Хмари над вологими екваторіальними лісами

ЯКЩО подивитися на вологі екваторіальні ліси Амазонії з літака, то вони нагадають вам пухнастий килим завбільшки з континент, такий же зелений і яскравий, як і в час, коли Орельяна відкрив ці ліси. Однак уявіть, що ви пішки пробираєтесь крізь ці задушливі й вологі хащі, намагаючись не наступити на комах, що розміром не поступаються малим ссавцям. Ви, мабуть, не зможете сказати, де закінчується дійсність і починається ілюзія. Враз листочки перетворюються на метеликів, ліани — на змій, а сухі уламки дерева — на переляканих гризунів, які тікають від вас з усіх ніг. І донині неясно, що́ в лісах Амазонії реальність, а що́ вигадки.

«Найпарадоксальніше те, що дійсність Амазонії не менш фантастична, ніж її легенди»,— говорить один дослідник. І яка ж фантастична! Уявіть собі ліс завбільшки із Західну Європу. Подумки наповніть його понад 4000 видами різних дерев. Не забудьте про красу більше як 60 000 видів квіткових рослин. Прикрасьте його яскравими барвами оперення 1000 видів птахів. Поселіть у ньому 300 видів ссавців. А повітря наповніть дзижчанням десь двох мільйонів видів комах. Тепер ви розумієте, чому будь-хто, описуючи вологі ліси Амазонії, часто вживає слова з префіксом «най-». Лише такими словами можна змалювати широке розмаїття флори й фауни найбільшого вологого лісу на Землі.

«Живі мерці» в ізоляції

Дев’яносто років тому американський письменник-гуморист Марк Твен сказав, що ці чудові ліси — то «зачарований край, край, багатий на тропічні чудеса, край романтики, в якому всі птахи й квіти могли б бути музейними експонатами, в якому алігатор, крокодил і мавпа почувають себе так добре, як у зоопарку». У наш час дотепне висловлювання Твена набуло похмурого змісту протилежного значення. Музеї і зоопарки невдовзі можуть стати єдиним притулком для численних тропічних чудес Амазонії. Чому?

Головною причиною, очевидно, є те, що людина вирубує ліси Амазонії, руйнуючи природний ареал поширення рослин і тварин. Проте, окрім знищення природного середовища у великих масштабах, є й інші, не такі очевидні причини. Через ці причини багато видів рослин і тварин стають «живими мерцями», хоча нібито ще існують. Інакше кажучи, спеціалісти вважають, що вже ніщо не врятує ці види од вимирання.

Однією з таких причин є ізольованість видів. Уряд, думаючи про охорону природи, може заборонити вирубування лісу на певній ділянці, щоб зберегти види, котрі існують там. Однак види на такому лісовому острівці приречені на вимирання. У праці «Охорона тропічних лісів — першочергове завдання міжнародної ваги» (англ.) наводиться приклад, який ілюструє, чому на таких лісових острівцях життя не може тривати довго.

Дерева у тропіках переважно є дводомними рослинами, тобто у них жіночі й чоловічі квітки розміщені на різних екземплярах. Аби відбувся процес розмноження, треба, щоб кажани перенесли пилок від чоловічої квітки до жіночої. Звичайно, що запилення можливе лише тоді, коли дерева ростуть у радіусі польотів кажана. Якщо ж відстань між жіночим і чоловічим деревами стає занадто великою (а це часто так, коли ділянка лісу оточена значною площею випаленої землі), то кажан не може подолати її. За словами з повідомлення, дерева тоді стають «живими мерцями», оскільки вже не можуть розмножуватися».

Зв’язок між деревами й кажанами є лише одним із зв’язків, що існують у природному середовищі Амазонії. Просто кажучи, ліси Амазонії можна порівняти з величезним будинком, в якому знаходять притулок і їжу різні, однак тісно пов’язані між собою істоти. Екваторіальні ліси не перенаселені, оскільки їхні мешканці живуть на різних ярусах: хто ближче до землі, а хто в кронах дерев. Усі мешканці мають роботу, й працюють вони цілодобово — одні вдень, інші вночі. Якщо усі види мають можливість виконувати свою роботу, тоді складний світ флори й фауни Амазонії функціонує як годинник.

