залу, то вони можливо мусять платити місячну ренту або сплачувати заставу. Такі витрати треба покривати пожертвами, щоб збір не стягнув докір на Боже ім’я. Особисто, як і збір, слуги Єгови мусять коритися нагадуванню: „Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного”.— Рим. 13:8.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, В ЯКІЙ ВСІ ПОВИННІ МАТИ УЧАСТЬ
17. Як кожний християнин повинен дивитися на привілей приносити пожертви поширяти духовні справи і помагати нужденним?
17 Вживати „неправедні багатства”, щоб удосконалюватися і поширювати духовні справи та помагати нужденним, є основна відповідальність християнина. Без різниці чи хтось має багато чи мало, то всі мають привілей принести якусь пожертву. Зауважте, наприклад, як апостол Павло радив коринтянам: „А першого дня в тижні нехай кожей з вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому”.— 1 Кор. 16:2.
18. (а) Яке нагадування з Писань може допомогти нам приносити пожертви поширяти справи Царства? (б) Чи важна річ є величина пожертви, і як це можна бачити у притчі про нужденну вдову?
18 У гармонії з цим надхненим нагадуванням, хтось можливо схоче відложити щось на пожертву на початку тижня. Кількість, безперечно, буде залежати значно від особи, але це не є найважніша річ. Важним є бажання давати пожертву. Апостол Павло сказав: „Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має”. (2 Кор. 8:12) Важним у Бога Єгови є охота давати з того, що маємо. Наприклад, нужденна вдова Ісусової притчи дала лише дві лепти для храму в Єрусалимі. В той час за ці гроші можна було купити лише половину горобця, що навіть не вистачило б на один обід. Однак, пожертва цієї вдови, тому що вона виявила свою любов до правдивого Бога, Якому вклонялася в храмі, була дуже приємна. По суті, у порівнянні з її засобами, її дар був багато більший від великих пожертв заможних, які давали з своїх надвишків.— Марка 12:42—44.
19. Що ми показуємо, коли правильно вживаємо наші „неправедні багатства”, і про що можемо бути певні?
19 Справді, ми хочемо вживати наші „неправедні багатства” помагати нужденним та розширювати духовні справи і так ставатися друзями Бога та Христа. (Прип. 3:9; Гал. 2:10) Коли продовжатимемо вживати наші „неправедні багатства” відповідно, то показуємо, що є вірні в найменшому. Тоді, Бог Єгова та Його Син далі зможуть уживати нас за добрих управителів приносити людям багато корисніші духовні багатства. Свідоцтво нашого гарного діла буде немов скарб вкладений на небі, видаючи великі користі у формі божественного схвалення та благословенств тепер і життя вічне під новою системою „нового неба і нової землі”.— Мат. 6:20; Луки 16:10—13; 2 Пет. 3:13.