КНИГА ДАНИЇЛА

1 У третій рік правління юдейського царя Єгояки́ма+ вавилонський цар Навуходоно́сор прийшов до Єрусалима і взяв місто в облогу.+ 2 Тоді Єгова віддав у його руки юдейського царя Єгояки́ма+ та деякі речі з дому* правдивого Бога. Навуходоно́сор відніс ці речі в край Шина́р*,+ до дому* свого бога, і поклав у скарбницю свого бога.+

3 Згодом цар наказав Ашпена́зу, старшому над придворними, привести декого з ізраїльтян*, у тому числі нащадків царів та вельмож.+ 4 Ці юнаки* мали бути без жодної вади, гарні на вигляд, наділені мудрістю, знанням і розважливістю+ та здатні служити в царському палаці. Цар звелів навчити їх письма* і мови халде́їв. 5 Також він наказав, щоб їм кожного дня давали вишукані страви та вино з царського столу, і звелів навчати* їх три роки, а після цього вони мали вступити на царську службу.

6 Серед них було кілька юнаків з племені* Юди: Даниїл*,+ Хананı́я*, Мисаї́л* та Азарı́я*.+ 7 Але старший над придворними дав їм інші імена*. Він назвав Даниїла Валтаса́ром*,+ Хананı́ю — Шадра́хом, Мисаї́ла — Меша́хом і Азарı́ю — Аве́д-Не́го.+

8 Даниїл у своєму серці постановив не опоганюватися їжею і вином з царського столу. Тому він попросив старшого над придворними, щоб той дозволив йому не опоганюватися. 9 І правдивий Бог спонукав цього чоловіка виявити Даниїлу прихильність* і милосердя.+ 10 Тоді старший над придворними сказав Даниїлові: «Боюсь я свого пана, царя, який сам призначив, що́ вам їсти та пити. А раптом він побачить, що ви виглядаєте гірше, ніж інші юнаки*, ваші однолітки? Через вас я* стану винним перед царем!» 11 Але Даниїл звернувся до опікуна, якого старший над придворними призначив Даниїлу, Хананı́ї, Мисаї́лу та Азарı́ї: 12 «Прошу тебе, влаштуй нам, твоїм слугам, десятиденне випробування: нехай нам дають овочі й воду, 13 а потім ти подивишся, як будемо виглядати ми і як виглядатимуть юнаки*, котрі їдять страви з царського столу, і тоді вирішиш, що з нами робити».

14 Опікун погодився і влаштував їм десятиденне випробування. 15 Через 10 днів вони виглядали краще й здоровіше*, ніж усі юнаки*, які їли страви з царського столу. 16 Тож опікун і далі давав їм овочі замість царських страв та вина. 17 І правдивий Бог обдарував цих чотирьох юнаків* знанням, мудрістю і розумінням всілякої писемності, а Даниїл ще й міг тлумачити будь-які видіння і сни.+

18 Наприкінці визначеного царем часу старший над придворними привів усіх юнаків до Навуходоно́сора.+ 19 Цар почав розмовляти з ними, і серед них не було рівних Даниїлу, Хананı́ї, Мисаї́лу та Азарı́ї,+ тож вони стали служити цареві. 20 Цар розпитував їх про різні справи, які вимагали мудрості й розуміння, і побачив, що вони в десять разів перевершують усіх жерців-магів і чаклунів+ у цілому його царстві. 21 І залишався Даниїл там до першого року царя Кіра.+

2 Другого року свого царювання Навуходоно́сор побачив сни, і він* так занепокоївся,+ що вже не міг заснути. 2 Тоді цар наказав скликати жерців-магів, чаклунів, чарівників і халде́їв*, щоб вони розповіли його сни, і ті поприходили й стали перед царем.+ 3 Цар сказав їм: «Приснився мені сон, і я* занепокоївся. Тому хочу знати, що́ мені снилося». 4 Халде́ї відповіли цареві арамейською мовою*:+ «О царю, живи повіки! Розкажи нам, твоїм слугам, цей сон, і ми розтлумачимо його».

5 Цар сказав халде́ям: «Ось моє останнє слово: якщо ви не розповісте мені сон і не розтлумачите його, то вас порубають на шматки, а доми ваші перетворять на громадські туалети*. 6 Якщо ж розповісте і розтлумачите, то в нагороду отримаєте від мене дари й великі почесті.+ Тож розкажіть мені сон і розтлумачте його».

7 Вони вдруге відповіли йому: «Нехай цар розкаже нам, своїм слугам, цей сон, і ми розтлумачимо його».

8 Тоді цар сказав: «Бачу, ви намагаєтесь виграти час, бо розумієте, що я вже сказав своє останнє слово. 9 Якщо ви не перекажете мені сон, жоден з вас не уникне покарання. Ви змовились обманювати мене і казати неправду, чекаючи, доки щось зміниться. Тому розкажіть мені сон, і я знатиму, що ви можете його витлумачити».

10 Але халде́ї відповіли цареві: «На землі* немає людини, яка могла б зробити те, чого вимагає цар, та й жоден великий цар чи правитель ніколи не просив про таке жерців-магів, чаклунів або халде́їв. 11 Вимога царя складна. Ніхто не може розповісти те, чого хоче цар, окрім богів, а вони не живуть серед смертних*».

12 Це так розлютило царя, що він наказав вигубити всіх вавилонських мудреців.+ 13 Коли ж вийшов указ і мудреців уже мали вбивати, стали шукати Даниїла та його товаришів, щоб убити і їх.

14 Тоді Даниїл, діючи розсудливо та обачно, звернувся до Аріо́ха, головного царського охоронця, який вийшов убивати вавилонських мудреців. 15 Він запитав Аріо́ха, царського придворного: «Чому цар видав такий суворий указ?» І той розповів Даниїлу, що сталося.+ 16 Тож Даниїл пішов до царя й попросив дати йому час, щоб він зміг витлумачити цареві сон.

17 Після того Даниїл повернувся додому і розказав про все своїм товаришам — Хананı́ї, Мисаї́лу та Азарı́ї. 18 Даниїл попросив їх молитися до небесного Бога, щоб він виявив до них милосердя і відкрив цю таємницю, бо інакше Даниїл і його товариші загинуть разом з іншими вавилонськими мудрецями.

19 І в нічному видінні Даниїлові було виявлено таємницю.+ Тоді він віддав хвалу небесному Богові 20 і сказав:

Від нього мудрість у мудрих і знання в розважливих.+

24 Потім Даниїл пішов до Аріо́ха, якому цар звелів повбивати вавилонських мудреців,+ і сказав: «Не вбивай мудреців! Відведи мене до царя, і я розтлумачу його сон».

25 Аріо́х негайно повів Даниїла до царя і сказав йому: «Я знайшов чоловіка з юдейських вигнанців,+ який може розтлумачити цареві сон». 26 Тож цар запитав Даниїла, якого називали Валтаса́ром*:+ «Ти справді можеш розповісти мені сон, який я бачив, і розтлумачити його?»+ 27 Даниїл відповів: «Таємницю, про яку ти, царю, питаєш, не можуть розтлумачити ні мудреці, ні чаклуни, ні жерці-маги, ні астрологи.+ 28 Але є на небі Бог, який відкриває таємниці,+ і він виявив тобі, царю Навуходоно́соре, що́ має статися наприкінці днів. Ось сон і видіння, які ти бачив, коли спав.

