Освячення — христіянська вимога

ЩО визначає христіянина? Точно сказати, христіянин — це освячений, “святий.” Він той, котрого Бог Єгова освятив і котрий самий освятився і провадить життя в святості. Як це апостол Павло висказав, “Така бо воля Божа, освячення ваше.”— 1 Солун. 4:3, НВ.

Яка є часть Бога, а яка є часть христіянина, в освяченні? На чім воно операється? Яка його ціль і мета?

Іменник “освячення” походить з латинського sanctificátio, а дієслово “освятити” від santificáre, що значить “статись святим.” В Єврейськіх Писаннях ці терміни переложені ріжними формали слова кадаш, котре, після його споріднення, має корінь значіння “бути ясним, новим, чистим” і “віддільним, розподільним.” У простих термінах “освятити” значить, відлучити або відложити окремо для служби і вжитя Бога Єгови. Ось так Енцикльопедія МиКлінтока і Стронґа визначає освячення як “відлучення від звичайного ужитку для святої цілі.”

В Єврейських Писаннях особи і річи були освячені. Через визволення цілого народу Ізраїля, Єгова цим відокремив їх для своєї власної святої цілі, і так Він говорить про освячення цілого народу. (2 Мойс. 31:13) Отже, щоб пощадити його первородніх в часі пасхальної ночі, Єгова вважав їх за своїх у спеціяльнім змислі, і так поучив Мойсея: “Посвяти мені всі первенці.”— 2 Мойс. 13:2.

Пізніще Єгова взяв рід Левія місто первенців і він ставсь освяченим родом: “І будуть Левіти моїми. Мій бо всякий первенець: Того дня, як повбивав я усі первенці в Египецькій землі присвятив я собі [присвятив кадаш] всі первенці в Ізраїлі.” (4 Мойсея 3:12, 13) З допомогою спеціяльної церемонії, Аарон і його сини були посвячені, то є, уповноважені, назначені, їх руки сповнені певними привилеями, і посвячені, відлучені від звичайної для спеціяльної святої служби, як священики.— 2 Мойс. 28:41; 29:33.

Єгова відложив або освятив семий день творення для спеціяльного ужитку, котрий, решта Писання показують, мав бути на оправдання Його імя. (1 Мойс. 2:1—3) В часі давання закону, Гора Синай була проголошена як відокремлена, свята або освячена. Ні чоловікові ані звірові не дозволено приходити близько неї. (2 Мойс. 19:23) Погани назвали б були це табу. Слово кадаш було також ужите, щоб указати на чистоту й очищення від певних брудів або приготування себе для спеціяльної оказії. (Ісуса Навина 3:5; 2 Сам. 11:4) Всі такі освячення, однак, були типічні або представляючі, проображуючи дійсне освячення, що мало прийти з Ісусом Христом.

ХРИСТІЯНСЬКЕ ОСВЯЧЕННЯ

В Христіянсько Грецьких Писаннях слова святити і освятити перетлумачені з Грецького слова, котрого корінь є гаґіос а прикметник значить “святий,” котре знов містить в собі два корені або менші слова значіння “не з землі”; отже, “відданий Богу вишньому.” В кожнім случаї у Версії Короля Якова, “Новий Тестамент”, Грецьке слово на “святий” є гаґіос. Та сама правда відноситься до слова “Святий” у висказанні “Святий Дух.” Отже христіяни є святі, відложені на Божу службу.

Це Бог Єгова робить святим або відкладає христіяна, як це і Христос свідкує про себе: “Як це ви кажете до Того, кого Отець освятив і післав у світ, Ти хулиш, бо сказав: Я Син Божий?” (Йоана 10:36, НВ) Відносно Христових послідовників, Бог каже оце через Ісуса Христа: “Бо й хто освячує, і хто освячується від Одного всі.”— Жидів 2:11.

Ці освячені або “святі” не є ограничені до чудотворців кількох, але включає все духове тіло Христа. І тому Павло часто звертавсь у своїх листах до освячених, названі “святими”.— Гляди Римлян 1:7; 1 Коринтян 1:2; Ефесян 1:1; Филипян 1:2.

