Сміливо промовляючи слово Єгови
„І ТЕПЕР, СПОГЛЯНЬ, ЄГОВО, . . . ДОЗВОЛЬ ТВОЇМ РАБАМ ДАЛІ СМІЛИВО ПРОМОВЛЯТИ СЛОВО ТВОЄ”.— ДІЇ 4:29, НС (АНГ.).
1, 2. (а) По його воскресінні, як Ісус цікавився Своїми учнями, отже, які інструкції Він дав їм? (б) Яке далекосяжне це свідкування мало бути?
ХОЧ смерть відлучила Ісуса від Його учнів, то вони таки не забули Його запрошення, щоб бути „ловцями людей”. Вони знали, що мусіли проповідувати Боже Слово між людьми. Але, як їм робити це? Їм було потрібно керівництва і проводу.
2 На їхню велику радість, воскреслий Ісус Христос з’явився учням на кількох оказіях перед Його вознесенням до Отця. (1 Кор. 15:3—8; Ів. 20:20) Таким чином Він міг давати їм більше інструкцій для їхньої майбутньої праці. У Галілеї, Він сказав:
„Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і робіть учнів з людей всіх народів, хрестячи їх у ім’я Отця, Сина, і святого духа, навчаючи їх дотримувати все те, що Я заповідав вам. І ото, Я буду з вами повсякденно аж до закінчення системи”. (Мат. 28:18—20, НС, анг.)
Ця християнська праця робити учнів, хрестити і навчати їх, мусить поширюватись до людей всіх народів. Як це потішаючо є знати, що воскреслий Син Божий щоденно буде з християнами в їхній праці проповідування Царства аж до закінчення системи!
3. Яку участь святий дух має в цьому, починаючись з святом П’ятдесятниці?
3 Ісус обіцяв Своїм учням помічника, святого духа. (Ів. 14:16, 26) А як це мало статися, і як він мав діяти? Саме перед Його вознесенням до Отця, Ісус сказав тим учням:
„Та ви приймете силу, як дух святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”. (Дії 1:8)
Яка чудова надія на поширене свідоцтво! Учні вернулись в Єрусалим і там перебували в молитві. П’ятдесятий день після Ісусового воскресення було свято П’ятдесятниці, і всі учні зібрались в одному місці. І нагло зчинився шум „ніби буря раптова зірвалася”, з іншими чудовими об’явами. Єгова виливав на них обіцяного святого духа, Свою дієву силу. Що ж той дух спонукував їх робити? Він спонукував їх „говорити . . . промовляти”.— Дії 2:1—4.
4. Як була „добра новина” прийнята на тій оказії?
4 Час уже прийшов ,ловити багато людей’. З допомогою святого духа, ті учні могли промовляти Боже слово в різних мовах. Таким чином, люди, що прийшли на свято П’ятдесятницю з різних околиць світу, могли чути „чудові речі Божі” в їхній мові. Глядачі дуже дивувались. Тоді Петро встав і сміливо пояснив їм, що сталось. Він докладно посвідчив про воскресення Ісуса Христа, закликаючи присутніх покаятись, охреститись і рятуватись від того лукавого роду. А які були наслідки? Коло 3.000 прийняли слово! Ці охрестились і були додані до християнського збору. Вони дуже тішились, коли „Єгова щоденно додавав до тих, що спасались”.— Дії 2:5—47, НС (анг.)
5. (а) Ради якої цілі християни приходять перед правителів у часі опозиції? (б) Як це нас заохочує?
5 Це свідкування силою святого духа додало багато нових хвалителів Єгови. По черзі, ці тішились щоденним публічним свідкуванням, яким наповнили Єрусалим „доброю новиною”. Петро та Іван взяли провід у цій праці, заохочуючи людей покаятись на відпущення їхніх гріхів, щоб отримати духовне відсвіження від Єгови. Багато цих радо слухали „доброї новини”,— але не первосвященик, влада сторожі храму і саддукеї. Вони заарештували Петра та Івана, і заслали їх до тюрми. Таким чином учні почали відчувати ненависть, про яку Ісус був перестерігав їх, коли сказав:
„Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі (обережні — НС), як змії, і невинні, як голубки. Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам. А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, бо не ви промовлятимете, але дух Отця вашого в вас промовлятиме”. (Мат. 10:16—20)
Проте, тепер ці „ловці людей” могли дуже тішитись, бо вже наловили коло 5.000 нових віруючих. Як вони десь дякували Єгові за таке збільшення! Ми, теж, підбадьорюємось рапортом їхньої служби.— Дії 4:1—4.