29 Коли ти, царю, лежав у ліжку, в тебе виникли думки про те, що станеться в майбутньому, і Той, хто відкриває таємниці, виявив тобі, що станеться. 30 Мені ж ця таємниця розкрита не тому, що я мудріший від інших людей, а тільки для того, щоб передати тобі, ца́рю, тлумачення і щоб ти знав думки свого серця.+

31 Ти, царю, побачив височенну статую*. Вона, дуже велика й надзвичайно блискуча, стояла перед тобою, і вигляд її був страшний. 32 Голова цієї статуї була зі щирого золота,+ її груди й руки — зі срібла,+ живіт і стегна — з міді,+ 33 ноги — з заліза,+ а стопи — частково з заліза і частково з глини*.+ 34 Ти дивився далі і побачив, як без допомоги людських рук від гори відколовся камінь, вдарив статую по стопах, що були з заліза та глини, і розтрощив їх.+ 35 Тоді залізо, глина, мідь, срібло й золото — все розтрощилося і стало як полова влітку на току. Вітер розвіяв усе це, так що не залишилося й сліду. А камінь, який вдарив у статую, став великою горою і наповнив усю землю.

36 Такий був сон, і зараз ми розтлумачимо його цареві. 37 Ти, царю,— цар над царями, якому Бог небесний дав царство,+ могутність, силу й славу. 38 У твою руку він дав усіх людей, хоч би де вони жили, а також польових звірів і небесних птахів, щоб ти володарював над усіма ними.+ Ти і є головою з золота.+

39 Але після тебе постане інше царство,+ нижче від твого, а тоді ще одне, третє, з міді, і воно правитиме над цілою землею.+

40 Четверте ж царство буде міцне, мов залізо.+ Бо як залізо нищить усе, розбиває і трощить, так само й воно розтрощить і розіб’є всі ті царства.+

41 А оскільки ти бачив, що стопи й пальці на ногах були частково з гончарської глини і частково з заліза, то царство те буде поділене. Але воно матиме трохи міцності заліза, бо ти бачив залізо, змішане з м’якою глиною. 42 Отже, пальці на ногах були частково з заліза і частково з глини, тому те царство буде частково міцне й частково крихке. 43 Те, що ти бачив залізо, змішане з м’якою глиною, також означає, що вони* змішаються з людьми*, але не будуть триматися одні одних, як глина не тримається заліза.

44 За днів тих царів небесний Бог встановить царство,+ яке повіки не зруйнується+ і не буде передане іншому народові.+ Воно розтрощить усі ті царства+ і покладе їм край, а саме стоятиме вічно.+ 45 Бо ти бачив, як без допомоги людських рук від гори відколовся камінь і розтрощив залізо, мідь, глину, срібло й золото.+ Величний Бог виявив царю, що́ станеться в майбутньому.+ Сон цей правдивий, а тлумачення його достовірне».

46 Тоді цар Навуходоно́сор впав долілиць перед Даниїлом і вшанував його. Він наказав, щоб Даниїлу принесли дарунок і спалили на його честь фіміам. 47 І промовив цар до Даниїла: «Дійсно, ваш Бог — це Бог над богами і Пан над царями. Він Той, хто відкриває таємниці, адже ти зміг виявити цю таємницю».+ 48 Тож цар звеличив Даниїла, дав йому багато дорогих дарунків та зробив його правителем усієї провінції* Вавилон+ і наглядачем над усіма вавилонськими мудрецями. 49 На прохання Даниїла цар призначив Шадра́ха, Меша́ха й Аве́д-Не́го+ управляти справами провінції* Вавилон. Сам же Даниїл служив при царському дворі.

3 Якось цар Навуходоно́сор зробив золоту статую*, 60 ліктів* заввишки та 6 ліктів* завширшки, і поставив її на рівнині Дура́ у провінції* Вавилон. 2 Потім він наказав скликати сатрапів, наглядачів, намісників, радників, скарбників, суддів, судових урядників та всіх управителів провінцій*, аби вони прийшли на урочисте відкриття статуї, яку він поставив.

3 Тоді сатрапи, наглядачі, намісники, радники, скарбники, судді, судові урядники та всі управителі провінцій* зібралися на урочисте відкриття статуї, яку поставив цар Навуходоно́сор, і стали перед нею. 4 І закричав оповісник на весь голос: «Вам, люди усіх народів, націй і мов, наказано: 5 як тільки почуєте звук рога, сопілки, цитри, арфи, ліри, волинки та всіляких інших музичних інструментів, то маєте впасти й поклонитися золотій статуї, яку поставив цар Навуходоно́сор. 6 А хто не впаде й не поклониться, тієї ж миті буде вкинений до палаючої печі».+ 7 Тож як тільки люди всіх народів, націй і мов почули звук рога, сопілки, цитри, арфи, ліри та всіляких інших музичних інструментів, то впали й поклонилися золотій статуї, яку поставив цар Навуходоно́сор.

8 У той час декотрі халде́ї пішли до царя і донесли* на юдеїв. 9 Вони промовили до царя Навуходоно́сора: «Царю, живи вічно! 10 Ти, царю, видав наказ, що кожен, хто почує звук рога, сопілки, цитри, арфи, ліри, волинки та всіляких інших музичних інструментів, мусить упасти й поклонитися золотій статуї, 11 а хто не впаде й не поклониться, буде вкинений до палаючої печі.+ 12 Але є кілька юдеїв, яких ти призначив управляти справами провінції* Вавилон,— Шадра́х, Меша́х і Аве́д-Не́го.+ Так от, ці чоловіки не зважають на тебе, царю, твоїм богам не служать і золотій статуї, яку ти поставив, не поклоняються».

13 Почувши це, Навуходоно́сор сильно розлютився і наказав привести Шадра́ха, Меша́ха і Аве́д-Не́го. Коли їх привели, 14 він запитав: «Чи це правда, що ви, Шадра́ху, Меша́ху і Аве́д-Не́го, богам моїм+ не служите і золотій статуї, яку я поставив, не поклоняєтесь? 15 Тож якщо тепер, почувши звук рога, сопілки, цитри, арфи, ліри, волинки та всіляких інших музичних інструментів, ви готові впасти й поклонитися статуї, яку я зробив, то добре. А якщо ви не поклонитеся, тієї ж миті вас укинуть до палаючої печі. І який бог зможе тоді врятувати вас з моєї руки?»+

16 На це Шадра́х, Меша́х і Аве́д-Не́го сказали царю: «О Навуходоно́соре, нам немає потреби тобі відповідати. 17 Якщо це станеться, то наш Бог, якому ми служимо, зможе врятувати нас з палаючої печі і визволити з твоєї руки, царю.+ 18 Але якщо він і не визволить, то знай, царю, що твоїм богам ми не будемо служити і золотій статуї, яку ти поставив, не поклонимось!»+

19 Тоді Навуходоно́сор так розлютився на Шадра́ха, Меша́ха й Аве́д-Не́го, що аж змінився на обличчі*. Він наказав розпалити піч усемеро сильніше, ніж зазвичай, 20 і звелів кільком сильним воїнам зі свого війська зв’язати Шадра́ха, Меша́ха й Аве́д-Не́го, щоб укинути їх у палаючу піч.

21 І їх зв’язали — у верхньому й нижньому одязі та шапках, в усьому вбранні — та кинули до палаючої печі. 22 Оскільки ж царський наказ був грізний і піч була надзвичайно розжарена, то воїни, які вкидали Шадра́ха, Меша́ха й Аве́д-Не́го, загинули від вогню. 23 А ті троє чоловіків — Шадра́х, Меша́х і Аве́д-Не́го — упали зв’язані до палаючої печі.

24 Тоді цар Навуходоно́сор злякався і, швидко підвівшись, запитав своїх вищих урядників: «Хіба не трьох чоловіків ми вкинули зв’язаними у вогонь?» Ті відповіли йому: «Так, царю». 25 І він вигукнув: «Але я бачу чотирьох! Вони не зазнали жодної шкоди і вільно ходять посеред вогню, а четвертий схожий на сина богів!»

