Жахливе панування розголошується по цілому світі
ТЕ, ЩО стається з Свідками Єгови в Малавії не рапортується по малавських газетах. Урядовці стараються не виявляти ці жорстокості. Явну причину цього можна бачити зі слів Ісуса Христа:
“Бо кожей, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони”,— Ів. 3:19—21.
Хоч великі зусилля робляться, щоб опустити завісу тиші по цілій країні, то факти таки розголосилося. 6-го січня 1976 р., часопис Японський Таймс сказав: “Західних журналистів не впускають у Малавію і Мозамбік, і вони не можуть незалежно потвердити звіти секти про переслідування там. Але так багато звітів, які приходять до південної Африки про погане трактування Свідків потверджують ці чутки”.
Раніше, 7-го грудня 1975 р., Колін Леґум, пишучи до Лондонського Observer, сказав: “Звіти про жорстокості проти Свідків Єгови, включаючи дике биття, насильство, статеві напади і муки: починають виходити з дюжини сел Малавії. . . Докладні докази цього нового жахливого панування приходять від Товариства Вартової Башти Свідків, але їх також незалежно підтримують звіти, які виходять із сел”.
За Малавією являються голоси, які дуже несхвалюють ці жорстокості. Наприклад, у Сполучених Штатах, журнал Public Employee Press з 16-го січня 1976 р., ось що сказав про страждання Свідків Єгови під заголовком “Націстські тактики в Центральній Африці”:
“ ‘Уфулу, уфулу!’ 6-го липня, 1964 р. цей крик лунав по цілій Республіці Малавії, яка колись називалася Наясаландія, у Центральній Африці. Це був крик народження. Наясаландія вже скинула з себе європейське панування. За перекладом, те слово значить ‘свобода’. Нове ім’я [Малавія] значить ‘полум’яні води’. І справді, у 1975 р., у країні було полум’я; так, вогонь, який знову відібрав уфулу від меншої групи в Малавії. Наслідком цього можна бачити насильство, муки, невисказані образи, і знищення майна — все це проти закон-дотримуючих горожанів”.
Жахливе десятиліття
Історія цих жорстокостей проти спокійних християнів є довга та огидна. У 1964 р. почалася перша хвилля переслідування проти Свідків Єгови в Малавії. Тодішня причина на це переслідування була така сама, як тепер. Свідки Єгови знають, що Ісус Христос сказав, що ‘Його царство не з цього світу’ і що Його послідовники не будуть з цього світу. (Ів. 18:36; 15:19) Отже, через сумління і Біблійні принципи Свідки Єгови — не тільки в Малавії, але по цілому світі — не мішаються в політику і не прилучаються до політичних партій. З цієї єдиної причини, у 1964 р. у Малавії спалили або знищили коло 1.081 їхніх домів і більше як сто Заль Царства, або місця по яких Свідки сходяться.
У 1967 р. Малавський часопис Таймс оголосив, що уряд заборонив Свідкам Єгови працювати. Це рушило новий напад по цілій країні. Доми і Залі Царства Свідків палили, а їх били і забирали до тюрми. Тисячі Свідків Єгови втікали до сусідніх країн, Замбії і Мозамбік шукаючи сховку поки буйність не втихомирилася.
П’ять років пізніше, Малаві Конґрес Партія перепустила резолюцію, щоб звільнити всіх Свідків з їхньої праці, знеохочувати їх від громадських і торговельних активностей й щоб буйно виганяти їх з маленьких сел по яких вони мали свої доми. Дикунство, яке ця резолюція рушила почало набирати нові пропорції. Молодих дівчат повторно насилювали, чоловіків били до непритомности і в різні способи мучили їх — усе це у зусиллю присилувати Свідків Єгови покинути їхні релігійні переконання, нарушити їхнє сумління і купувати карточки ставати членами пануючої політичної партії. Коли Свідкам попалили доми, знищили їхні урожаї, викрали або повбивали їхню худобу, то вони почали масово виходити з країни. З часом коло 36.000 Свідків, включаючи дітей, оселили по десять різних таборах у сусідньому Мозамбік.
Прийшов 1975 р. і новий уряд Мозамбік зачинив більшість цих таборів, силуючи тисячі Свідків вертатися назад у Малавію. Про страшні напади та огиди, яких Свідки зазнавали, коли їх силували вертатися назад у Малавію рапортувалося в Пробудись! (анг. мові, з 8-го грудня, 1975 р.), як і по інших газетах, журналах, радіо і телевізії кругом світу. До існуючих жорстокостей був доданий ще новий елемент. Крім звичайного биття, насильства і мук, тепер розташували тюремні табори до яких товпили Свідків.