Однак екосистема Амазонії («еко» походить від грецького слова о́йкос, що означає «оселя») надзвичайно тендітна. Навіть якщо людина негативно впливає лише на кілька видів мешканців лісу, це позначається на всіх ярусах лісової оселі. Природоохоронець Норман Маєрц підрахував, що зникнення тільки одного виду рослин може зрештою призвести до вимирання аж 30 видів тварин. А оскільки насіння більшості тропічних дерев розносять тварини, то знищення людиною певних видів тварин призводить до знищення дерев, які залежать від них. (Дивіться інформацію в рамці «Зв’язок між деревом і рибою»). Як через ізольованість, так і через пошкодження зв’язків у живому світі все більше й більше видів лісових мешканців поповнюють список «живих мерців».

Невеликі вирубки — невеликі втрати?

Дехто виправдовує вирубки невеличких ділянок лісу, доводячи, що ліс відродиться і повністю вирубана ділянка лісу вкриється свіжою рослинністю, подібно як заростає порізаний палець. Чи це так? Не зовсім.

Це правда, що ліс виростає знову, якщо людина залишить у спокої вирубану ділянку на достатній проміжок часу. Але також безперечним є те, що новий рослинний покрив подібний на первісний ліс так само, як погана фотокопія — на чіткий оригінал. Іма Вейра, бразильський ботанік, вивчала ділянку лісу в Амазонії, який виріс за сто років після вирубки, і виявила, що з 268 видів дерев, котрі існували в первісному лісі, лише 65 існують нині в новому. За словами цього ботаніка, подібне стається і з місцевими видами тварин. Тож, хоча вирубки не перетворюють, як дехто говорить, зелені ліси на червоні пустелі, однак перетворюють ділянки екваторіальних лісів Амазонії на жалюгідну підробку оригіналу.

До того ж вирубування навіть невеликих ділянок лісів часто призводить до знищення рослин і тварин, які ростуть, повзають та плетуться лише у цій місцині й ніде інше. Приміром, дослідники з Еквадору виявили на одній ділянці лісу площею 1,7 квадратних кілометри 1025 видів рослин. Понад 250 цих видів ростуть лише у цьому куточку землі. «Місцевий приклад,— говорить бразильський еколог Роджерйо Ґрібель,— це сауім-де-колейра (мавпа родини ігрункових)», мініатюрна чарівна мавпочка, яка ніби одягнена у білу теніску. «Кілька екземплярів живе лише на маленькій ділянці лісу біля Манауса в Центральній Амазонії, однак знищення невеличкого ареалу цієї мавпи,— говорить д-р Ґрібель,— призведе до остаточного вимирання цього виду». Невеликі вирубки, але великі втрати.

Лісовий «килим» скручують

Однак через масові вирубки чорні хмари збираються над екваторіальними лісами Амазонії. Будівельники автомагістралей, лісоруби, шахтарі та безліч іншого люду скручують лісовий килим, у миг ока руйнуючи цілі екосистеми.

Спеціалісти не можуть погодитися щодо точних цифр про щорічні вирубки лісу в Бразилії: за скромними підрахунками, 36 000 квадратних кілометрів винищується за рік, а площа вже знищених лісів Амазонії може бути понад 10 відсотків загальної території. А це більше, ніж територія Німеччини. Провідна бразильська газета «Вежа» повідомляла, що близько 40 000 лісових пожеж бушувало по країні 1995 року — це фермери палили ліс. Така кількість пожеж у п’ять разів більша, ніж попереднього року. Людина палить ліс з такою завзятістю, писалося у «Вежі», що деякі частини Амазонії нагадують «пекло на зеленому рубежі».

Види зникають. Ну і що?