26 Навуходоно́сор підійшов до челюстів палаючої печі й гукнув: «Шадра́ху, Меша́ху та Аве́д-Не́го, слуги Всевишнього Бога!+ Вийдіть і підійдіть сюди!» Тож Шадра́х, Меша́х і Аве́д-Не́го вийшли з вогню. 27 І сатрапи, наглядачі, намісники й вищі царські урядники, які зібралися,+ побачили, що вогонь не завдав шкоди* тим чоловікам:+ жодна волосина у них на голові не обгоріла, з їхніми накидками нічого не сталося, і від них навіть димом не пахло.

28 Тоді Навуходоно́сор промовив: «Хай лине хвала Богу Шадра́ха, Меша́ха й Аве́д-Не́го,+ який послав свого ангела та врятував своїх слуг. Вони покладались на нього і не послухалися царського указу, бо готові були радше померти*, ніж служити й поклонятись будь-якому іншому богові, окрім свого Бога.+ 29 Тому я видаю указ: якщо котрась людина з будь-якого народу, нації чи мови скаже щось зневажливе на Бога Шадра́ха, Меша́ха й Аве́д-Не́го, то її порубають на шматки, а дім її перетворять на громадський туалет*, бо немає іншого бога, який міг би рятувати так, як цей Бог».+

30 І цар дав вище становище* Шадра́ху, Меша́ху та Аве́д-Не́го у провінції* Вавилон.+

4 «Послання царя Навуходоно́сора до людей усіх народів, націй та мов, людей, що населяють усю землю: нехай ваш мир примножиться! 2 Бажаю повідомити вам про знаки й чуда, які Всевишній Бог здійснив на мені. 3 Які величні його знаки і які могутні його чуда! Царство його — царство вічне, і правління його — з покоління в покоління.+

4 Я, Навуходоно́сор, спокійно перебував у своєму домі й насолоджувався життям у своєму палаці. 5 Але якось приснився мені сон, що налякав мене. Я настрашився через о́брази і видіння, які побачив уві сні.+ 6 Тоді я наказав привести до мене всіх вавилонських мудреців, аби вони розтлумачили мені цей сон.+

7 І прийшли до мене жерці-маги, чаклуни, халде́ї* та астрологи.+ Я розповів їм свій сон, але вони не змогли розтлумачити його.+ 8 Зрештою прийшов до мене Даниїл, якого назвали на честь мого бога Валтаса́ром*+ і в якому перебуває дух святих богів.+ Тож я розповів йому свій сон. Я сказав:

9 “Валтаса́ре, старший над жерцями-магами!+ Я добре знаю, що в тобі перебуває дух святих богів+ і що немає такої таємниці, яку ти не міг би роз’яснити.+ Поясни мені видіння, які я побачив уві сні, і розтлумач їх.

10 Отож я бачив уві сні видіння. Приснилося мені надзвичайно високе дерево,+ яке стояло посеред землі.+ 11 Дерево виросло, зміцніло і зрештою досягло небес, і було його видно аж до краю землі. 12 Дерево мало буйне листя і приносило рясні плоди, так що їх вистачало всім. У його тіні ховалися польові звірі, на його гілках селилися небесні птахи, а плодами своїми воно годувало кожну істоту*.

13 Потім у видіннях, які я мав уві сні, я побачив вартового — святого, що сходив з небес.+ 14 Він голосно закричав: «Зрубайте дерево+ і пообтинайте його гілки! Струсіть його листя і порозкидайте плоди. Нехай з-під нього повтікають звірі, а з його гілок порозлітаються птахи. 15 Але його пень з корінням* залиште в землі серед польової трави й одягніть на нього пута залізні та мідні. Нехай його зрошує роса з неба і частка його нехай буде зі звірами серед рослин на землі.+ 16 Серце його хай перетвориться з людського на звірине, і так нехай пройде сім часів.+ 17 Це наказують вартові,+ цей присуд проголошують святі, щоб кожен, хто живе на землі, знав: Всевишній є Правителем людських царств+ і дає їх, кому захоче. Він ставить над ними найнижчого з людей».

18 Ось такий сон бачив я, цар Навуходоно́сор. А тепер, Валтаса́ре, розтлумач мені його, оскільки всі інші мудреці мого царства нездатні зробити цього.+ Але ти можеш, бо в тобі дух святих богів”.

19 Тоді Даниїл, якого називали також Валтаса́ром,+ на мить стривожився, і думки налякали його.

Цар же сказав: “Валтаса́ре, нехай не страшить тебе цей сон та його значення”.

А Валтаса́р відповів: “О пане мій! Хай би цей сон збувся на твоїх ненависниках і хай би значення його стосувалося твоїх ворогів!

20 Дерево, яке ти бачив, яке виросло високе, зміцніло і зрештою досягло небес, яке було видно по всій землі,+ 21 яке мало буйне листя і приносило рясні плоди, так що їх вистачало усім, і під яким жили польові звірі, а на гілках селилися небесні птахи,+ 22 це дерево — ти, царю, бо ти став великим та могутнім. Велич твоя зросла аж до небес,+ а правління твоє поширилось до краю землі.+

23 Також, царю, ти бачив вартового — святого,+ який сходив з небес і промовляв: «Зрубайте дерево і знищте його! Але його пень з корінням* залиште в землі серед польової трави й одягніть на нього пута залізні та мідні. Нехай його зрошує роса з неба і частка його хай буде з польовими звірами; нехай так пройде сім часів».+ 24 Ось тлумачення цього, царю, і ось постанова Всевишнього про те, що має статися з моїм паном, царем: 25 тебе виженуть з-поміж людей, і ти житимеш з польовими звірами. Ти їстимеш траву, як бик, і небесна роса буде зрошувати тебе.+ Так мине сім часів,+ поки ти не зрозумієш, що Всевишній є Правителем людських царств і дає їх, кому захоче.+

26 А оскільки пень з корінням* дерева було наказано залишити,+ то твоє царство знову стане твоїм, після того як ти зрозумієш, що правлять небеса. 27 Тому, царю, послухайся моєї поради: перестань грішити і чини добро, відкинь беззаконня і виявляй милосердя до бідних. Тоді, може, в тебе й далі буде спокій і добробут”».+

28 Саме так і сталося з царем Навуходоно́сором.

29 Через 12 місяців після того, як цар бачив сон, він ходив на даху свого палацу у Вавилоні. 30 Цар промовив: «Який же величний Вавилон! Це я своєю силою і міццю збудував його для царського дому! Я зробив це заради своєї слави і величі!»

31 Не встиг цар промовити ці слова, як з неба пролунав голос: «Ось що говориться тобі, царю Навуходоно́соре: “Царство твоє відійшло від тебе.+ 32 Тебе виженуть з-поміж людей, і ти житимеш з польовими звірами та їстимеш траву, як бик. Так мине сім часів, поки ти не зрозумієш, що Всевишній є Правителем людських царств і дає їх, кому захоче”».+

33 Тієї ж миті це слово сповнилося на Навуходоно́сорі. Його вигнали з-поміж людей, і він почав їсти траву, немов бик, а його тіло зрошувала небесна роса. Зрештою волосся у нього виросло і стало як орлине пір’я, а нігті — як пташині пазурі.+

34 «Коли ж минули ті дні,+ я, Навуходоно́сор, глянув на небо, і розум мій повернувся до мене. Тоді я віддав хвалу Всевишньому, звеличив і прославив Бога, який живе вічно. Адже його правління — правління вічне і царство його — з покоління в покоління.+ 35 У порівнянні з ним усі мешканці землі — ніщо. З небесним військом і з жителями землі він поводиться за своєю волею. І ніхто не може його* стримати+ чи сказати йому: “Що ти робиш?!”+

36 У той час до мене повернувся розум, моя велич і пишнота, а також слава мого царства.+ Мої вищі урядники та вельможі стали добиватися моєї прихильності. Я знову був поставлений над своїм царством, і величність моя ще більше піднеслася.