ПРОМОВЛЯЮЧИ ПЕРЕД ПРАВИТЕЛЯМИ
6. (а) Що Петро та Іван робили, коли їх приводили перед правителів? (б) Чому вони були готові до цього?
6 Наступного дня відбулось зібрання правителів, і ці допитували Петра та Івана про їхню діяльність, включаючи вздоровлення каліки. Тут була гарна нагода дати дальше публічне свідоцтво. Так як Ісус був сказав, святий дух тепер уповноважив Петра сказати:
„Начальники люду та старшини Ізраїлеві! Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,— нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім’ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп’яли ви, та Його воскресив Бог із мертвих,— Ним поставлений він перед вами здоровий! Він ,камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!’ І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”. (Дії 4:8—12)
Ці життєві правди мусіли бути проголошені! Отже, апостоли сміливо проголошували їх. Вони не стримувались. Петро та Іван були звичайними рибаками, але Ісус привчив їх бути енергійними промовцями, говорити з довір’ям і переконанням. Як Свідки Єгови, вони свідчили тому, що бажали звіщати Боже слово.— Порівняйте Івана 7:15—18, 45, 46.
7. Що ми навчаємось зі звіту в 4-му розділі Дії Апостолів про думання та наміри противників?
7 Які вдячні ми повинні бути Єгові за те, що Він записав все це у 4-му розділі Дій Апостолів! Бо це не тільки ясно показує, як правдивим християнам слід говорити сміливо, але також виявляє перекручене думання світських правителів, які противляться Божій праці. Після того, як апостоли дали своє сміливе свідоцтво, провідники тоді звеліли апостолам вийти з синедріону, в той час, як вони радились між собою. А який був їхній намір? Вони не могли заперечити, що та визначна ознака відбулась в ім’я Ісуса Христа. Вони бажали придушити поширення правдивого поклоніння. Вони обміркували, що погрозами можуть настрашити апостолів і припинити їх, щоб не промовляли в Ісусове ім’я.— Дії 4:16, 17.
8. Що показує, що учні не боялися?
8 Але, чи ж самі погрози спинили тих християнських свідків Єгови? Нехай правдиві християни сьогодні звернуть увагу на їхній безстрашний приклад:
„І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення. І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: ,Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більше, як Бога? Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули’ ”. (Дії 4:18—20)
Боячись громадської думки, правителі погрозили апостолам і відпустили їх. З допомогою Божого духа, ті християни витримали і побороли переслідування.
ПРОДОВЖУЮЧА ПОМІЧ ВІД ЄГОВИ
9, 10. (а) Яку процедуру наслідували слуги Єгови, і з яким бажанням у їхніх серцях? (б) Що вони просили, і як вони отримали свою відповідь?
9 Після того, як їх відпустили, апостоли вернулись назад до збору. Вони розказали братам про те, що сталось, і збір тоді зробив те, що християнам завжди слід робити під такими обставинами. Вони помолились до Єгови. Їхня молитва була молитва віри, в якій вони висловлювати палке бажання продовжати служити Богові. Вони сказали:
„Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! Ти устами Давида, Свого Отця нашого, сказав духом святим: ,Чого люди бунтуються, а народи задумують марне? Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа [Єгову, НС, анг.] та на Христа Його’. Бо справді зібралися у місці оцім проти Отрока святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим учинити оте, що рука Твоя і воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося. І тепер споглянь, Господи [Єгово, НС,] на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились ім’ям Свого святого Отрока Ісуса”.— Дії 4:24—30.
10 Учні не просили звільнення від праці або від погроз ворогів правди. Вони знали їхнє призначення від Єгови — бути Його Свідками. З щирим серцем вони бажали сміливо проголошувати Боже слово, і просили Його, щоб Він допоміг їм у цьому. Страх ніколи не перемагав їх. Чи Єгові подобалось таке відношення? Звіт каже нам:
„Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі святим духом,— і зачали говорити слово Боже з сміливістю”.— Дії 4:31.
11. (а) Що сталось, коли вони сміливо промовляли? (б) Чому ув’язнення не припинило їхньої праці?