«Але ж чи потрібні нам усі ці мільйони видів?»— запитує дехто. Так, вони нам потрібні, говорить природоохоронець Едвард О. Вільсон з Гарвардського університету. «Наше життя залежить від функціонування екосистем, бо ж завдяки цьому очищується вода, удобрюється земля й виробляється повітря, яким ми дихаємо,— говорить Вільсон.— Тому ясно, що не слід нехтувати біологічним різноманіттям». У книжці «Люди, рослини та патенти» (англ.) говориться: «Доступ до великого генетичного розмаїття стане ключем до виживання людини. Якщо не буде розмаїття, то скоро не буде й нас».

Авжеж, наслідки знищення видів — це не лише повалені дерева, перелякані тварини та стурбовані тубільці. (Дивіться інформацію в рамці «Людський фактор»). Зменшення лісових масивів може впливати й на вас. Подумайте про таке: селянин у Мозамбіку, котрий зрізає стебла маніоку, матір в Узбекистані, яка приймає протизаплідні таблетки, поранений хлопчик у Сараєво, котрому вводять морфій, покупець у нью-йоркському магазині, який нюхає екзотичні парфуми,— усі ці люди, за інформацією з інституту «Панос», використовують продукти, що походять з екваторіальних лісів. Живий ліс служить людям усього світу, і вам у тому числі.

Ані густо, ані пусто

Щоправда, вологі екваторіальні ліси Амазонії не забезпечать необхідним усього світу, але вони можуть відвернути всесвітній голод. (Дивіться інформацію в рамці «Легенда про родючість ґрунту»). Яким чином? На початку 70-х років люди у великих масштабах почали сіяти кілька видів сільськогосподарських культур, які давали дуже добрий врожай. Хоча завдяки цим рослинам вдалося нагодувати 500 мільйонів чоловік додатково, однак існують певні труднощі. Ці рослини вразливі до хвороб, бо не мають генетичних різновидів. Тому вірус може винищити весь врожай держави, що викличе голод.

З огляду на це Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) нині закликає «використовувати ширші варіації генетичного матеріалу», щоб вивести життєстійкіші культури і таким чином відвернути загрозу голоду. І в цьому приходять на допомогу самі екваторіальні ліси та їхні мешканці.

Оскільки в екваторіальних лісах є більше половини видів рослин, які тільки існують на Землі (в тому числі близько 1650 видів, котрі можуть бути харчовими культурами), то Амазонія — це ідеальний розплідник, в якому науковці можуть шукати види диких рослин. До того ж люди, котрі мешкають у цих лісах, знають, як використовувати ці рослини. Наприклад, бразильські індіанці каяпо не лише виводять нові сорти сільськогосподарських культур, але й зберігають на схилах гір саджанці, які є генетичними взірцями цих рослин. Схрещування різновидів диких рослин із сортами домашніх культур, що є уразливими до хвороб, підвищить силу й життєздатність харчових культур. А така підтримка конче потрібна, за словами ФАО, оскільки «у наступні 25 років необхідно підвищити врожайність на 60%». Незважаючи на це, потужні машини вирубують ліс і все далі й далі просуваються вглиб екваторіальних лісів Амазонії.

З якими наслідками? Люди, які нищать екваторіальні ліси, дуже подібні до фермера, який з’їдає своє посівне зерно,— він угамовує голод, однак не дбає про майбутній врожай. Група спеціалістів, що досліджує питання біологічного різноманіття, недавно застерігала, що «охорона і розвиток тих сортів харчових рослин, які ще залишилися,— це питання всесвітньої ваги».

Рослини, що подають багато надій

А якщо ви зайдете в лісову «аптеку», то побачите, що людська доля пов’язана із виткими та іншими рослинами екваторіальних лісів. Приміром, алкалоїди, що добуваються із витких рослин Амазонії, використовуються як міорелаксанти у передопераційний період. А завдяки хімічним речовинам, які знайшли у лісовій квітці рожевого барвінку, вдається продовжити життя 80 відсоткам дітей, хворих на білокрів’я. Ліс також постачає хінін, який використовують у боротьбі з малярією, препарати з певних різновидів наперстянки, котрі застосовуються у лікуванні серцевої недостатності, та діосгенін, що входить до складу протизаплідних таблеток. Інші рослини вселяють надію в можливість подолати СНІД та ракові захворювання. «Лише в самій Амазонії,— говориться у повідомленні ООН,— 2000 видів рослин використовуються як ліки місцевим населенням і відомі за свій лікувальний вплив». В іншому дослідженні говориться, що по цілому світі 80 відсотків людей у випадку хвороби лікується рослинами.