На якій підставі Бог Єгова освячує цих? На підставі Христової жертви викупу: “Ми освячені жертвою тіла Ісуса Христа раз на всі часи.” “Тим і Ісус, щоб освятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.” (Жидів 10:10, 29; 13:12) Боже Слово правди також відограє важну ролю в роботі відставлення цих для Божої служби. Тому Христос молився: “Освяти їх правдою Твоєю; слого Твоє правда.” (Йоана 17:17) Опріч того, Божа активна сила в роботі є потрібна, отже ми читаємо, що христіяни є “освячені святим духом.”— Рим. 15:16.

Бог Єгова і Ісус Христос роблять свою часть для освячення христіянів через посередництво Христової крови і правди Слова Божого і святого духа. Але там не може бути дійсної освяти, хіба що христіянин виконує свою часть також. Він мусить перше зі всього мати віру, бо ж нам сказано, що христіяни є “освячені через їх віру в” Христа; через їх “віру в правду.”— Діян. 26:18; 2 Солун. 2:13, НВ.

Дальше, христіянин мусить також відлучитись від нечистого світу, не зайти в монастир або в черниці, щоб не сплямити себе захланною комерцією цього світу, його зопсутою політикою, його фальшивою реліґією. (Якова 1:27; 1 Йоана 2:15—17, НВ) І він мусить також тримати себе морально чистим, як це Павло підкрислює в своїм листі до Солунян і до Тимотея: “Така бо воля Божа, освячення ваше, щоб ви вдержувались від перелюбу, щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у святості і чесноті, не в страсті похотній.” “Бувайте посудиною на честь, освяченою і потрібною владиці, на всяке діло добре наготовленою. Від похотей молодечих утікай; побивайся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що признають Господа чистим серцем.”— 1 Солун. 4:3—5; 2 Тимотея 2:21, 22. НВ.

Повищі слова Павлові також пояснюють нам ціль освячення, а іменно, щоб бути знарядом корисним для Бога, приготовані чинити Його роботу. Так, хоч триматись чистими в тій лінії вимагається від усіх, це є спеціяльний обовязок христіянів очистити себе, бо ж вони мають привилей і відвічальність носити посудини Єгови, правди Божого Слова і привилеї служби, що йдуть із зрозумінням їх.— Ісаїї 52:11.

Освячення перше відноситься до тих христіянів, котрі мають небесну надію, котрі, задля їх віри і відданняся чинити волю Божу в “принятну пору,” були визнані праведними Богом Єговою і дано їм небесну надію. (Рим. 5:1; 2 Корин. 6:2, НВ) Про них говориться як “мале стадо”; як “невіста, жена Агнця”; як “Авраамове насіння,” котре має благословити всі роди землі. (1 Мойс. 22:17, 18; Луки 12:32; Галат 3:29; Одкр. 21:9, НВ) Вони є названі малим стадом, бо їх число є ограничене до 144,000, як це Одкриття 7:4—8 і 14:1, 3 ясно вказує. Це тільки до тих, що Павлові слова є звернені: “Дбайте про впокій з усіма і про святість, без чого ніхто не побачить Господа.”— Жид. 12:14, НВ.

Одначе, Біблія вказує також, що є “інші вівці,” “велика громада” з посвячених христіян, котрі мають земну надію. (Йоана 10:16; Одкр. 7:9—17) Земну надію? Так, бо Слово Боже запевняє нас, що земля стоїть повіки і була сотворена, щоб на ній жили люди; що вона є Божим підніжком і що Він зробить її славною. (Еккл. 1:4; Іса. 45:18; 60:13; 6:1) В тім славнім новім світі люди будуть будувати доми і мешкати в них, насаджувати виноградники і їсти овоч з них; люди будуть в мирі одні з другими і з нижчими звірятами; і постепенно смерть і всі її суспільники, як слабості, смуток і біль проминуть.— Ісаїї 65:17—25; Одкр. 21:4.

За днів ізраїльської типічної теократії, Бог мав один закон для домашніх родимців і чужениць у многих річах. Те саме є правдою сьогодні, в многих случаях Бог має один закон для своїх духових Ізраїльтянів і “чужинців,” Христіяни котрі посвятили себе Богу Єгові, але котрі мають земну надію. Хоч точно не вважаються за освячених або “святі,” вони однак користають з Христової викупної жертви в теперішнім часі, мають правду Слова Божого і отримали Його активну силу або святого духа. Вони мусять уживати віри, тримати себе відділеними від світа і морально чистими, як вони служать як Божий знаряд, щоб звідомити про Його правду іншим.