11 Ті свідки Царства продовжували їхню працю з відновленою силою, і Єгова був з ними. „І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок”. (Дії 5:14) Через це релігійні провідники знов}’ переповнилися гнівом і заслали апостолів до в’язниці. Проте, воля Єгови була, щоб вони продовжували їхнє свідоцтво в Єрусалимі. Отже Він послав Свого ангела випустити апостолів, і сказав їм:
„Ідіть, і, ставши, говоріть, до народу у храмі всі слова цього життя”. (Дії 5:20)
Арештування не настрашило апостолів замовкнути так само, як вони не боялись погроз священиків та правителів.
12. Як це сталось, що апостоли свідкували перед судом, і чи вони злякались?
12 Проте, начальники знову заарештували апостолів і привели їх до синедріону до сердитого первосвященика, який сказав:
„Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про те Ім’я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас”. (Дії 5:28)
На тому ворожому суді, під вартою начальників і під погрозою первосвященика, то чи апостоли поступилися перед ними? Ні.
„Відповів же Петро та сказали апостоли: ,Бога повинно слухатися більш, як людей! Бог наших Отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві. Його Бог підвищив Своєю правицею — Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. А тих справ Йому свідками ми і Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому’ ”.— Дії 5:29—32.
13. Яка була Гамаліїлова порада, і як суд дивився на це?
13 Тут знову ми є вдячні за цей біблійний звіт, який виявляє перекручене думання тих противників Божої праці. Хоч апостоли були добрі люди, то суд мав на думці знищити їх. Проте, шановний вчитель Закону Гамаліїл, устав на ноги і дав тим релігійним провідникам вчасної поради. Він сказав:
„Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте. Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо. Після нього повстав, під час перепису, галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились. І тепер кажу вам: відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде — розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями”. (Дії 5:34—39)
Вони дещо послухали цієї розумної поради Гамаліїла. Хоч релігійні провідники не покинули їхньої боротьби проти Бога, то принаймні не знищили апостолів. Замість цього, вони дуже вибили їх, наказавши їм більше не говорити про Ісуса, і відпустили їх.— Дії 5:40.
ВІДВАГА ПІД ПРОБОЮ
14. Як християни тоді відважно поводились і з якими наслідками?
14 Чи все це знеохотило апостолів, щоб вони більше не говорили слово Боже з відвагою? Звіт відповідає:
„А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса. І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа”. (Дії 5:41, 42)
Відважно апостоли та інші християни займалися словом Божим, говорячи його сміливо і Єгова благословляв їхню працю.
„І росло слово Боже, і дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі”.— Дії 6:7.
15. Про які речі Степан сміливо говорив, і як ці релігійні провідники віднеслись до цього?
15 Тепер, коли священики навертались і ставались християнами, то запеклі релігійні провідники не полегшували їхньої опозиції. Незабаром, ревного свідка Степана взяли до синедріону. Там він дав сильне свідоцтво, в . якому переказав, як намір Єгови сповнився. Але противники злісно кинулись на нього і вкаменували його на смерть. З Степаном трапилось так, як Ісус був передсказав: „Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові”.— Ів. 16:2; Дії 6:8 до 7:60.
16. (а) Що тоді сталось з рештою християнського збору? (б) Який був їхній погляд на матеріальні речі?
16 Степанова смерть рушила хвилю гіркого переслідування.
„І того дня постало велике переслідування проти збору в Єрусалимі; всі, крім апостолів, розпорошились по районах Юдеї й Самарії”. (Дії 8:1, НС)
Але, чи це заглушило тих свідків Єгови? Справді, Сатана знову старався розбити діяльність Божих слуг. Вони мали залишити свої доми і майно. Проте, в них був правильний погляд на матеріальні речі. У цьому вони були подібні до християнів, яким апостол Павло був пізніше написав: „Бо ви співчували ув’язненим, і прийняли грабунок свого майна з потіхою, знаючи, що маєте краще та неминуще майно”.— Євр. 10:34, НС (анг.)
17, 18. (а) Як те, що Пилип та інші розпорошені християни робили показує нам спосіб, яким можливо поборювати способи Сатани? (б) Які благословення приходили від Єгови?