37 Тепер я, Навуходоно́сор, вихваляю, звеличую і прославляю небесного Царя,+ бо всі його діла правдиві, а дороги його справедливі,+ і він може впокорити гордих».+

5 Якось цар Валтаса́р*+ влаштував великий бенкет для тисячі своїх вельмож і пив перед ними вино.+ 2 Сп’янівши від вина, Валтаса́р наказав принести золотий і срібний посуд, який його батько Навуходоно́сор забрав з єрусалимського храму.+ Валтаса́р хотів пити з нього разом зі своїми вельможами, дружинами й наложницями. 3 Коли принесли золотий посуд, який було забрано з храму Божого дому, що стояв у Єрусалимі, то пив з цього посуду цар, його вельможі, дружини й наложниці. 4 Вони пили вино та вихваляли божків, зроблених із золота, срібла, міді, заліза, дерева й каменю.

5 Аж раптом біля світильника з’явилася людська рука і почала писати на поштукатуреній стіні царського палацу. Коли цар побачив цю руку, 6 то зблід* і думки налякали його, стегна в нього задрижали,+ а коліна почали битися одне об одне.

7 І цар гучним голосом наказав привести до нього вавилонських мудреців — чаклунів, халде́їв* і астрологів.+ Тоді він промовив до них: «Того, хто прочитає і розтлумачить цей напис, я одягну в пурпур, на шию йому повішу золотий ланцюг+ і зроблю його третім правителем у царстві».+

8 І зійшлися тоді всі царські мудреці, але не змогли прочитати напис і розтлумачити його цареві.+ 9 Тому цар Валтаса́р злякався ще більше і зблід, а його вельмож охопило сум’яття.+

10 Дізнавшись, про що говорили цар і вельможі, в бенкетний зал увійшла цариця. Вона сказала: «Царю, живи вічно! Чому ти зблід? Не варто так тривожитися. 11 Є у твоєму царстві один чоловік*, в якому перебуває дух святих богів. Ще за днів твого батька він мав надзвичайні знання та проникливість, а мудрість — як у богів.+ Тому твій батько, цар Навуходоно́сор, поставив його старшим над жерцями-магами, чаклунами, халде́ями* й астрологами.+ Твій батько, о царю, зробив це, 12 оскільки той чоловік мав надзвичайний розум*, знання і проникливість, щоб тлумачити сни, розгадувати загадки й вирішувати складні проблеми*.+ Ім’я його — Даниїл, а цар назвав його Валтаса́ром.+ Поклич того чоловіка, і хай він розтлумачить тобі цей напис».

13 Коли привели Даниїла, цар запитав його: «Це ти той Даниїл, один із вигнанців, яких мій батько, цар, привів з Юди?+ 14 Я чув, що в тобі перебуває дух святих богів+ і що ти маєш великі знання, проникливість та надзвичайну мудрість.+ 15 До мене привели мудреців і чаклунів, щоб вони прочитали цей напис і розтлумачили його, але вони не можуть цього зробити.+ 16 Про тебе ж я чув, що ти вмієш тлумачити таємниці+ й вирішувати складні проблеми*. Тож, якщо ти прочитаєш і розтлумачиш цей напис, я одягну тебе в пурпур, на шию тобі повішу золотий ланцюг і зроблю тебе третім правителем у царстві».+

17 На це Даниїл відповів: «Дари нехай залишаться в тебе, а подарунки роздай іншим. Я і так прочитаю цей напис цареві та розтлумачу його. 18 О царю, Всевишній Бог дав твоєму батькові Навуходоно́сору царство, велич, славу й могутність.+ 19 І через ту велич, якою Бог наділив його, люди з усіх народів, націй та мов тремтіли перед ним і боялися його.+ Він убивав, кого хотів, а кого хотів — лишав при житті, звеличував, кого хотів, а кого хотів — принижував.+ 20 Та коли його серце загордилось, а дух став затятим і він почав поводитися зухвало,+ то був скинений з трону свого царства і позбавлений своєї слави. 21 Його вигнали з-поміж людей, серце його перетворилося на звірине, і він став жити з дикими ослами. Він їв траву, як бик, і небесна роса зрошувала його тіло, поки він не пізнав, що Всевишній Бог є Правителем людських царств і ставить над ними, кого захоче.+

22 Ти ж, сину його, Валтаса́ре, не впокорив свого серця, хоча й знав про все це. 23 Ти зневажив Господа небес+ і наказав принести тобі посуд з Божого дому.+ Разом зі своїми вельможами, дружинами та наложницями ти пив з нього вино. Ви вихваляли срібних, золотих, мідних, залізних, дерев’яних та кам’яних божків, які нічого не бачать, нічого не чують і нічого не знають.+ А Бога, в руці якого твоє дихання+ і всі твої дороги, ти не прославляв. 24 Тому Бог послав цю руку, і з’явився цей напис.+ 25 Написано тут ось що: “МЕНЕ́, МЕНЕ́, ТЕКЕ́Л і ПАРСІ́Н”.

26 І ось тлумачення цих слів: МЕНЕ́ — Бог порахував дні твого царства і поклав йому край.+

27 ТЕКЕ́Л — ти був зважений на терезах, і виявилося, що ти дуже легкий*.

28 ПЕРЕ́С — твоє царство розділене і віддане мідійцям та персам».+

29 Тоді цар Валтаса́р дав наказ, і Даниїла одягли в пурпур, повісили йому на шию золотий ланцюг і проголосили, що він стане третім правителем у царстві.+

30 Тієї ж ночі халде́йського царя Валтаса́ра вбили.+ 31 А царство отримав мідієць Дарій,+ якому в той час було приблизно 62 роки.

6 Дарій вирішив призначити 120 сатрапів, щоб вони управляли цілим царством.+ 2 А над ними він поставив трьох вищих урядників, щоб сатрапи+ давали їм звіт і щоб цар не зазнавав збитків. Одним з тих урядників був Даниїл.+ 3 Він перевершував інших вищих урядників та сатрапів, оскільки мав надзвичайний розум*,+ і цар збирався поставити його над усім царством.

4 Через це вищі урядники і сатрапи почали шукати приводу, щоб звинуватити Даниїла в тому, як він веде державні* справи. Але жодного приводу або недоліку вони не знайшли, бо Даниїл був надійною людиною, не допускав недбалості і в ньому не було нічого порочного. 5 Зрештою ці чоловіки сказали: «Ми не знайдемо жодного приводу звинуватити Даниїла, хіба що пошукаємо якусь зачіпку, пов’язану з законом його Бога».+

6 Тоді вищі урядники й сатрапи прийшли всі разом до царя і сказали: «Царю Дарію, живи вічно! 7 Усі царські урядники, наглядачі, сатрапи, царські радники та намісники порадились і пропонують видати царський указ та накласти заборону, згідно з якою кожен, хто протягом 30 днів звернеться з проханням до якогось бога чи людини, крім тебе, царю, буде вкинений у підземелля з левами.+ 8 Тож, царю, видай указ і підпиши його,+ щоб він не був змінений чи скасований, як і будь-який закон мідійців та персів».+

9 Отже, цар Дарій підписав указ про заборону.

