Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
4—10 ЛЮТОГО
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | РИМЛЯН 1—3
«Продовжуймо навчати своє сумління»
lvs 18, абз. 6
Чисте сумління перед Богом
6 Навіть люди, які не знають Єгови, зазвичай розуміють, що треба робити вибір між правильним і неправильним. У Біблії сказано: «Їхні думки звинувачують їх або ж виправдовують» (Римлян 2:14, 15). Наприклад, більшість людей знає, що вбивати чи красти неправильно. Вони навіть не усвідомлюють того, що насправді прислухаються до свого сумління, тобто відчуття правильного і неправильного, яке дав їм Єгова. Люди також дотримуються Божих принципів, тобто основних істин від Бога, які допомагають їм приймати мудрі рішення в житті.
lvs 19, 20, абз. 8, 9
Чисте сумління перед Богом
8 Деякі люди думають, що прислуха́тися до свого сумління — це просто слухатися своїх почуттів. Їм здається, ніби вони можуть робити що завгодно, поки це їх не турбує. Але наші почуття недосконалі і можуть підводити нас. Іноді вони настільки сильні, що впливають на наше сумління. Біблія говорить: «Людське серце вкрай зрадливе і здатне на все. Хто може пізнати його?» (Єремії 17:9). Тож ми можемо вважати правильним те, що насправді неправильне. Наприклад, Павло перед тим, як стати християнином, жорстоко переслідував Божих служителів і думав, що робить правильно. Йому здавалося, що він має чисте сумління. Але потім він сказав: «Мене судить Єгова» (1 Коринфян 4:4; Дії 23:1; 2 Тимофія 1:3). Коли Павло дізнався, як Єгова ставиться до його вчинків, то зрозумів, що потрібно змінитися. Як бачимо, перш ніж щось зробити, треба запитати себе: «Чого від мене очікує Єгова?»
9 Коли ми когось любимо, то не хочемо його засмучувати. Ми любимо Єгову, тому не хотіли б зробити щось таке, що йому не сподобається. Ми повинні боятися засмутити Єгову. Це добре видно з прикладу Неемії. Він відмовився бути намісником, завдяки чому міг би розбагатіти. Чому Неемія це зробив? Він пояснив: «Я ж боявся Бога» (Неемії 5:15). Неемія не хотів робити те, що могло б не сподобатися Єгові. Подібно до Неемії, ми теж боїмось чимось засмутити Єгову. З Біблії ми дізнаємося, що́ подобається Єгові. (Дивись додаток 6.)
Розшукуймо духовні перлини
w08 15.6 30, абз. 5
Цікаві думки з Листа до римлян
3:4. Коли людські слова розходяться з Божим натхненим Словом, ми знаємо, що «Бог правдивий». Тому ми довіряємо біблійній правді та діємо згідно з Божою волею. Приймаючи ревну участь у праці проповідування та підготовки учнів, ми допомагаємо іншим переконатися, що Бог правдивий.
w08 15.6 29, абз. 6
Цікаві думки з Листа до римлян
3:24, 25. Як «викуп, який заплатив Христос Ісус», міг покривати «гріхи, скоєні в минулому», ще до того, як було принесено викуп? Перше месіанське пророцтво, записане в Буття 3:15, сповнилося 33 року н. е. Тоді Ісуса було страчено на стовпі мук (Гал. 3:13, 16). Однак коли Єгова проголосив це пророцтво, він вважав, що викуп немовби вже заплачено. Адже ніщо не могло перешкодити Богу виконати свої наміри. Тож на основі майбутнього викупу Ісуса Христа Єгова міг простити гріхи нащадкам Адама, які виявляли віру в Його обіцянку. До того ж завдяки викупу воскреснуть ті, хто помер у дохристиянський час (Дії 24:15).