Викликаючи спогади націстських концентраційних таборів
До третього тижня у грудні 1975 р., більше як 3.000 мужеських Свідків були взяті до Джалека тюремного табору біля Дова, на північ від Лілонґве. Всі були заскаржені, засуджені і заслані на два роки до тюрми. Жіночі Свідки також були заслані до подібних таборів. Інформація, яка прийшла в січні 1976 р. показує, що більше як 5.000 християнських чоловіків і жінок уже є ув’язнені у Малавії і арешти продовжалися. По деяких таких місцях жінки мали своїх маленьких дітей зі собою. Найбільш жалісні звіти, які виходять із цих таборів є, що кілька маленьких дітей повмирали з голоду або з інших труднощів.
Один ув’язнений Свідок писав: “Ув’язнених є так багато, але є лише 400 тарілок. Отже, деякі беруть гарячу ншіму [звичайний харч у Малавії] в одну руку, а присмаки в другу. Часто брати мусять кидати гарячу ншіму на землю, а тоді їсти її”.
Подібно до націстів, провідники цих таборів силували Свідків працювати, як раби. Наводять начальників, які кажуть їм: “За урядовим розпорядком, ми зробимо вас нашими тракторами”. У Джалека таборі Свідкам показали горб і наказали розкопувати дванадцять дюймів глибини голими руками. Жінок примушували перше робити це з думкою, що вони скоро перестануть і нарушать своє сумління. Але вони закінчили цю тяжку працю і не похиталися в своїх переконаннях. Чоловіків силували зрубувати і носити тяжкі колоди. Їх також примусили носити велике каміння далечину дві і пів милі. Хворих також силували працювати, а наглядачі лише насміхалися, кажучи: “Ваш Бог поможе вам”.
Політикани далі беруть провід у переслідуванні
Урядовці Малавії не хочуть полегшити тягар Свідків Єгови. Деякі з них підбурюють сталі напади.
В одній частині Малавії, пан Катора Фірі, член парламенту, подорожував по публічних зібраннях підбурювати людей турбувати Свідків Єгови. Він заохочував людей виганяти Свідків із їхніх околиць. Наслідком цього, люди напали на чотири збори Свідків Єгови в одній околиці і чоловіків дуже набили.
11-го листопада, 1975 р., у селі Чіендасіку, інший член парламенту пан Мулузу, запалив три доми Свідків. 13-го листопада, пан Мулузу, разом із керівником села, спалили чотири скромних домів Свідків. А 15-го листопада 1975 р., спалили ще двоє домів Свідків у селах Мдала і Мґочі.
І малавська поліція не є без вини. В околиці Нчею, молодь Малавської Конґрес Партії християнських чоловіків і жінок дуже били. Одну жінку так набили, що її мусіли взяти до лікарні. Лікарня зарапортувала справу до поліції. Коли Свідка-жінку відпустили, то поліція прийшла — не шукати інформації заарештувати нападачів,— але заарештувати її! У Снейп Велі поліційній станції, християнських жінок насилювали цілу ніч перед тим як взяли до в’язниці.
Так, хоч цьому трудно повірити, то уряд Малавії таки не рішає закінчити такі огидні напади проти цієї релігійної меншости. Правда, по деяких частинах країни було трохи спокійно. Деякі тутешні начальники показували чесність і співчуття малавським Свідкам, дозволяючи їм жити по їхніх народних селах і обробляти свої городи. Такі начальники є честь країні. На жаль вони також є меншістю.
Увагу на цю проблему урядової недбалості стягнув часопис The Nigerian Chronicle з 26-го грудня 1975 р. Він наводив з Кенія Daily Nation, який сказав, що африканський континент “ставався все більше і більше загальновідомий за його подвійні рівні”. Він пояснив це додаючи: “Коли людей переслідується в Америці, Росії або Південній Африці, Індії чи Китаю, то одноголосно люди встають засуджувати тих, які є відповідальні. Коли такі обставини являються між людьми африканських штатів, то навіть начальники Організації Африканської Єдности (ОАЄ) нічого не згадують про нього”.
Так, тому що уряд нічого не робить про це, а навіть сам бере участь у цьому переслідуванні, то Свідки Єгови в Малавії мусіли шукати сховку поза його кордонами. Ті, що могли, втікали до Міланґ табору в Мозамбік. Так як один звіт з січня 1976 р. показує, там було коло 12.000 малавських християнів, разом із коло 10.000 співвіруючих з Мозамбік, які переносили подібні проби.
Якщо це жорстоке і жахливе панування буде продовжаться, то чи воно нарешті зломить вірність Свідків Єгови так, що вони нарушать їхню вірність до Бога Єгови? Або, чи начальники Малавії нарешті скасують своє переслідування цих християнських чоловіків і жінок? Про ці питання будемо дискутувати в наступній статті.