10 Як тільки Даниїл дізнався, що цей указ підписаний, то повернувся додому. Вікна його верхньої кімнати, що виходили в бік Єрусалима,+ були відчинені. І він тричі на день молився навколішках і вихваляв свого Бога, як робив це завжди. 11 А ті люди увірвалися до Даниїла і побачили, що він просить та благає свого Бога про ласку.

12 Тож вони пішли до царя і, посилаючись на царську заборону, запитали: «Хіба ти не підписав заборону, згідно з якою кожен, хто протягом 30 днів звернеться з проханням до якогось бога чи людини, крім тебе, царю, буде вкинений до підземелля з левами?» Цар відповів: «Це питання вирішене остаточно, оскільки закон мідійців і персів не можна скасувати».+ 13 На це вони відразу сказали: «А от Даниїл, вигнанець з Юди,+ не зважає ані на тебе, царю, ані на заборону, яку ти підписав. Він тричі на день молиться до свого Бога».+ 14 Коли цар почув ці слова, то дуже занепокоївся і став думати, як допомогти Даниїлу. Аж до заходу сонця він усілякими способами намагався врятувати його. 15 Але ті люди знову цілим натовпом прийшли до царя і сказали: «Не забувай, царю: згідно з законом мідійців і персів жодну заборону, жоден указ, який видав цар, не можна змінити».+

16 Тоді цар дав наказ, і Даниїла схопили та вкинули до підземелля з левами.+ Цар сказав Даниїлу: «Твій Бог, якому ти постійно служиш, врятує тебе». 17 Після того принесли камінь, закрили ним вхід* до підземелля, і цар запечатав його своїм перснем з печаткою та перснями своїх вельмож, щоб Даниїлу ніхто не допоміг.

18 Потім цар пішов до свого палацу і цілу ніч постив. Він не хотів, щоб його розважали*, і сон тікав від нього. 19 Зрештою на світанку, як тільки розвиднілося, цар встав і поспішив до підземелля з левами. 20 Підійшовши туди, він із жалем вигукнув: «Даниїле, слуго живого Бога! Чи твій Бог, якому ти постійно служиш, зміг врятувати тебе від левів?» 21 Тієї ж миті Даниїл відповів: «Царю, живи вічно! 22 Мій Бог послав свого ангела, щоб закрити пащі левам,+ і вони не завдали мені шкоди,+ бо я невинний перед ним і тобі, царю, не зробив нічого поганого».

23 Почувши це, цар дуже зрадів і звелів витягнути Даниїла з підземелля. Коли ж його витягнули, то побачили, що на ньому немає жодної подряпини, бо він покладався на свого Бога.+

24 Тоді цар дав наказ, і чоловіків, які донесли* на Даниїла, схопили та вкинули до того підземелля разом з їхніми синами та дружинами. Не встигли вони впасти на дно, як леви накинулись на них і потрощили їм усі кістки.+

25 Після того цар Дарій написав мешканцям цілої землі, людям усіх народів, націй і мов:+ «Хай вам примножиться мир! 26 Я видаю указ, щоб у всьому царстві моєму люди тремтіли перед Даниїловим Богом і боялися його,+ бо він — Бог живий і вічний. Царство його ніколи не зруйнується, і правління* його триватиме повіки.+ 27 Він рятує+ і визволяє, чинить знаки та чуда на небі й на землі,+ адже він врятував Даниїла від лев’ячих пазурів».

28 І Даниїлу добре велося в царстві Дарія+ та в царстві перського царя Кіра.+

7 У перший рік правління вавилонського царя Валтаса́ра+ Даниїл уві сні побачив видіння.+ Він записав цей сон,+ детально про все розповівши. 2 Отже, Даниїл розказав:

«Вночі я бачив у видіннях, як чотири небесні вітри розбурхували неосяжне море.+ 3 З моря вийшли чотири величезні звірі,+ не схожі один на одного.

4 Перший з них нагадував лева,+ але мав орлині крила.+ Я побачив, як йому вирвали крила, підняли його й поставили на дві лапи, так що він стояв, наче людина. І дали йому серце людське.

5 Другий звір був подібний до ведмедя.+ Один бік у нього був піднятий, а в пащі своїй, у зубах, він тримав три ребра. І було йому сказано: “Устань і їж багато м’яса”.+

6 Потім я побачив іншого звіра, схожого на леопарда,+ але на спині в нього було чотири крила, немов пташині. Цей звір мав чотири голови+ і отримав владу, щоб правити.

7 Далі у видіннях я побачив четвертого звіра — страшного, жахливого і надзвичайно сильного. Він мав великі залізні зуби і пожирав та трощив усе довкола, а те, що залишалося, топтав лапами.+ Цей звір відрізнявся від усіх попередніх і мав 10 рогів. 8 Я дивився на його роги й побачив, як між ними виріс ще один, маленький ріг,+ і тоді три роги були вирвані. Той маленький ріг мав очі, подібні до людських, і уста, які говорили зухвало*.+

9 Потім я побачив, як поставили престоли і сів Давній днями.+ Його вбрання було біле наче сніг,+ а волосся на голові — немов чиста вовна. Престол його був як полум’я, а колеса престолу — як палаючий вогонь.+ 10 Від нього виходив вогненний потік.+ Тисяча тисяч служили йому, і десять тисяч десятків тисяч стояли перед ним.+ Суд+ почав засідати, і розгорнулися книги.

11 Я дивився далі, бо ріг говорив зухвало*.+ І я побачив, що звіра вбили, а його тіло, кинувши до вогню, знищили. 12 Інших же звірів+ позбавили влади, але життя їхнє продовжили на деякий час і пору.

13 Далі у нічних видіннях я побачив, як із небесними хмарами йшов хтось подібний на сина людського.+ Йому було дозволено підійти до Давнього днями,+ і його підвели до Нього. 14 І дано було йому правління,+ славу+ й царство, щоб люди всіх народів, націй і мов служили йому.+ Його правління — правління вічне, воно не припиниться, і царство його не буде знищене.+

15 Тоді я, Даниїл, занепокоївся духом, бо мої видіння налякали мене.+ 16 Тож я підійшов до одного з тих, хто стояв там, і попросив його пояснити, що все це насправді означає. Він почав говорити зі мною і витлумачив усе.

17 “Чотири величезні звірі+ — це чотири царі, що постануть на землі.+ 18 Але святі Всевишнього+ отримають царство+ і володітимуть ним+ вічно, повік-віків”.

19 Тоді я захотів більше дізнатися про четвертого звіра, який відрізнявся від усіх інших і був неймовірно страшний, мав залізні зуби й мідні пазурі, усе пожирав та трощив, а те, що залишалося, топтав лапами.+ 20 І ще я захотів дізнатися про 10 рогів,+ що були в нього на голові, а також про інший ріг, який виріс пізніше і перед яким упали 3 роги.+ Він мав очі й уста, котрі говорили зухвало*, і виглядав більшим за інші.

21 Я бачив, як той ріг воював проти святих і перемагав їх,+ 22 доки не прийшов Давній днями+ та не був винесений вирок на користь святих Всевишнього+ й доки не настав визначений час, щоб святі отримали царство.+

23 Він сказав мені: “Четвертий звір зображає четверте царство, яке постане на землі й відрізнятиметься від усіх інших царств. Воно пожере всю землю, розтопче її і розтрощить.+ 24 А 10 рогів означають, що з того царства постануть 10 царів, а після них — ще один. Він відрізнятиметься від попередніх царів і трьох з них принизить.+ 25 Буде він говорити проти Всевишнього+ та постійно гнобити святих Всевишнього Бога. Той цар замислить змінити часи й закон, і святі будуть віддані в його руку на час, часи й півчасу*.+ 26 Але засяде Суд, і того царя позбавлять влади, а тоді вб’ють та повністю знищать.+

27 А царство, владу й велич усіх царств, що під небесами, отримає народ святих Всевишнього.+ Царство святих буде вічним царством,+ і всі царства служитимуть та підкорятимуться їм”.