11—17 ЛЮТОГО
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | РИМЛЯН 4—6
«Бог виявляє нам свою любов»
w11 15.6 12, абз. 5
Бог виявляє нам свою любов
5 На початку Павло наводить таке пояснення: «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили» (Рим. 5:12). Ми можемо розуміти це, адже Бог подбав, щоб було записано, як почалося людське життя. Єгова створив двох людей, Адама та Єву. Творець є досконалим, і такою була перша пара, наші прабатьки. Бог дав їм лише одну вказівку і сказав, що непослух тому закону приведе до смертного вироку (Бут. 2:17). Однак Адам і Єва вибрали згубний шлях, порушивши розсудливу вказівку Бога. Так вони відкинули його як Законодавця і Володаря (Повт. 32:4, 5).
w11 15.6 12, абз. 6
Бог виявляє нам свою любов
6 Тільки після того, як Адам згрішив, він народив дітей, передавши їм гріх з усіма його наслідками. Звичайно, вони, на відміну від Адама, не порушили Божого закону, а отже, не були звинувачені в тому самому гріху; також Адамові нащадки ще не мали жодного зводу законів (Бут. 2:17). А втім, вони успадкували гріх. Отож гріх і смерть панували й тоді, коли Бог дав ізраїльтянам закони, які чітко показували, що вони грішники. (Прочитайте Римлян 5:13, 14). Наслідок успадкованого гріха можна пояснити на прикладі певної спадкової хвороби чи вади, як-от середземноморської анемії або гемофілії. Ви, мабуть, читали, що син російського царя Миколи II і Олександри Федорівни, Олексій, успадкував кровоточивість, гемофілію. Щоправда, від такої спадкової хвороби страждають не всі діти в сім’ї, але вони можуть бути носіями. Цього не скажеш про гріх. Переданий Адамом гріх не оминає нікого. Він уражає кожного, завжди має фатальні наслідки і передається всім дітям. Чи можна визволитися з цього скрутного становища?
w11 15.6 13, абз. 9, 10
Бог виявляє нам свою любов
9 Що означають грецькі слова, що лежать в основі вислову «визнані праведними»? Один перекладач Біблії написав: «Це юридична метафора, яка не є суто правовим терміном, але має юридичний підтекст. Йдеться про зміну в стосунках Бога з людиною, а не про внутрішню зміну людини... За допомогою цієї метафори Бога зображено як суддю, який приймає рішення на користь обвинуваченого, котрий немовби постав перед Божим судом як звинувачений у неправедності. А Бог знімає це звинувачення».
10 На основі чого «Той, Хто всю землю судить» справедливо, міг виправдати неправедну людину? (Бут. 18:25). З любові Бог найперше послав на землю свого єдинородного Сина. Ісус досконало виконав волю Батька, незважаючи на спокуси, злісне висміювання і наругу. Він зберігав свою непорочність до кінця, навіть померши на стовпі мук (Євр. 2:10). Ісус пожертвував своїм досконалим людським життям і так дав викуп, який міг звільнити, тобто відкупити, Адамових нащадків від гріха й смерті (Матв. 20:28; Рим. 5:6—8).
Розшукуймо духовні перлини
w08 15.6 29, абз. 7
Цікаві думки з Листа до римлян
6:3—5. Що означає хрещення в Христа Ісуса і хрещення в його смерть? Коли Єгова помазує послідовників Христа святим духом, вони перебувають в єдності з Ісусом і стають членами збору, тобто тіла Христа. А він є Головою цього збору (1 Кор. 12:12, 13, 27; Кол. 1:18). Ось що значить хрещення в Христа Ісуса. Крім того, помазані духом християни «охрестилися в його [Христову] смерть», тобто ведуть саможертовне життя і відмовляються від надії жити вічно на землі. Тому їхня смерть, як і смерть Ісуса, є жертовною, але не може покривати гріхи інших людей. Хрещення в смерть Христа закінчується, коли помазанці помирають і воскресають до життя в небі.
w14 1.6 11, абз. 1
Яку надію мають наші предки?
Чи Бог судитиме неправедних за колишні вчинки після їхнього воскресіння? Ні. У Римлян 6:7 сказано: «Той, хто помер, звільнився від гріха». Померши, неправедні розплачуються за свої гріхи. Тож вони будуть суджені на основі того, що робитимуть після воскресіння, а не на основі того, що вони робили через брак знань усе своє життя. Який пожиток це їм принесе?