Тому мудро рятувати рослини, які рятують нас, говорить д-р Філіп М. Фернсайд. «Знищення лісів Амазонії треба вважати великим кроком назад у пошуках ліку від ракових захворювань. (...) Уявлення про те, ніби завдяки видатним досягненням сучасної медицини ми можемо обійтись без більшої частини цих рослинних скарбів,— додає він,— являє собою згубну форму зарозумілості».

Незважаючи на це, людина винищує рослини і тварин швидше, ніж науковці можуть відкрити і класифікувати їх. Можливо, у вас виникають питання: «Чому триває знищення лісів? Чи можливо зупинити це? Чи є у вологих екваторіальних лісів майбутнє?»

[Рамка на сторінці 8]

Легенда про родючість ґрунту

У журналі «Каунтерпарт» говориться, що уявлення про надзвичайну родючість ґрунту в Амазонії є «легендою, яку тяжко спростувати». У XIX сторіччі дослідник Олександр фон Гумбольдт назвав Амазонію «житницею світу». Через сто років президент США Теодор Рузвельт подібно вважав, що в Амазонії можна отримувати добрі врожаї. «Таку багату і родючу землю не можна лишати впорожні»,— написав він.

І справді, фермер, котрий вірить цьому, рік–два отримує добрий врожай завдяки попелу від спалених дерев і рослин, який удобрив ґрунт. Однак згодом ґрунт стає неродючим. Хоча, дивлячись на буйну рослинність лісів, можна припустити, що ґрунт є родючим, однак ґрунт — це слабке місце лісів. Чому?

Кореспондент журналу «Пробудись!» розмовляв з д-ром Флавіо Х. Люіжау, спеціалістом-ґрунтознавцем вологих екваторіальних лісів з Державного інституту досліджень проблем Амазонії. Наводимо деякі його коментарі.

«На відміну від інших лісових ґрунтів, більшість ґрунтів басейну Амазонки не дістає поживних речовин знизу — з мінеральних порід,— оскільки материнські породи бідні на поживні речовини й залягають надто глибоко. Натомість опідзолений ґрунт отримує поживні речовини зверху — з дощової води та органічних решток. Проте аби дощові краплі й опале листя стали добривом, потрібно ще чогось. Чого саме?

У дощовій воді, яка випадає на ліс, небагато поживних речовин. Однак коли вона попадає на листя й стікає по стовбурах дерев, то змиває поживні речовини з листя, гілок, моху, лишайників, мурашників. Отже тоді, коли вода досягає ґрунту, вона вже перетворилася у чудове добриво для рослин. Щоб це рідке добриво не вимивалося в струмки, на поверхні ґрунту утворився кількасантиметровий фільтр із сплетених дрібних корінців, який не пропускає поживних речовин. Доказом дійовості цього фільтра є те, що у воді дощових струмків міститься менше поживних речовин, ніж у самому лісовому ґрунті. Таким чином поживні речовини доходять до коріння перед тим, як вода попадає в струмки або річки.

Іншим джерелом поживних речовин є гумус — перегниле опале листя, гілки й фрукти, яких на ділянку лісу площею в один гектар падає близько восьми тонн за рік. Але як опале листя, гілки й фрукти стають гумусом і проникають у ґрунт, доходячи до кореневої системи рослин? У цьому допомагають терміти. Вони вирізають з листків кружечки й несуть ці шматки у свої підземні гнізда. Особливо діяльні терміти у вологу пору року, тоді вони переносять під землю аж 40 відсотків усього того, що нападало. Під землею вони використовують листя для будівництва городів, на яких розводять гриби. Ці гриби у свою чергу розкладають рослинний матеріал, внаслідок чого виділяється азот, фосфор, кальцій та інші елементи, які є цінним добривом для рослин.