28 Це кінець того, що я, Даниїл, бачив і чув. Мої думки сильно стривожили мене, і я аж зблід*. Але все це я зберіг у своєму серці».

8 У третій рік правління царя Валтаса́ра+ я, Даниїл, бачив видіння. Я отримав його після того видіння, котре було дане мені на початку.+ 2 Отож бачив я видіння. І, коли я дивився, я був у цитаделі* в Су́зах*,+ що в провінції* Ела́м.+ Я бачив видіння і був біля потоку Ула́й. 3 Підвівши очі, я побачив коло потоку барана+ з двома рогами.+ Ті роги були довгі, але один з них був вищий від другого. І вищий ріг виріс пізніше.+ 4 Баран бив рогами на захід, на північ і на південь. Жоден звір не міг встояти перед ним, і ніхто не міг від нього* врятувати.+ Він робив, що хотів, і звеличився.

5 Я дивився далі, аж ось із заходу*, через усю землю, іде козел,+ не торкаючись землі, і між очима в нього величезний ріг.+ 6 Він наближався до дворогого барана, якого я бачив коло потоку, він мчав на нього у великій люті.

7 Я побачив, як козел, наблизившись, роз’ярився, вдарив барана і зламав йому обидва роги. І баран уже не мав сили протистояти. Козел повалив барана на землю та потоптав його. Ніхто не зміг врятувати барана від нього*.

8 Тоді козел почав надзвичайно звеличуватися. Але тільки-но він зробився могутнім, його великий ріг зламався, і замість нього виросли чотири великі роги, звернені до чотирьох небесних вітрів.+

9 Потім з одного із них виріс інший ріг, малий. Він дуже розрісся і вказував на південь і на схід*, а також у бік Прекрасного краю*.+ 10 Той ріг розрісся аж до небесного війська. Декого з війська й декотрі зірки він скинув на землю і потоптав їх. 11 Він звеличився навіть над Князем війська, і від Князя була відібрана щоденна* жертва, а встановлена ним святиня була повалена.+ 12 Військо і щоденна* жертва були дані рогові через переступ. Ріг кидав правду на землю; він робив, що хотів, і мав успіх.

13 Після цього я почув, як заговорив один зі святих, а інший святий запитав його: «Як довго триватиме те, що було показане у видінні про щоденну* жертву, про переступ, який призводить до спустошення,+ і про топтання святого місця та війська?» 14 А той сказав мені: «Доки не минуть 2300 вечорів і ранків. Аж тоді святе місце неодмінно буде приведене до належного стану».

15 Коли ж я, Даниїл, бачив видіння і намагався його зрозуміти, переді мною раптом став хтось схожий на чоловіка. 16 І я почув людський голос, що доносився з-посеред Ула́ю+ і гучно промовляв: «Гавриїле,+ поясни йому те, що він побачив».+ 17 Тож Гавриїл підійшов туди, де я стояв. Проте коли він наблизився, я так злякався, що впав долілиць. А він сказав: «Знай, сину людський, що це видіння стосується часу кінця».+ 18 Але поки він говорив зі мною, я міцно заснув, лежачи долілиць. Тоді він доторкнувся до мене і поставив на тому місці, де я стояв раніше.+ 19 Він сказав: «Я розповім тобі, що́ станеться наприкінці періоду осуду, бо це стосується визначеного часу кінця.+

20 Дворогий баран, якого ти бачив, символізує царів Мідії і Персії.+ 21 Волохатий козел символізує царя Греції,+ а великий ріг між його очима — її першого царя.+ 22 Оскільки ж цей ріг зламався і замість нього виросло чотири роги,+ то з його народу постане чотири царства, але не такі могутні, як він.

23 А наприкінці їхнього царювання, коли міра беззаконня буде повною*, постане жорстокий на вигляд цар, який розумітиме загадкові висловлювання*. 24 Його могутність зросте, але не завдяки його силі. Він здійснить знищення надзвичайним чином* і матиме успіх у тому, що буде робити; також він губитиме могутніх і народ святих.+ 25 Хитрощами йому вдасться обманути багатьох. Він буде величатися у своєму серці і в безтурботний час* багато кого погубить. Він повстане навіть проти Князя над князями, та буде розбитий, але не людською рукою.

26 Все, що було сказано у видінні про вечори і ранки,— правда. Тільки тримай це видіння в таємниці, бо воно — про далекі дні*».+

27 Я, Даниїл, виснажився та кілька днів був хворий.+ Потім я встав і почав займатися справами царя,+ але ходив приголомшений тим, що побачив, і ніхто не розумів цього видіння.+

9 У перший рік Дарія,+ сина Ахашверо́ша з роду мідійців, якого було поставлено царем над халде́йським царством,+ 2 у перший рік його правління я, Даниїл, за допомогою книг* визначив, скільки років Єрусалим буде спустошений.+ Згідно зі словом Єгови до пророка Єремı́ї, спустошення мало тривати 70 років.+ 3 І я став просити допомоги в Єгови*, правдивого Бога, я благав його в молитві і постив+ у мішковині й попелі. 4 Молячись до мого Бога Єгови, я зізнався:

«О Єгово, правдивий Боже! Ти величний і грізний, ти дотримуєшся своєї угоди і виявляєш віддану любов+ тим, хто любить тебе і виконує твої заповіді.+ 5 А ми грішили проти тебе, чинили зло, поводилися негідно і бунтувались.+ Ми відхилялися від твоїх заповідей і не виконували твоїх присудів. 6 Не слухали ми твоїх слуг, пророків,+ які промовляли від твого імені до наших царів, князів, прабатьків та до всього народу нашого краю. 7 У тебе, Єгово, праведність, а в нас, як видно сьогодні, тільки сором*. Сором вкриває мешканців Юди, жителів Єрусалима та всіх інших ізраїльтян: тих, хто близько, і тих, хто далеко в усіх землях, куди ти їх розпорошив через те, що вони були невірні тобі.+

8 Єгово, сором* вкриває нас, наших царів, князів і прабатьків, бо ми грішили проти тебе. 9 Ти, Єгово, Боже наш, виявляєш милосердя і прощаєш,+ а ми бунтувалися проти тебе.+ 10 Не слухались ми твого голосу, Боже наш, Єгово: не дотримувалися твоїх законів, які ти дав нам через своїх слуг, пророків.+ 11 Усі ізраїльтяни порушили твій Закон і відвернулись від тебе, не слухаючись твого голосу. За це, згідно з клятвою, записаною в Законі Мойсея, слуги́ правдивого Бога, ти вилив на нас прокляття,+ адже ми згрішили проти тебе. 12 Ти виконав те, що говорив проти нас+ та правителів, які нами правили*, і навів на нас велике лихо. Того, що сталося з Єрусалимом,+ ще ніколи не було під небесами. 13 Як і написано в Законі Мойсея, усе це лихо спало на нас.+ І ми не благали тебе про ласку*, Єгово, Боже наш,— не відвернулися від своїх провин+ і не виявляли розуміння твоєї правди*.