18—24 ЛЮТОГО
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | РИМЛЯН 7, 8
«Чи ви “з нетерпінням чекаєте”»?
w12 15.7 11, абз. 17
Єгова дає нам справжню свободу
17 Павло писав про свободу, яку Єгова дасть своїм земним служителям. Він сказав: «Все створіння з нетерпінням чекає на об’явлення Божих синів... Створіння стане вільним від неволі тління та отримає славну свободу дітей Божих» (Рим. 8:19—21). Слово «створіння» тут стосується людей із земною надією, які почерпнуть користь з «об’явлення» Божих помазаних синів. Це об’явлення почнеться, коли воскреслі в небі «Божі сини» разом з Христом будуть очищати землю від зла і приведуть «великий натовп» у нову систему (Об’яв. 7:9, 14).
w12 15.3 23, абз. 11
Тіштесь надією
11 Єгова дав людям надію, коли запевнив, що через обіцяне «насіння» звільнить їх від «змія стародавнього», Сатани Диявола (Бут. 3:15; Об’яв. 12:9). Головною частиною цього «насіння» є Ісус Христос (Гал. 3:16). Своєю смертю і воскресінням Ісус заклав міцну основу для надії на те, що люди звільняться від неволі гріха і смерті. Сповнення цієї надії пов’язане з «об’явленням Божих синів». Прославлені помазанці, другорядна частина «насіння», «об’являться» тоді, коли з Христом нищитимуть злу систему Сатани (Об’яв. 2:26, 27). Це принесе спасіння іншим вівцям, котрі переживуть велике лихо (Об’яв. 7:9, 10, 14).
w12 15.3 23, абз. 12
Тіштесь надією
12 Яке ж полегшення настане для людського «створіння» під час Тисячолітнього царювання Христа! Тоді відбуватиметься подальше «об’явлення» звеличених «Божих синів»: вони служитимуть священиками з Христом і зливатимуть на людство благословення на підставі Ісусової викупної жертви. Піддані небесного Царства — людське «створіння» — почнуть звільнятися від наслідків гріха і смерті. Слухняні люди поступово «стануть вільними від неволі тління». Якщо вони зберігатимуть непорочність протягом Тисячоліття і залишаться вірними Єгові в остаточному випробуванні наприкінці цього періоду, то їхні імена будуть назавжди записані в «сувій життя». Ці люди отримають «славну свободу дітей Божих» (Об’яв. 20:7, 8, 11, 12). Справді прекрасна надія!
Розшукуймо духовні перлини
w17.06 3
Чи ви пам’ятаєте?
Чим відрізняється «зосередженість на плотському» від «зосередженості на духовному»? (Рим. 8:6).
Ті, хто зосереджується на плотському, піддаються бажанням і схильностям, що властиві недосконалим людям, постійно говорять про те, що притаманне плоті, і хизуються цим. Це веде до смерті. Ті, хто зосереджується на духовному, передусім узгоджують своє життя з волею і думками Бога. Вони дозволяють святому духу впливати на них. Це веде до життя і миру (w16.12, с. 15—17).
w09 15.11 7, абз. 20
Про що свідчать твої молитви?
20 Іноді ми не знаємо, про що просити Бога в особистих молитвах. Павло написав: «Коли треба молитися і ми не знаємо про що, [святий] дух сам просить за нас невимовленими стогнаннями. А той, хто досліджує серця [тобто Бог], знає, яким є задум духу» (Рим. 8:26, 27). Єгова подбав, щоб у Святому Письмі було записано чимало молитов. Він вважає ці натхнені молитви немовби нашими особистими проханнями і тому виконує їх. Бог знає нас, а також йому відомо, що́ записали біблійні письменники під впливом його духу. Єгова відповідає на наші благання, коли дух «просить», або заступається, за нас. Але чим глибше ми пізнаємо Боже Слово, тим швидше нам приходить на думку, про що молитися.