17 Учні добре знали і оцінювали, що мусіли продовжувати бути вірними свідками Бога і Христа. Отже, „ходили тоді розпорошені, та Боже Слово благовістили”. (Дії 8:4) Пилип пішов у місто Самарія, де сміливо проголошував слово Боже, приносячи багато радости людям. Незабаром, інші повірили й пристали до них, і вони повідомили апостолів, що Самарія прийняла слово Боже. Петро та Іван пішли в Самарію, і на самарянів зійшов святий дух, і там християнський збір був заснований.— Дії 8:5—8, 14—17, 25; 9:31.
18 Ті християни у першому столітті мали правильний погляд. Вони молились до Єгови, щоб Він допомагав їм сміло промовляти слово Боже. Вони так і робили, з допомогою Його духа, і Він благословляв їх. Так як звіт каже: „І рука Єгови була з ними”! — Дії 11:19—21, НС (анг.).
ПРОМОВЛЯЮЧИ СМІЛИВО ТЕПЕР
19. Який є доказ, що Бог Єгова і Христос були з християнськими Свідками в сучасних часах?
19 На протязі століть, Ісус дотримував Свою обітницю: „І буду з вами аж до закінчення системи”. (Мат. 28:20, НС, анг.) Тепер, доживши до того часу, які вдячні ми є, що більше, як 2 мільйони Свідків тепер ,сміливо промовляють слово Єгови!’ І наш Бог так поблагословив працю цих „ловців людей”, що „ця добра новина про царство” тепер є знана по всіх континентах на поверхні землі, навіть так далеко, як в Антарктиці. Вона досягла навіть далекі гористі країни, дісталась до малих островів порозкиданих по сімох морях. (Мат. 24:14) Так, це свідоцтво вже прийшло в кожну країну „аж до останнього краю землі”, і все це зробив дух Єгови.— Дії 1:8; Зах. 4:6.
20. Як Диявол виявляв свою опозицію носіям Божого слова, і чи його представники можуть спинити працю?
20 Так, як Боже слово передсказало, Диявол є дуже сердитий, бо знає, що його час уже короткий. Він продовжає противитися праці свідкування. (Об. 12:12, 17) Диявол та його обдурені прихильники ненавидять свідків Єгови тому, що ці християни не є „частиною світу”. Багато з цих були порозкидані від їхніх домів через переслідування. Сотки зустріли насильну смерть, їх забили так, як Степана у першому столітті нашої доби. (Об. 17:6; 20:4) Але ця праця доказалась бути від Бога. Люди не були в стані повалити її, як правдиві раби Божі сміливо говорять Його слово. В такий спосіб вони подолали, так, розбили схеми Диявола.— Порівняйте Ефесян 6:11, 12; Якова 4:7; 1 Петра 5:8, 9.
21. (а) Яку працю Єгова бажає, щоб ми тепер виконували? (б) Чому ми хочемо докінчити дану нам роботу, і як ми ,можемо сміливо звіщати Слово?
21 Сьогодні, праця „ловити людей” до Царства далі продовжується, незважаючи на збільшаючу опозицію. І Єгова далі виявляє Своє благословення цієї роботи. В одному минулому службовому році, Свідки Єгови дуже тішились, тому що 113.672 нових осіб охрестились. Як ці нові тішуться, що мають нагоду проголошувати слово Єгови! Це є Божа праця для нас сьогодні, і сердечне бажання всіх посвячених Єгові є займатись нею, тому що це є їхнє призначення. (1 Кор. 9:16) Чи ваше серце спонукує вас сміливо говорити слово Єгови? Як світові обставини погіршаються, то ми повинні постановити далі звіщати людям добру новину про Царство, аж поки праця не закінчиться. Коли виникає опозиція, то ми не лякаємось. Ми пам’ятаємо, що Ісус не тільки розпочав, але також докінчив діло, яке Єгова був дав Йому виконати. (Ів. 17:4) Він приготовив нас зустріти ненависть світу. Будьмо такими, як Він і такими, як апостоли та інші християни в першому столітті, коли, з повною вірою, ми шукаємо допомоги від Єгови, щоб докінчити Його волю для нас. Нехай наша з’єднана молитва завжди буде: „І тепер, Єгово, . . . дай Своїм рабам із повною сміливістю говорити слово Твоє”.— Дії 4:29, НС (анг.)
[Ілюстрація на сторінці 12]
Бог Єгова благословить працю сучасних „ловців людей”