14 Ти, Єгово, був на сторожі і навів на нас лихо, бо ти, Боже наш, Єгово,— праведний у всіх своїх вчинках; ми ж не слухалися твого голосу.+

15 Єгово, наш Боже, ти вивів свій народ з Єгипту могутньою рукою+ та прославив своє ім’я, і воно славне донині,+ а ми грішили проти тебе, ми поводилися негідно. 16 Твої діла, Єгово, завжди були праведні,+ тож благаю, відверни свій гнів і лють від твого міста Єрусалима, твоєї святої гори, бо через наші гріхи та провини наших прабатьків Єрусалим і твій народ виставлені на ганьбу перед усіма довколишніми народами.+ 17 Вислухай, Боже наш, молитву та благання свого слуги і заради себе, Єгово, зглянься над своєю спустошеною святинею.+ 18 Прихили вухо, мій Боже, і почуй! Відкрий очі й подивись на спустошення нашого міста, названого твоїм іменем. Благаємо тебе не тому, що ми праведні, а тому, що ти дуже милосердний.+ 19 Єгово, почуй! Єгово, прости!+ Єгово, прислу́хайся і зроби щось! Не зволікай ради себе, Боже мій, бо місто твоє і твій народ носять твоє ім’я».+

20 Так я говорив, молився, зізнавався у своєму гріху та в гріху мого народу, Ізра́їля, і благав Єгову, мого Бога, щоб він виявив прихильність до своєї святої гори.+ 21 І, коли я, зовсім знеможений, ще молився, до мене прийшов Гавриїл+ — чоловік, якого я бачив раніше у видінні.+ Сталося це приблизно в час вечірнього приношення. 22 Він почав пояснювати мені й сказав:

«Даниїле, я прийшов, щоб наділити тебе проникливістю і розумінням. 23 Коли ти почав благати, я отримав звістку і прийшов, щоб передати її тобі, адже Бог дуже цінує тебе*.+ Подумай над тим, що я скажу, і зрозумій видіння.

24 Твоєму народові і твоєму святому місту+ призначено 70 тижнів* на те, щоб покласти край переступу, покінчити з гріхом,+ принести жертву примирення за провину,+ запровадити вічну праведність,+ скріпити печаткою видіння та пророцтво*+ і помазати Святе святих*. 25 Тож знай і розумій: від часу, коли вийде наказ відновити й відбудувати Єрусалим,+ до приходу Месı́ї*,+ Провідника,+ мине 7 тижнів і 62 тижні.+ Єрусалим буде відновлений і відбудований разом з площею та ровом, але за тяжких часів.

26 А через 62 тижні Месı́я буде вбитий,+ і в нього нічого не залишиться.+

Війська́ провідника, який прийде, зруйнують місто та святе місце,+ і кінець його буде як від повені. До кінця точитиметься війна. Було прийнято рішення про спустошення.+

27 Для багатьох він* утримає в силі угоду на один тиждень, а в середині тижня припинить жертву та приношення.+

І на крилі мерзот буде спустошувач,+ а те, що вирішено, буде виливатися на спустошеного аж до винищення».

10 У третій рік правління перського царя Кіра+ Даниїл, якого назвали Валтаса́ром*,+ отримав об’явлення. Ця звістка була правдива і стосувалася великого бою. Даниїл зрозумів її, йому було пояснено те, що він побачив.

2 Тоді я, Даниїл, журився+ три повних тижні. 3 Вишуканих страв я не їв, не брав у рот ні м’яса, ні вина і не намащувався олією, доки не минуло тих три тижні. 4 А 24-го дня першого місяця, коли я був на березі великої річки Тигр*,+ 5 я підвів погляд і побачив чоловіка, одягненого в лляні шати+ і підперезаного поясом зі щирого золота з Уфа́зу. 6 Тіло його було немов хризоліт,+ обличчя — наче блискавка, очі — мов вогняні смолоскипи, руки та ноги нагадували блискучу мідь,+ а слова його звучали немов шум натовпу. 7 І лише я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили його.+ Проте їх огорнув сильний страх, тож вони втекли і сховались.

8 Тоді я залишився сам і дивився на це величне видіння. Я зовсім знесилився, вигляд мій змінився до невпізнання, і сили покинули мене.+ 9 Я почув його слова, і, коли він ще говорив, я міцно заснув, лежачи на землі долілиць.+ 10 Аж раптом хтось торкнувся мене рукою,+ збудив мене, і я став навколішки, спершись на долоні. 11 Він сказав мені:

«Любий* Даниїле!+ Уважно вислухай те, що я говоритиму тобі, і підведися, бо я посланий до тебе».

Коли він промовив ці слова, я тремтячи встав.

12 Потім він сказав: «Не бійся,+ Даниїле. Ще з першого дня, коли ти налаштував своє серце, щоб зрозуміти все це, і впокорився перед своїм Богом, він почув твої слова, і тому я прийшов.+ 13 Але князь+ перського царства чинив мені опір упродовж 21 дня. І тоді Михаїл*,+ один з найвищих князів*, прийшов мені на допомогу, а я у той час залишався там з царями Персії. 14 Я прийшов, аби пояснити тобі, що́ станеться з твоїм народом наприкінці днів,+ бо це видіння стосується майбутнього».+

15 Коли він говорив зі мною, я схилив обличчя до землі й онімів. 16 Раптом хтось схожий на людину торкнувся моїх губ.+ Тож я зміг говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «Пане мій, я тремчу від того, що побачив, я зовсім ослаб.+ 17 Як же я, слуга твій, можу розмовляти з тобою, мій пане?!+ Я знесилений, і мені перехопило подих».+

18 Тоді хтось схожий на людину знову торкнувся мене і зміцнив.+ 19 Він сказав: «Не бійся,+ любий* Даниїле!+ Мир тобі!+ Будь мужній, будь сильний!» І, коли він говорив зі мною, я набрався сили й сказав: «Пане мій, говори, бо ти зміцнив мене».

20 Він же промовив: «Чи ти знаєш, чому я прийшов до тебе? Тепер я повертаюся, щоб воювати з князем Персії.+ Коли я піду, прийде також князь Греції. 21 Але я розповім тобі, що записано в книзі правди. Ніхто не підтримує мене в цьому, окрім Михаїла,+ вашого князя.+

11 Я зміцняв і укріпляв його* в перший рік правління мідійця Дарія.+ 2 І тепер скажу тобі правду.

У Персії постануть* три царі, а четвертий нагромадить більше багатств, ніж усі інші. І коли він стане сильним завдяки своєму багатству, то підійме всіх проти царства Греції.+

3 Після того постане могутній цар, який матиме велику владу+ й робитиме, що захоче. 4 А коли він високо підніметься, царство його розпадеться і буде поділене на чотири вітри небесні,+ але дістанеться не його нащадкам. І правитимуть ним не з такою владою, з якою правив він, бо царство його буде викоренене і перейде до інших.

5 Тоді один з його князів, південний цар, зміцніє. Але інший* отримає перевагу над ним і правитиме з більшою владою, ніж у нього.

6 А через кілька років вони створять союз, і дочка південного царя прийде до північного, щоб укласти угоду. Проте вона не втримає сили у своїй руці, і ні цар, ні його сила не встоїть. Тоді підкорять дочку разом з тими, хто її приведе, а також з її батьком і тим, хто зміцняв її того часу. 7 Однак той, хто походить від пагона з її коріння, постане і займе його* становище. Він прийде до війська і виступить проти фортеці північного царя, діятиме проти них та перемагатиме. 8 І він вирушить у Єгипет, забравши з собою їхніх божків, ідолів з металу*, дорогоцінні* речі зі срібла і золота, а також полонених. Потім декілька років він буде триматися на відстані від північного царя. 9 А той виступить проти царства південного царя, але повернеться у свій край.

10 Сини ж його підготуються до війни і зберуть велике військо. Один з них* просуватиметься вперед і пронесеться по землі, немов повінь. Він повернеться і буде воювати, поки не дійде до своєї фортеці.