25 ЛЮТОГО — 3 БЕРЕЗНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | РИМЛЯН 9—11
«Приклад про оливкове дерево»
w11 15.5 23, абз. 13
«О, глибино Божої... мудрості!»
13 Далі апостол Павло порівнює осіб, які належать до Авраамового нащадка, з гілками образного оливкового дерева (Рим. 11:21). Оливка вказує на сповнення Божого наміру щодо угоди з Авраамом. Корінь дерева є святим і представляє Єгову як того, хто дає життя духовному Ізраїлю (Ісаї 10:20; Рим. 11:16). Стовбур зображає Ісуса як головну частину Авраамового нащадка. Гілки, разом взяті,— це «повна кількість» людей, котрі утворюють другорядну частину Авраамового нащадка.
w11 15.5 24, абз. 15
«О, глибино Божої... мудрості!»
15 Тож що зробив Єгова, аби виконати свій намір? Павло говорить, що гілки дикої оливки були прищеплені до садової оливки, щоб замінити відламані. (Прочитайте Римлян 11:17, 18). Помазані духом християни з інших народів, як-от деякі члени римського збору, були, так би мовити, прищеплені до символічного оливкового дерева. Завдяки цьому вони увійшли до Авраамового потомства. Спочатку ці люди були подібні до гілок дикої оливки, не маючи жодної можливості належати до особливої угоди з Авраамом. Але Єгова дав їм нагоду стати духовними юдеями (Рим. 2:28, 29).
w11 15.5 25, абз. 19
«О, глибино Божої... мудрості!»
19 Справді, намір Єгови стосовно «Ізраїля Божого» дивовижно виконується (Гал. 6:16). За словами Павла, «спасеться весь Ізраїль» (Рим. 11:26). У визначений Єговою час духовні ізраїльтяни в повному складі — тобто «весь Ізраїль» — служитимуть царями і священиками в небі. Ніщо не перешкодить сповненню наміру Єгови!
Розшукуймо духовні перлини
w13 15.6 25, абз. 5
Нехай виховні заходи Єгови формують вас
5 А що, коли люди вперто відмовляються, щоб їх формував Великий Гончар? Як тоді він застосовує свою владу? Подумаймо, що роблять з глиною, якщо вона стає непридатною для певної мети. Гончар може зробити з неї якусь іншу посудину або просто викинути її. Зазвичай глина стає непридатною з вини самого гончаря. Але такого не скажеш про нашого Гончаря (Повт. 32:4). Якщо людина не піддається формуванню Єгови, вина завжди лежить на ній. Те, як Єгова формує людей, виявляючи свою владу гончаря, залежить від того, як вони реагують на його формування. Тим, хто належно ставиться до формування Єгови, воно приносить користь. Наприклад, помазані християни є «посудинами милосердя», які були сформовані як «посудини для вжитку почесного». На відміну від них, ті, хто вперто противиться Богові, стануть «приготованими на знищення посудинами гніву» (Рим. 9:19—23).
it «Ревність, ревнощі»
Неправильна ревність. Людина може бути дуже ревною в якійсь справі, але при цьому помилятися і не мати Божого схвалення. Так було у випадку багатьох юдеїв у першому столітті. Вони прагнули досягти праведності, дотримуючись Мойсеєвого закону. Але Павло показав, що вони скеровували свою ревність у неправильному напрямку, бо не мали точного знання. Тому вони не змогли досягти справжньої, Божої праведності. Їм потрібно було усвідомити свою помилку і навернутися до Бога через Христа, щоб прийти до праведності і звільнитися від осуду, який ніс Закон (Рм 10:1—10). Савл з Тарса був саме в такій ситуації. Він з неабиякою ревністю сповідував юдаїзм та «сильно переслідував і руйнував Божий збір». Савл настільки скрупульозно дотримувався Закону, що «в цьому... показав себе бездоганним» (Гл 1:13, 14; Флп 3:6). Все ж його ревність у юдаїзмі була неправильною. Але Савл мав щире серце, тому Єгова виявив до нього незаслужену доброту через Христа і скерував до правдивого поклоніння (1Тм 1:12, 13).