А що отримують з цього самі терміти? Їжу. Вони їдять гриби й деколи ковтають шматочки листя. Тоді мікроорганізми у нутрощах термітів хімічно переробляють їхню їжу, і таким чином випорожнення цих комах також стають багатим на поживні речовини добривом. Отже, дощі й перероблені органічні речовини є двома чинниками, від яких залежить життя і ріст екваторіальних лісів.

Легко побачити, що́ стається, коли повністю вирубати й випалити ділянку лісу. Вже немає ані дерев, які б перехопили дощову воду, ані гумусу. Натомість зливи з великою силою падають на незахищений ґрунт, що спричиняє затвердіння поверхні. Водночас прямі сонячні промені підвищують температуру ґрунту й це призводить до його ущільнення. Внаслідок цього дощова вода не затримується на поверхні і віддає свої поживні речовини не ґрунту, а річкам. Вирубані й випалені землі не отримують поживних речовин, а довколишні струмки страждають від їх надлишку, що створює небезпеку для життя водних організмів. Тож цілком ясно: якщо не порушувати спокій лісів, вони самі підтримують життя, однак втручання людини несе із собою лихо».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

Людський фактор

Знищення лісів завдає шкоди не лише рослинам і тваринам, але також і людям. Коло 300 000 індіанців, які залишилися від тих 5 000 000, що колись населяли район Амазонії в Бразилії, все ще живуть у тісному зв’язку з лісовим середовищем. Цим індіанцям дедалі більше завдають турбот лісоруби, золотошукачі та інші люди, більшість з яких вважає індіанців «перешкодою на шляху прогресу».

Також Амазонію населяють кабокло, міцні люди, нащадки білих та індіанців, чиї прабатьки оселилися тут близько 100 років тому. Вони живуть у хижах на палях біля самої води. Хоча вони, мабуть, ніколи не чули слова «екологія», однак, беручи усі засоби для існування від лісу, вони не руйнують його. Але їхнє повсякденне життя зазнає змін через наплив нових емігрантів у лісову оселю.

По суті, на всій території вологих екваторіальних лісів Амазонії майбутнє стало непевним для близько 2 000 000 збирачів горіхів, каучеро (збирачів каучуку), рибалок та інших тубільців, які живуть у гармонії з лісовими сезонами та з фазами режиму річок. Багато хто вважає, що треба захищати не лише махагонієві дерева та ламантинів. Необхідно захищати також людей, які живуть у лісах.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 9]

Зв’язок між деревом і рибою

У сезон дощів рівень води в Амазонці підвищується й вода затоплює лісові дерева в низинах. Під час повені більшість дерев цього лісу приносять плоди й скидають насіння, але під водою, звичайно, немає гризунів, які б могли рознести це насіння. І тут на допомогу приходить риба тамбакі (Colonnonea macropomum), плаваючий лускунчик з добре розвиненим нюхом. Плаваючи між гілками дерев, що опинилися під водою, вона по запаху визначає ті, які мають скинути плоди. Коли плід падає у воду, риба розколює шкаралупу своїми могутніми щелепами і проковтує його; м’якуш перетравлюється, а насіння з випорожненнями риби потрапляє на дно, щоб прорости, коли зійде повінь. Риба й дерево стають у пригоді одне одному. Тамбакі нагулює жир, а дерево розмножується. Через вирубування цих дерев життя риби тамбакі та ще 200 інших видів плодоїдних риб опиняється у небезпеці.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Кажани переносять пилок від чоловічих квіток до жіночих.

[Відомості про джерело]

Rogério Gribel

[Ілюстрація на сторінці 7]

І розплідник, і аптека.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Пожежа на краю лісу.

[Відомості про джерело]

Philip M. Fearnside