11 І розлютиться південний цар та піде воювати з ним — з північним царем, а той виступить з величезною кількістю людей, проте вони будуть віддані в його* руку. 12 Усі ці люди будуть забрані. Тоді загордиться його серце, і він повалить десятки тисяч. Він стане досить сильним, але цим не скористається.

13 І прийде знову північний цар та виставить ще більше людей, ніж на початку, а через деякий час, через кілька років, він неодмінно виступить з величезним, добре спорядженим військом. 14 У той час багато хто повстане проти південного царя.

І беззаконники* з твого народу підіймуться, намагаючись сповнити видіння, але спіткнуться.

15 Тоді прийде північний цар, насипле облоговий вал і захопить укріплене місто. А війська* півдня і його добірні воїни не встоять; вони будуть неспроможні чинити опір. 16 Той, хто виступить проти нього*, робитиме, що захоче, і ніхто не встоїть перед ним. Він стане у Прекрасному краї*,+ і в його руці буде сила нищити. 17 Він вирішить* виступити з усією потугою свого царства, і з ним буде укладена угода. Він діятиме успішно, і йому буде дозволено погубити дочку. Вона не встоїть і не залишиться його. 18 І поверне він своє обличчя до приморських земель та захопить багато з них, але один полководець покладе край нарузі, якої зазнавав від нього, і завдасть наруги йому самому. 19 Тоді він* поверне обличчя до фортеці свого краю, спіткнеться й упаде, і його вже не знайдуть.

20 Його місце займе той, хто накаже збирачеві податків* пройти величним царством. Але через декілька днів він буде погублений, хоча не через гнів і не на війні.

21 А замість нього постане той, кого зневажатимуть*. Його не обдарують царськими почестями, і він прийде в безтурботний час*, здобувши царство лестощами*. 22 Він підкорить війська*, що подібні до повені; вони будуть розбиті, а Провідник+ угоди+ — погублений. 23 І, оскільки з ним об’єднаються інші, він вдаватиметься до обману. Він виступить і зміцниться за допомогою малого народу. 24 У безтурботний час* він увійде в найбагатші землі* провінції* і робитиме те, чого не робили ані батьки його, ані прабатьки. Він роздаватиме людям награбоване, здобич і майно та складатиме підступні плани проти укріплених місць, але до певного часу.

25 Він збере всі свої сили і мужність*, щоб з численним військом піти на південного царя. А південний цар збере для війни величезне могутнє військо. І він* не встоїть, бо проти нього складуть підступні плани. 26 Погублять його ті, хто їстиме його хліб.

Його військо буде знищене*, і попадає багато вбитих.

27 Серце тих двох царів буде замишляти зло, і, сидячи за одним столом, вони говоритимуть брехню один одному. Але ніщо не принесе успіху, бо кінець настане лише у визначений час.+

28 Він* повернеться до свого краю з величезним багатством, і його серце буде проти святої угоди. Діятиме він успішно і вернеться до свого краю.

29 У визначений час він прийде знову і виступить проти півдня. Але цього разу не буде так, як раніше, 30 бо на нього вирушать кораблі Кіттı́му,+ і він буде упокорений.

Він повернеться і виливатиме лють* на святу угоду+ та діятиме успішно. Повернеться він і зверне увагу на тих, хто відступає від святої угоди. 31 Від нього виступлять війська* і осквернять святиню,+ тобто твердиню, і припинять щоденну* жертву.+

Тоді поставлять мерзоту, яка спричиняє спустошення.+

32 Тих, хто чинить зло і порушує угоду, він неправдивими словами* спону́кає до відступництва. А народ, який знає свого Бога, виявиться сильнішим і діятиме успішно. 33 Проникливі люди+ даватимуть багатьом розуміння. Декілька днів вони падатимуть від меча та вогню і потерпатимуть від полону й грабежу. 34 Коли ж вони падатимуть, отримають невелику допомогу. І багато хто приєднається до них, вдаючись до обману*. 35 Дехто з проникливих попадає, щоб аж до часу кінця завдяки їм відбувалося переплавлення, очищення й вибілення,+ бо це стосується визначеного часу.

36 А цар робитиме все, що захоче; він піднесеться і звеличить себе над кожним богом. Проти Бога богів+ він говоритиме нечувані речі. І він матиме успіх, доки не завершиться осуд, бо те, що вирішене, має виконатись. 37 Він звеличить себе над усіма і на Бога своїх батьків не зважатиме, не звертатиме уваги ні на бажання жінок, ні на жодного бога. 38 Натомість* він прославлятиме бога твердинь. Бога, якого не знали його батьки, він буде прославляти золотом, сріблом, дорогоцінним камінням та іншими коштовностями*. 39 Разом з* чужим богом він успішно діятиме проти найміцніших твердинь. Тих, хто його визнаватиме*, він укриє великою славою і дасть їм владу над багатьма. І буде він розподіляти* землю за плату.

40 А в час кінця південний цар буде з ним боротися*, і північний цар налетить на нього з колісницями, кіннотниками й численними кораблями. Він увійде в землі та пронесеться ними, немов повінь. 41 Також він увійде в Прекрасний край*,+ і багато земель будуть повалені. Але Едо́м, Моа́в і найвидатніші аммонітя́ни врятуються від його руки. 42 Він простягатиме руку на зе́млі; не зможе врятуватись і єгипетський край. 43 Буде він розпоряджатися прихованими скарбами — золотом і сріблом — і всіма коштовностями* Єгипту. Лівı́йці та ефіопи підуть за ним*.

44 Проте його стривожать звістки зі сходу* та з півночі, і він виступить у великій люті, щоб губити й нищити багатьох. 45 Він розіб’є свої царські намети* між великим морем та святою горою Прекрасного краю*.+ Тоді він прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.

12 У той час встане* Михаїл*,+ великий князь,+ який стоїть* за твій народ*. І прийде тяжкий час, якого не було раніше, відколи з’явився народ. Тоді твій народ врятується,+ врятується кожен, хто записаний у книзі.+ 2 І багато з тих, хто спить у земному поросі, прокинуться: одні для вічного життя, а інші — для ганьби і вічної зневаги.

3 Проникливі люди засяють, як сяє небозвід, і ті, хто приводить багатьох до праведності, сяятимуть, як зірки, повік-віків.

4 А ти, Даниїле, тримай ці слова в таємниці й запечатай книгу до часу кінця.+ Багато хто старанно її дослідить*, і правдиве знання збільшиться*».+

5 Тоді я, Даниїл, побачив ще двох: один стояв на цьому березі потоку, а інший — на протилежному.+ 6 Один з них запитав чоловіка в лляних шатах,+ який був над водами потоку: «Скільки ще до кінця цих дивовижних подій?» 7 І я почув голос чоловіка в лляних шатах, який був над водами потоку. Він підніс праву і ліву руку до небес та поклявся Тим, хто живе вічно:+ «Було визначено, що мине час, часи й півчасу*. Усе це закінчиться, як тільки припинять розбивати силу святого народу».+

8 Я чув це, але не розумів,+ тому запитав: «Пане мій, чим усе це закінчиться?»

9 Він же відповів: «Іди, Даниїле, бо ці слова триматимуться в таємниці і будуть запечатані аж до часу кінця.+ 10 Багато хто очиститься, вибілиться і буде переплавлений.+ Неправедні поводитимуться неправедно, і жоден з них не зрозуміє цих слів, а проникливі люди зрозуміють.+

11 І від часу, коли припинять щоденну* жертву+ й поставлять мерзоту, яка спричиняє спустошення,+ мине 1290 днів.

12 Щасливий той, хто чекає*, поки закінчиться 1335 днів!

13 А ти будь непохитний до кінця. Ти спочинеш, але наприкінці днів встанеш і отримаєш свою частку*».+